Рішення № 95033336, 19.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 160/16589/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при призначенні пенсії заробітної плати за періоди роботи ОСОБА_2 з 01.01.1993 по 31.01.1998; з 01.07.2000 по 31.01.2011 року заниженого індивідуального коефіцієнту - 2,62867;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.07.1992; з 01.11.1992 по 31.05.1992; з 01.07.1995 по 30.04.1997 року, та індивідуального коефіцієнту, який складав - 3,63778 за якими було призначено пенсію за віком ОСОБА_2 з моменту звернення, а саме - з 27.05.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перерахунку його пенсії Відповідач застосував індивідуальний коефіцієнт середнього заробітку 2,62867. Проте, на думку позивача, такий розрахунок є протиправним, оскільки повинен був застосовуватися індивідуальний коефіцієнт середнього заробітку 3,63778. Цей коефіцієнт позивач вказала, виходячи з судових рішень, на підставі яких було встановлено такий коефіцієнт середнього заробітку її померлому чоловіку. Використання відповідачем індивідуального коефіцієнта середнього заробітку 2,62867, призвело до неправильного розрахунку пенсії позивача, а саме до її заниження.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.01.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно даних пенсійної справи, померлому годувальнику проведено перерахунок пенсії відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 по справі № 2-а-2186/11 виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1992 року, з 01.11.1992 року по 31.05.1992 року, з 01.07.1995 року по 30.04.1997 року та індивідуального коефіцієнту заробітної плати який склав - 3,63778.

Втім, відповідач зазначає, що судове рішення по справі № 2-а-2186/11 було прийнято за позовом ОСОБА_2 та проведений перерахунок пенсії, на підставі рішення суду, стосувався розрахунку розміру пенсії виключно ОСОБА_2 .

А тому, перерахунок пенсії позивачу проведено з урахуванням заробітної плати за періоди роботи померлого годувальника ( ОСОБА_2 ) з 01.01.1993 року по 31.05.1995 року, з 01.07.1995 року по 31.01.1998 року та за даними системи персоніфікованого обліку відповідно до ст. 40 Закону з 01.07.2000 року по 31.01.2011 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації склав - 2,62867.

17.01.2021 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою, отримує пенсію по втраті годувальника (померлого чоловіка ОСОБА_2 ) з 27.05.2020 року та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Маючи сумніви щодо правильності визначення розміру пенсії по втраті годувальнка, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із зверненням, у якій просила надати роз`яснення щодо нарахування пенсії по втраті годувальника, а саме щодо застосування окремих періодів роботи померлого годувальника та застосування зменшеного індивідуального коефіцієнту для обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та листом від 20.10.2020 року №20612-20764/Г-02/8-0400/20 надано відповідь, у якій зазначено, що згідно даних пенсійної справи, чоловіку позивача відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-218б/11 від 19.04.2013 року було проведено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.07.1992; з 01.11.1992 по 31.05.1992 01.07.1995 по 30.04.1997, та індивідуального коефіцієнту заробітку який складав - 3,63778.

Оскільки рішення суду стосується виключно особи, в інтересах якої винесено рішення, позивачу проведено перерахунок з урахуванням заробітної плати за періоди роботи покійного чоловіка з 01.01.1993 по 31.05.1995; з 01.07.1995 по 31.01.1998, та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.01.2011. Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 2,62867 заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, складає 12851,12 грн. (4888,83 грн. х 2,62867).

Позивач, не погоджуючись з таким обчисленням її пенсії по втраті годувальника, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За змістом статті 2 Закону № 1788 за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно із статтею 37 Закону № 1788 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Пунктом «б» частини 2 статті 37 Закону № 1788 передбачено, що до непрацездатних членів сім`ї віднесено, зокрема, дружину, якщо вона досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону № 1788 сім`ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058), який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За приписами частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Як встановлено судом та підтверджується відповідачем, позивачу з 27.05.2020 року проводиться виплата пенсії по втраті годувальника (померлого чоловіка ОСОБА_2 ).

Перерахунок пенсії позивачу проведено з урахуванням заробітної плати за періоди роботи померлого годувальника ( ОСОБА_2 ) з 01.01.1993 року по 31.05.1995 року, з 01.07.1995 року по 31.01.1998 року та за даними системи персоніфікованого обліку відповідно до ст. 40 Закону з 01.07.2000 року по 31.01.2011 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації склав - 2,62867.

Втім, суд вважає такі дії пенсійного органу протиправними, з огляду на таке.

Відповідно до змісту постанови Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року у справі №2-а-2186/11, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 року, видно, що пенсія померлого годувальника - ОСОБА_2 була перерахована виходячи із заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1992 року, з 01.11.1992 року по 31.05.1992 року, з 01.07.1995 року по 30.04.1997 року та індивідуального коефіцієнту заробітної плати який склав - 3,63778.

З пояснень відповідача також встановлено, що пенсійним органом було виконано вказане рішення суду та перераховано пенсію ОСОБА_2 з урахуванням періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1992 року, з 01.11.1992 року по 31.05.1992 року, з 01.07.1995 року по 30.04.1997 року та індивідуального коефіцієнту заробітної плати який склав - 3,63778.

Доказів, які б підтвердили перерахунок пенсії померлого годувальника - ОСОБА_2 з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати який склав - 2,62867 відсутні.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суд зазначає, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу (пенсії по втраті годувальника) пенсійним органом протиправно та безпідставно застосовано періоди роботи померлого годувальника ( ОСОБА_2 ) з 01.01.1993 року по 31.05.1995 року, з 01.07.1995 року по 31.01.1998 року та за даними системи персоніфікованого обліку відповідно до ст. 40 Закону з 01.07.2000 року по 31.01.2011 року та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,62867, при обчисленні розміру пенсії саме померлого годувальника - ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, судом встановлені належні підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника заробітної плати ОСОБА_2 за періоди роботи з 01.01.1993 по 31.01.1998; з 01.07.2000 по 31.01.2011 року та індивідуального коефіцієнту - 2,62867.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, з урахуванням заробітної плати ОСОБА_2 за періоди роботи з 01.01.1992 по 31.07.1992; з 01.11.1992 по 31.05.1992; з 01.07.1995 по 30.04.1997 року, та індивідуального коефіцієнту, який складав - 3,63778, за якими було призначено пенсію за віком ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський