Ухвала суду № 9502980, 26.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 р.Справа № 2-а-39503/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаба О.П.

представника позивача Таран М.М.

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 р. по справі

№2-а-39503/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

до громадянина ОСОБА_5

про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів),

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив надати дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки громадянина ОСОБА_5 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що згідно з отриманими ДПІ у Ленінському районі м. Харкова даними, громадянин ОСОБА_5 вніс до статутного фонду ТОВ “АС.Терра” (код ЄДРПОУ 35859225) більше одного мільйона гривень. Декларування доходів у такій значній сумі громадянин ОСОБА_5 не проводив. На письмові звернення податкового органу з приводу надання інформації про джерела походження коштів не надав необхідних документів, у звязку з чим виникла потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: п.1 ст. 11, п.5 ч.6 ст. 11-1, ч.7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, громадянин ОСОБА_5, є платником податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, громадянином ОСОБА_5 складена та подана декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2007 року, з якої слідує, що громадянином ОСОБА_5 одержані доходи в розмірі 4560000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що операція з внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання є лише операцією з придбання певного інвестиційного активу, тобто операцією, яка не має своїм безумовним наслідком одержання доходу, тому ця операція не може бути кваліфікована як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Постанова також мотивована тим, що ДПІ у Ленінському районі міста Харкова не надано доказів на підтвердження своїх припущень про наявність у громадянина ОСОБА_5 обєктів оподаткування податком з доходів фізичних осіб та неправильного справляння даного податкового зобовязання, тобто не надано належних та достатніх доказів наявності підстав для надання дозволу на проведення перевірки громадянина ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ст. 2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідач, громадянин ОСОБА_5, є платником податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.18.1 ст. 18 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, громадянином ОСОБА_5 подана декларація про майновий стан та доходи, одержані ним з 01 січня по 31 грудня 2007 року. Згідно внесених відомостей до декларації, ОСОБА_5 одержав доходи у зазначений період в розмірі 4560000,00 грн. (а.с.31-32).

Відповідно до 2 ст.1 Закону України “Про систему оподаткування”, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ставки і механізм справляння податку з доходів фізичних осіб відносно платників податку - громадян запроваджені Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Аналіз приписів Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” свідчить про відсутність визначення даним законом операції з внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.9.6 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, таким обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є інвестиційний прибуток, який, згідно п.п.9.6.1 цього закону, розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

За визначенням п.п. “а”п.п. 9.6.7 п.9.6 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Отже, фактично обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є позитивний фінансовий результат (прибуток), який одержується платником податків від завершеної операції з придбання та відчуження певного інвестиційного активу.

Операція з внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання є лише операцією з придбання певного інвестиційного активу, тобто операцією, яка не має своїм безумовним наслідком одержання доходу.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає, що операція з внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання не може бути кваліфікована як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1статті 2Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно статті 11Закону України «Про державну податкову службу в Україні», для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок визначені частиною 6статті 11-1Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Для проведення позапланової виїзної перевірки, відповідно до ч. 7ст. 11-1Закону України «Про державну податкову службу в Україні», орган державної податкової служби, який її ініціює, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки, дату її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити перевірку, документи, які відповідно до частини 6цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки. Інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду інші відомості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що ДПІ у Ленінському районі міста Харкова не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність у громадянина ОСОБА_5 обєктів оподаткування податком з доходів фізичних осіб та неправильного справляння даного податкового зобовязання, тобто які б свідчили про виникнення підстав для проведення позапланової перевірки.

На підставі викладеного, колегія судів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач ні документально, ні нормативно не довів обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009 р. по справі№2-а-39503/09/2070 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова до громадянина ОСОБА_5 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Калиновський В.А. Кононенко З.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2010 р.