Рішення № 95029502, 10.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4008/20

Провадження № 2/752/1932/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.02.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за учатю секретаря - Воробйова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору.

В якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 18.03.2019 ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі. Таким чином, пропозиція являє собою акцепт Позичальника Банку про укладення між Позичальником та Банком - договору про надання споживчого кредиту на умовах вказаних в п. 2 Пропозиції. Позивач зауважує, що працівники банку належним чином з умовами кредитування не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, після чого позивачу було вручено кредитний договір , а саме Заяву-оферту, яку позивач не читаючи із-за дрібного шрифта підписала. Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб діючий на день підписання Заяви працівниками Банку наданий не був, було надано позивачу лише примірник Заяви № 1001271173501. Позивач вважає, що відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання недійсним договору, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи наведене, позивач просить визнати недійсним кредитний договір № 1001271173501 від 18.03.2019.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2020, відкрито провадження у справі та призначено справу до в підготовче засідання.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. В позовній заяві зазначила, що просить провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника не направив.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 18.03.2019 ОСОБА_1 підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтвердила дає свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах, а саме з наданням кредиту на: на загальні споживчі цілі, сплата Разової комісії Банку.

Як вбачається з Заяви № 1001271173501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 18.03.2019 Банк надає Позичальнику суму кредиту, яка становить 15400,00 грн, в тому числі: на загальні споживчі цілі - 15400,00 грн, для сплати Разової комісії - 0 грн. Строк кредиту та Договору страхування 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99% річних, розмір процентної ставки 0,01% річних, разова комісія 0,00% + 0 грн.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видавався частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Судом встановлено, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту позивач була ознайомлена з його змістом і наслідками порушення зобов`язань за цим договором, що підтверджується її підписами сторін. Належність підпису позивачу нею не оспорювалася.

Підписавши оспорюваний договір, позивач тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Інших обставин, які свідчать про наявність з боку банку неправомірних дій під час укладення кредитного договору, суд не встановив.

Таким чином, позивачем не доведено суду, що банк ввів її в оману, тобто підстави для визнання спірного кредитного договору за даними обставинами недійсним є недоведеними та спростовуються дослідженими письмовими доказами.

Встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії банку при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача, а також про наявність у таких діях умислу з боку банку, який був спрямований на введення споживача в оману.

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення кредитного договору позивач діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши, при цьому характер правочину і всі його істотні умови.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу між сторонами не підлягають та компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур