Вирок № 95027110, 20.01.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

20.01.2021 Єдиний унікальний номер 205/1054/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

за участю секретаря - Водоп`янової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017041690000035 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганська, громадянки України, не працюючої, заміжньої, на утриманні має малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Єруха С.В.,

захисника Томського О.Ф.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме, грошових коштів Державного бюджету України. Оскільки ОСОБА_1 стало відомо, що відповідно до п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року (далі - Порядок), громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також перебувають на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських рад з дня звернення за її призначенням виплачується грошова допомога по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Однак, в той же час, розуміючи, що відповідно до п. 6 Порядку, в редакції від 23.10.2014 року, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції. В свою чергу, ОСОБА_1 було відомо про її право власності, що на підставі ст. 317 Цивільного кодексу України також включає в себе право володіння, на 2/3 частини житлового приміщення, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , набутих на підставі рішення Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2005 року. Таким чином, ОСОБА_1 усвідомлювала те, що вищевказана грошова допомога їй не може бути призначена з вищевикладених причин. Так, 10.12.2014 року ОСОБА_1 прибула до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Трудова, буд. 1а, і реалізовуючи вищевказаний умисел на шахрайське заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, та усвідомлюючи вищевикладені обставини, що унеможливлює отримання допомоги відповідно до п. 6 Порядку, особисто заповнила заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, де в заяві власною рукою зазначила неправдиві відомості про відсутність у будь-якого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, яку в подальшому надала уповноваженій особі Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську раді, тим самим ОСОБА_1 приховала від Управління факт того, що вона має право власності на 2/3 частини житлового приміщення, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Після цього ОСОБА_1 кожні пів року надавала до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровськ раді аналогічну заяву і таким же чином приховувала факт наявності у неї права власності на 2/3 частини житлового приміщення, в наслідок чого в період часу з 10.12.2014 року по 31.12.2016 року ОСОБА_1 незаконно отримала соціальну допомогу у сумі 22 160,33 грн., тим самим заволоділа шахрайським шляхом коштами Державного бюджету України на вищевказану суму. Розмір грошової шкоди частково відшкодовано ОСОБА_1 і на даний час складає 20 776,33 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала в повному обсязі та суду пояснила, що вона не мала умислу на шахрайське заволодіння грошима, не обманювала та не отримувала незаконним шляхом матеріальну допомогу, і всі ті грошові кошти, які були нею отримані, як внутрішньо переміщеною особою, були нею отримані цілком законно. Зазначила, що 10.12.2014 року вона дійсно зверталася до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з заявою про призначення їй щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, особисто її заповнювала, а також в подальшому, зверталася з заявами для продовження отримання матеріальної допомоги, заповнюючи всі пункти заяви. Так, в бланку заяви про отримання грошової допомоги, яку вона заповнювала в Управлінні, не було вказівки про наявність саме частини житлового приміщення, а вказано було лише про наявність житлового приміщення. Тобто, підписуючи бланк, вона зрозуміла, що необхідно зазначити тільки в тому випадку, якщо в цілому є у володінні нерухоме майно, а якщо є у володінні тільки частина, то не потрібно було зазначати. Також обвинувачена доповнила, що, оскільки вона не користується 2/3 частиною житлового приміщення, а саме квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , то ця частина нерухомого майна і не знаходиться у неї у володінні.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат Томський О.Ф. просив виправдати ОСОБА_1 , оскільки вина ОСОБА_1 не доведена в судовому засіданні.

Проте, незважаючи на повне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, її вина у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.

Допитаний у судовому засіданні представник потерпілого Мусаєва Ю.В. підтвердила, що ОСОБА_1 дійсно зверталася в 2014 році до Управління соціального захисту населення із заявами з метою отримати соціальну допомогу як тимчасово переміщена особа. Представник пояснила, що працівники Управління соціального захисту населення завжди запитують у заявників, чи є у них житло, вклади в банках, та тільки після з`ясування всіх обставин, при наявності законних підстав, оформлюють заявникам грошову допомогу. Представник пояснила, що при оформленні грошової допомоги у 2014 році, ОСОБА_1 повідомила, що в неї немає нерухомого майна у володінні та грошових вкладів в банках, а тому їй було призначено грошову допомогу. Крім того, представник пояснила, що на той час спеціалісти здійснювали прийом громадян, не обмежуючи їх у часі на ознайомлення з документами. Кожного разу, коли приходили заявники, спеціалісти роз`яснювали вимоги та запитували громадян, чи відбулися зміни в майновому стані, так само це було і з ОСОБА_1 . Представник підтвердила фактичні обставини, за яких ОСОБА_1 безпідставно отримувала щомісячно адресну допомогу призначену особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки остання мала у власності на момент отримання допомоги частину квартири у м. Дніпро.

Крім цього, вина обвинуваченої підтверджується поясненнями свідків.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка станом на жовтень 2014 року займала посаду заступника начальника Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради свідчила, що при зверненні громадян, які тимчасово переміщені з окупованої території, для виплати адресної грошової допомоги працівниками управління роз`яснюється порядок нарахування такої допомоги. Крім того, свідок пояснила, що в заяві про призначення щомісячної адресної допомоги маються застереження з приводу перебування у володінні майна, заява заповнюється особисто особою яка звертається, та жодним чином не обмежуються заявники в часі на ознайомлення з всіма пунктами заяви, а тому особа, яка звертається до управління з відповідною заявою, зобов`язана повідомити про свій майновий стан та членів своєї сім`ї. Свідок пояснила, що перед прийняттям заяви спеціаліст роз`яснює права на отримання адресної допомоги, а також попереджає про наслдіки надання недостовірної інформації. Також, доповнила, що в 2014-2016 роках в Управлінні не було доступу до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, у звязку з чим не можливо було перевірити інформацію стосовно кожної особи про наявність або відсутність у неї нерухомого майна.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона з 2014 року працювала спеціалістом І категорії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради. Так, свідок пояснила, що дійсно вона у 2015 році, працюючі на посаді спеціаліста І категорії Управління соціального захисту населення, приймала приблизно три рази від ОСОБА_1 заяви на отримання щомісячної адресної допомоги та нею особисто було роз`яснено ОСОБА_1 про відповідальність уповноваженого представника сім`ї за надання недостовірної інформації про відсутність обставин, які впливають на право отримання щомісячної адресної допомоги особам, що переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Свідок підтвердила, що кожного разу вона особисто запитувала ОСОБА_1 чи не відбулися у неї зміни майнового характеру, чи не має вона у власності нерухомого майна. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 не мала право на тримання вищезазначеної грошової допомоги, оскільки мала на праві власності частину житлового приміщення.

Також, вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

-довідкою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради розрахункусуми переплати ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 з 10.12.2014 року по 31.12.2016 року отримувала адресну допомогу переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 22160,33 грн.;

-довідкою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 21.02.2017 року № 671, згідно якої в результаті аудиторської перевірки виявлено факт надання ОСОБА_1 недостовірної інформації щодо наявності майна поза зоною АТО, в результаті чого в період з 10.12.2014 року по 31.12.2016 року ОСОБА_1 незаконно отримані державні кошти в розмірі 22 160,33 грн.;

-протоколом огляду від 15.02.2017 року, згідно якого у присутності понятих, за участю власника ОСОБА_5 оглянуто квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , частина якої перебуває у власності ОСОБА_1 ;

-копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 , який зареєстрований 08.07.2008 року;

-заявою від 10.12.2014 року для призначення щомісячної адресної допомоги особам, що переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яку подала ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, де зокрема ОСОБА_1 стосовно інформації щодо наявності у графі: у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, підкреслила слово «ні»;

-заявою від 10.12.2014 року ОСОБА_1 про перерахування належних їй сум пенсії (грошової допомоги) на поточний рахунок, який відкрито у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк»;

-заявою ОСОБА_1 від 09.07.2015 року про перерахування сум грошової допомоги (соц.пиплат переселенцям) на її поточний рахунок, відкритий в ТВБВ Філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк»;

-заявою ОСОБА_1 від 09.07.2015 року про призначення грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на наступний шестимісячний строк. ОСОБА_1 повідомила, що зміни, які б впливали на призначення грошової допомоги відсутні, надала дозвіл на обробку персональних даних.

-рішенням від 10.12.2014 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, згідно якого ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_2 призначено допомогу з 10.12.2014 року по 09.02.2015 року в сумі 1326,00 грн., з 10.02.2015року по 09.04.2015 року в сумі 1105,00 грн., з 10.04.2015 року по 09.06.2015 року в сумі 884,00 грн.;

-карткою фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 ;

-рішенням від 10.07.2015 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, згідно якого ОСОБА_1 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_2 призначено допомогу з 09.07.2015 року по 08.01.2016 року;

-заявою ОСОБА_1 від 15.01.2016 року про призначення грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний строк. В цій заяві ОСОБА_1 повідомила, що зміни, які б впливали на призначення грошової допомоги, відсутні. Надала дозвіл на обробку персональних даних;

-рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 18.01.2016 року, згідно якого ОСОБА_1 продовжено виплачувати допомогу на строк з 10.12.2015 року до 08.06.2016 року;

-рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 20.01.2016 року, згідно якого ОСОБА_1 продовжено виплачувати допомогу на строк з 15.01.2016 року до 08.06.2016 року;

-рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 08.06.2016 року, згідно якого ОСОБА_1 продовжено виплачувати допомогу на строк до 14.07.2016 року;

-витягом з протоколу від 22.07.2016 року №16 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат згідно якого вирішено ОСОБА_1 призначити адресну допомогу;

-заявою ОСОБА_1 від 14.07.2016 року про призначення грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний строк. ОСОБА_1 повідомила, що зміни, які б впливали на призначення грошової допомоги відсутні. Надала дозвіл на обробку персональних даних;

-рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 28.07.2016 року, згідно якого ОСОБА_1 продовжено виплачувати допомогу на строк до 14.01.2017 року;

-довідкою від 09.12.2014 року про взяття ОСОБА_1 на облік, як особу переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції;

-актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за фактичним місцем проживання, згідно якого 12 лютого 2015 року обстежено фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ;

-розпорядженням від 05.12.2016 року Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради згідно якого на підставі вимоги Східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України від 24.10.2016 року №04-04-.2-05-15\211 «щодо усунення порушення законодавства» призупинено виплату адресної допомоги ОСОБА_1 ;

-інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 2\3 частини квартири АДРЕСА_2 , на підставі рішення Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2005 року, дата внесення запису - 03.06.2008 рік;

-рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 18.01.2016 року, згідно якого ОСОБА_1 призначено до виплати допомогу з 10.12.2015 року по 08.01.2016 року в розмірі 884 грн.;

-рішенням Новокодацької районної у місті Дніпрі ради № 108 від 09.12.2016 року, згідно якого змінено найменування Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради на Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради;

-Положенням про Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради.

Так, суд критично ставиться до показань обвинуваченої ОСОБА_1 згідно яких вона стверджує, що не мала умислу надати неправдиву інформацію, оскільки вона не знала про необхідність повідомлення представнику Управління соціального захисту населення про перебування у володінні саме частини житлового приміщення, так як вона вважала, що необхідно повідомляти тільки в тому випадку, якщо в цілому належить їй або члену сім`ї нерухоме майно, що при написанні заяви, спеціаліст Управління соціального захисту населення не роз`яснював їй вимоги надання адресної грошової допомоги, оскільки вказані твердження спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Також, доводи обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона не уважно читала заяву, оскільки її постійно підганяли спеціалісти, не заслуговують на увагу.

Крім цього, судом не приймаються твердження адвоката Томського О.Ф. про те, що у ОСОБА_1 не було корисливого мотиву та мети під час повідомлення відомостей до Управління соціального захисту населення. Однак, дане твердження спростовується наявними матеріалами справи та показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_1 з яких видно, що остання отримувала грошові кошти та використовувала (витрачала) їх на власний розсуд.

Слід зауважити, що згідно Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505(далі Порядок № 505) проводиться призначення щомісячної адресної допомоги у відповідності до поданої такою особою заяви. Відповідно до п. 2 Порядку № 505 грошова допомога надається особам з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Згідно з п. 6 Порядку № 505 (в редакції станом на день звернення ОСОБА_1 ) грошова допомога не призначається у разі, коли заявник або будь-хто з членів сім`ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 з 09 грудня 2014 року перебувала на обліку Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України.

При цьому, у своїй заяві від 10.12.2014 року про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщаються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та в заявах про продовження вказаних виплат, остання зазначала про відсутність у неї або будь-кого із членів сім`ї у володінні житлових приміщень, розташованих в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції.

Зі змісту вказаних заяв встановлено, що ОСОБА_1 була проінформована, що інформація подана у заявах, а також документи, додані до них, можуть бути перевірені органом соціального захисту населення для забезпечення цільового використання бюджетних коштів, оскільки вона надавала згоду на обробку персональних даних.

Крім того, захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат Томський О.Ф. заявив клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме, копії заяви від імені ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпро ради від 10.12.2014 року, оскільки вказана заява не була ніяким чином затверджена та узгоджена з Управлінням соціального захисту чи Міністерства соціальної політика України та не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, була отримана слідчим з порушенням ст. 93 КПК України. Натомість, суд відхиляє клопотання захисника, оскільки в судовому засіданні безпосередньо досліджувалися матеріали особової справи на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій мається оригінал вищезазначеної заяви, яка була досліджена в присутності обвинуваченої та її захисника. Крім того, бланк заяви «для призначення щомісячної адресної допомоги особам, є рекомендованим листом міністерства соціальної політики України, не затверджений нормативним документом, є як рекомендований додаток № 3.

У зв`язку з тим, що під час оформлення адресної грошової допомоги обвинувачена ОСОБА_1 не зазначала відомостей про наявність у неї у володінні 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності на підставі рішення Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2005 року, вона незаконно отримувала грошову допомогу, завдавши державі матеріальної шкоди, зокрема:

З 10.12.2014 - 14.09.2015 - на загальну суму 2693,24 грн.;

З 10.02.2015 - 09.04.2015 на загальну суму 2186,32 грн.;

З 0.04.2015 - 09.06.2015 на загальну суму 1768,00 грн.;

З 09.07.2015 - 08.01.2016 на загальну суму 5304,00 грн.;

З 15.01.2016 - 30.11.2016 на загальну суму 9324,77 грн.;

З 01.12.2016 - 31.12.2016 на загальну суму 884,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, вказані вище докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, є такими, що взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі вину обвинуваченої ОСОБА_1 в скоєному кримінальному правопорушенні і її дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві).

Отже, показання обвинуваченої в частині не визнання вини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суперечать показанням представника потерпілого та свідків, іншим доказам та фактичним обставинам справи, обвинувачена ОСОБА_1 умисно не повідомила про наявність у неї на праві приватної власності частини нерухомого майна, внаслідок чого певний час незаконно отримувала адресну допомогу, тому суд критично оцінює її показання і вважає, що таким чином обвинувачена прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, а тому суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що в діях обвинуваченої ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Відповідно до положень ст. 190 КК України обман при шахрайстві це неправдиве утвердження винною особою про такі факти, які завідомо не відповідають дійсності, або умисне замовчування таких фактів, подій тощо, повідомлення яких було обов`язкове з метою викривлення дійсних інтересів потерпілого. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 711/5284/18 (провадження № 51-1508км19).

Таким чином, правильність правової оцінки поведінки особи, котра отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом для цього права, безпосередньо залежить від належного з`ясування наявності елементів складу злочину шахрайства.

Як визначено у ст. 190 КК України, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як злочинний спосіб може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) та/або приховуванні певних обставин, якщо в особи є обов`язок повідомити про них (пасивний обман). Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Тому умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. З суб`єктивної ж сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об`єктивної чи суб`єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, можуть перебувати в іншій, ніж кримінальна, юридичній площині й свідчити про наявність цивільного спору.

Неповідомлення (незазначення) відомостей про наявність нерухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) є одним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов`язкової за законом інформації.

Як встановлено судом ОСОБА_1 у період з 10.12.2014 року по 31.12.2016 року неодноразово зверталася до органів соціального захисту за оформленням адресної грошової допомоги. При цьому в поданих заявах, на підставі яких було прийнято рішення про призначення вказаного виду допомоги, обвинувачена кожного разу не зазначала відомостей про перебування у її власності частини квартири, наявність якої, унеможливлювала призначення адресної грошової допомоги за зверненнями

ОСОБА_1 , тому вказані діяння останньої суд визнає кримінально караними і кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Таким чином, вина обвинуваченої ОСОБА_1 повністю підтвердилась під час судового провадження, та її умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, що у відповідності до ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок, данні про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, заміжня, на утриманні має малолітню дитину, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Із урахуванням обставин вчинення кримінального проступку, даних про особу обвинуваченої, суд вважає, що міру покарання обвинуваченій слід призначити у вигляді штрафу, передбаченого санкцією статті обвинувачення.

Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності з 01 липня 2020 року, внесено зміни до Кримінального кодексу України, а саме санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України викладена в іншій редакції і у вказаній редакції збільшено розмір покарання у виді штрафу.

Отже, оскільки вказаний закон посилює кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, то він не поширюється на обвинувачену ОСОБА_1 , яка скоїла кримінальне правопорушення до набрання чинності вищезазначеним законом і відповідно покарання необхідно визначити в межах санкції ч.1 ст.190 КК України, в редакції, що була чинною на час скоєння кримінального правопорушення.

Також, у судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Так, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінального проступку. З дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років відповідно, що є безумовною підставою для звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі радина суму 22 160,33 грн., які просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.1ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» встановлено, що при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно ч.1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Показами обвинуваченої ОСОБА_1 та матеріалами кримінального провадження повністю підтверджуються розмір і обставини спричинення останньою майнової шкоди, заподіяної державі в особі Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради.

Згідно наданої довідки Правобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради, платіжним дорученням від 06.03.2017 року № 85 ОСОБА_1 до бюджету повернуто суму в розмірі 884,00 грн., а платіжним дорученням від 28.08.2018 року № 296 повернуто 500 грн., тобто в загальному розмірі ОСОБА_1 повернуто до бюджету суму в розмірі 1384 грн.

Суд всебічно та об`єктивно дослідивши обставини справи, з`ясувавши характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, яка знайшла своє підтвердження, вважає за доцільне заявлений цивільний позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 20776,33 грн.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, відповідно до ст.49 КК України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України - закрити.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (місце знаходження: м.Дніпро, 49068, вул.Трудова, буд.1 А, код ЄДРПОУ 42788513) незаконно отримані грошові кошти в розмірі 20 776,33 грн. (двадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 33 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: К.О. Скрипник