Ухвала суду № 9502632, 28.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 р.Справа № 2-а-40627/09/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Донець О.М..

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Павленко О.М.

представника відповідача Пузикової М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2009р. по справі№2-а-40627/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ХІС"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова (далі за текстом-позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІС"(далі за текстом-відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 5165,00 грн. заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням від 08.10.2008 р. № 0010412301.

Постановою Харківського адміністративного апеляційного суду від 09.10.2009р. адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ХІС»заборгованість по оплаті рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова від 08.10.2008 р. № 0010412301 про застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 1765,00.В іншій частині позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що податкові органи відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу» подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Оскільки, заборгованість по оплаті штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” згідно з рішення від не була оплачена відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми штрафних санкцій.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 24472040, має правовий статус юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

Вимоги позову ґрунтуються на рішенні від 08.10.2008 р. № 0010412301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5165,00 грн., яке було винесено ДПІ на підставі п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і не було оплачено відповідачем.

Зазначене рішення винесено на підставі акту перевірки від 16.09.2008 р. №0250/08/30/23/34330159. Фактичною підставою для застосування штрафу слугував висновок податкового органу про порушення відповідачем п.1,2, 13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій через гральні автомати, які не зареєстровані в органах державної податкової служби та не переведені у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій, використання незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій Mini 600.02 МЕ (відсутне реєстраційне посвідчення), незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується те що в гральних автоматах, які використовувались позивачем згідно з актом перевірки

від 16.09.2008 р. №0250/08/30/23/34330159, наявна фіскальна пам»ять і реалізовані фіскальні функції, а відтак не доведено, що ці гральні автомати є реєстраторами розрахункових операцій. Крім того, позивачем не доведено використання відповідачем незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій. Відповідно вимога про стягнення штрафу в сумі 3400 грн., застосованого ДПІ на підставі п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів та достатніх підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Визначення реєстратора розрахункових операцій міститься в ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп”ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Автоматом з продажу товарів (послуг) зазначеним Законом визначено реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до п. 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України “Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 01.12.2000 р. № 614 (зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Мін'юсті України 05.02.2001 р. за № 107/5298, за текстом Порядок № 614), до реєстрації приймаються реєстратори розрахункових операцій, модифікації яких включено до Державного реєстру РРО (за текстом Державний реєстр), з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, встановлений у технічній документації на РРО, не вичерпано, а також з врахуванням строків реєстрації, установлених Державним реєстром.

На виконання вимог ст. 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій” від 29.08.2002 р. № 1315 затверджено Положення про Державний реєстр (зі змінами та доповненнями, за текстом Положення № 1315).

Згідно з визначенням норм цього Положення, Державний реєстр РРО це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Державний реєстр складається з двох частин: перша містить перелік моделей, дозволених до первинної реєстрації в органах державної податкової служби; друга перелік моделей, строк первинної реєстрації (дії сертифікатів відповідності) яких закінчився. Такі моделі повторно включаються до першої частини Державного реєстру в порядку, встановленому для первинної реєстрації моделі.

Строком первинної реєстрації моделі вважається граничний строк, до закінчення якого дозволяється реєструвати в органах ДПС конкретні моделі, що раніше не були зареєстровані, який визначається згідно із строком дії сертифіката відповідності моделі з конкретною версією внутрішнього програмного забезпечення (пп. 2 п. 4 Положення № 1315).

В акті перевірки від 16.09.2008 року, висновки якого слугували для прийняття оскарженого рішення, стверджується, що відповідачем не забезпечено проведення розрахункової операції на повну суму наданої послуги гри на 9 гральних автоматах, які знаходилися в залі гральних автоматів та були в робочому стані. Тобто, позивач стверджує про обовязок відповідача забезпечити проведення розрахункової операції безпосередньо через кожен з наявних гральних автоматів.

Таким чином, основним порушенням встановленого порядку розрахунків за товари (послуги), на думку відповідача, було те, що позивач використовував автомати з продажу гральних послуг, які не виконують фіскальних функцій. Тому, відповідач стверджував, що проведення розрахункових операцій через гральні автомати, які не зареєстровані в органах державної податкової служби і не переведені у фіскальний режим роботи, тягне за собою застосування передбаченої п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”- 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожен такий автомат (340 х 9 = 3060,00 грн.).

Колегія суддів вважає такі ствердження відповідача необґрунтованими з огляду на відсутність у позивача можливості використовувати у своїй підприємницькій діяльності автомат з продажу гральних послуг, який зареєстрований в органах державної податкової служби та переведений у фіскальний режим роботи.

Так, в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, який на момент проведення перевірки діяв в редакції Наказу Державної податкової адміністрації від 10.09.2008 року № 581 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції", не було внесено відповідних змін про наявність відповідних автоматів з продажу послуг у сфері грального бізнесу. Так, в розділі 7 частини 1 Державного реєстру серед реєстраторів розрахункових операцій, дозволених до первинної реєстрації, зазначені лише два види апаратів з продажу товарів (послуг), проте жоден не призначений для використання у сфері грального бізнесу. Відсутні такі апарати і в розділі 6 частини 2 Державного реєстру. Зазначене зумовлює відсутність можливості у позивача зареєструвати наявні в нього та інші існуючі гральні автомати в органах державної податкової служби, як належний реєстратор розрахункових операцій, згідно вимог Порядку № 614.

Крім цього, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" № 121 від 7 лютого 2001 р. (надалі Постанова №121) у п. 6 Додатку до нього встановлені конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО, а саме: при використанні гральних автоматів - з 31 грудня 2006 р.

Пунктом 2 Постанови № 121 передбачено, що Міністерство економіки повинно забезпечити до 1 липня 2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

До теперішнього часу вищевказані вимоги до автоматів з продажу товарів (послуг) не розроблені, а організація розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, не здійснена, що унеможливлює законне використання позивачем реєстраторів розрахункових операцій для автономних систем електронної комерції - гральних автоматів.

Крім того, абзацом 2 п. 1 Постанови № 121 передбачено, що до настання зазначених строків суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій (КОРО). Разом з тим, "Порядком реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок", затвердженим Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., не встановлений порядок реєстрації розрахункових операцій гральних автоматів, які приймають у оплату за участь у грі платіжні засоби у валюті України - монети, що також унеможливлює законне використання розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.

Крім того, гральні автомати позивача не мають фіскальних функцій, а тому не можуть бути визнані реєстратором розрахункових операцій в розумінні ст. 2 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" .

В зв'язку з тим, що автомати позивача не є реєстратором розрахункових операцій склад порушення за яке передбачені санкції п..2 ст. 17 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відсутній.

Також, колегія суддів зазначає , що позивач в своїй діяльності використовував зареєстрований в реєстрі та в ДПІ реєстратор розрахункових операцій та через нього проводились розрахунки операцій, пов'язані з грою на гральних апаратах.

Стосовно відображеного в акті перевірки від 16.09.2008р. №0250/08/30/23/34330159 факту порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: використання незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій Міпі 600.02МЕ (відсутнє реєстраційне посвідчення), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на час здійснення перевірки реєстратор розрахункових операцій з заводським номером - ПА 62100527 (фіскальний номер -0826003493) був зареєстрований. У зв'язку з наведеним, вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті спірної суми штрафу і розмірі 340,00 грн. не підлягає задоволенню .

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів, зважаючи на заперечення відповідача про протиправність застосованої до нього штрафної (фінансової) санкції, зауважує про відсутність належних та достатніх доказів по справі на підтвердження правомірності прийнятого відповідачем рішення від 08.10.2008 р. № 0010412301 за висновками акту перевірки від 16.09.2008 р. №0250/08/30/23/34330159 про застосування штрафних санкцій на суму 3400,0 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від09.10.2009р. по справі№2-а-40627/09/2070 в частині відмови в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2010 р.