Постанова № 9502610, 21.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 р. Справа № 2-а-1994/09/1804 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.03.2009р. по справі№2-а-1994/09/1804

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області

про визнання неправомірними дій щодо нарахування разової грошової допомоги як учаснику бойових дій,

ВСТАНОВИЛА:

09.01.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому, як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги у 2007 та 2008 рр.;

- зобовязати відповідача сплатити на його користь суму недоплаченої у 2007 та 2008 роках разової грошової допомоги учаснику бойових дій в розмірі 3750 грн.

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.03.2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії У Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу за 2008 рік щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману щорічну разову грошову допомогу, як ветерану війни - учаснику бойових дій, за 2008 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить замінити Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області відповідачем Міністерством праці та соціальної політики України, оскільки зазначене Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів вказаного самоврядування та оскаржувану постанову суду скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19, 75, 85, 95 Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. У 2007 році Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області здійснило нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу у розмірі 280 грн., а у 2008 році у розмірі 310 грн., відповідно до розмірів разової грошової допомоги учасникам бойових дій, встановленим законами «Про Державний бюджет України»на 2007 та на 2008 роки відповідно.

28 листопада 2008 року позивач звернувся до управління праці та соціального захисту із заявою про здійснення перерахунку та виплати недоплаченої грошової допомоги за 2007 та 2008 роки.

Згідно копії листа Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області від 13.12.2008 року, позивачу було відмовлено у перерахунку недоплаченої грошової допомоги, з посиланням на те, що управління праці та соціального захисту діяло в межах повноважень, наданих державою, і не мало права встановлювати розмір зазначеної допомоги, а лише виплачувало таку допомогу відповідно до розмірів, встановлених законами України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено річний строк для звернення з позовом до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивач звернувся до суду з позовом 09.01.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 09.01.2008року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропуск строку звернення до суду позивач мотивує тим, що він дізнався про порушення його прав в в листопаді 2008 року від товаришів.

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивач пропустила його без поважних причин.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 17-1 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Виходячи з наведеного, позивач, як учасник бойових дій, мав право звернутися за отриманням разової грошової допомоги за 2007 рік та отримати її до 30 вересня 2007 року, тому саме з цього часу він повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, строк звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2007 рік закінчується 1 жовтня 2008 року.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 18-22).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобовязання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену одноразову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, за 2007 рік, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають .

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу за 2008 рік щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману щорічну разову грошову допомогу, як ветерану війни - учаснику бойових дій, за 2008 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був здійснювати позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, виходячи з її розміру, встановленого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки з 22.05.2008 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II, визнано неконституційним п.20 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким встановлено в 2008 році абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі пяти мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Статтею 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що виплату одноразової щорічної допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно п. 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч. 5 ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладена в новій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога в розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України».

Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри грошової допомоги , що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначено розмір щорічної разової грошової допомоги для учасників бойових дій 310 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II, визнано неконституційним п.20 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким у 2008 році встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, органи соціального захисту населення з 22 травня 2008 року повинні нараховувати та виплачувати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі встановленому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте, зазначені виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обовязок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 року».

Як вбачається з матеріалів справи щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік позивачу виплачено у квітні 2008 року (а.с. 9).

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 року», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обовязку здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2008р.-22.05.2008р., у розмірах встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік». Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обовязок щодо їх виплати.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції не звернув увагу на час отримання позивачем соціальних виплат та не врахував приписів Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області задовольнити частково.

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.03.2009р. по справі№2-а-1994/09/1804 - скасувати в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 за 2008 рік щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу, як ветерану війни - учаснику бойових дій, за 2008 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», прийняти нову постанову, якою в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12.03.2009р. по справі№2-а-1994/09/1804залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 26.01.2010 р.