Ухвала суду № 9502447, 27.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 р.Справа № 2-а-39296/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

представник позивача Кнутарев С.А.

представник відповідача Галаган О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-39296/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Фірма СІ" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова та просив постановити рішення, згідно якого визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова від 23.03.2009 р. за № 0000341800/0 про сплату 14688,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 4406.00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.09 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.09 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма СІ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Вівальді" за період з 01.04.08 р. по 30.06.09 р.

Під час перевірки ТОВ «Фірма СІ» відповідачем встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 (далі - Закон №168) в результаті чого платником за ІІ -й квартал 2008 року занижено податок на додану вартість у розмірі 14 688,00 грн.

А саме , при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів перевіркою встановлено правові відносини з ПП "Вівальді"

На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ПП «Вівальді» здійснювало для ТОВ "Фірма СІ" поставку постійних магнітів неодім-залізо-бор (NdFeB) з Ni покриттям, на підставі договору № 608 від 17.06.2008р. на постачання науково - технічної продукції.

В ході проведення перевірки ПП "Вівальді" встановлено відсутність податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві, актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ у ПП "Вівальді".

За результатами перевірки складено Акт № 1699/18-010/21259185 від 12.03.09р. на підставі якого винесено податкове повідомлення- рішення № 0000341800/0 від 23.03.09р на загальну суму 19 094, 00 грн, з яких основний платіж - 14 688, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 406,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про те, що операція із придбання товару у ПП "Вівальді" мала безтоварний характер та відповідачем занижено податок на додану вартість є необгрутованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочинну недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Фірма СІ" було в повному обсязі виконано податкові зобов'язання, які випливають з правочинів, укладених з ПП «Вівальді». Продукцію, придбану у даного підприємства було використано в господарській діяльності позивача, що підтверджено договором № 1/07 від 02.06.07, який укладено позивачем з фірмою "Т.М.М.. та предметом якого є виготовлення ТОВ "Фірма СІ" систем магнітної обробки води.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції надійшов вірного висновку, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ПП "Вівальді", ТОВ " Фірма Сі" правомірно включило до складу податкового кредиту суму 14688 грн.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2009р. по справі№2-а-39296/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Кононенко З.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2010 р.