Рішення № 95019920, 05.02.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/2704/19

2/465/801/21

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю. М.

при секретарі Кремси Б. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ СК "ПЗУ Україна", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить: Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на користь ОСОБА_1 : завдану матеріальну шкоду у сумі 4305,78 грн. (чотири тисячі триста п`ять гривень 78 копійок); стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на користь ОСОБА_1 : 6908 грн. (шість тисяч дев`ятсот вісім гривень) - витрат за оплату висновку №1797 та №1798 експертного транспортно-трасологічного дослідження, експертного автотоварознавчого дослідження; стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на користь ОСОБА_1 : судові витрати (суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.05.2018 року о 18 год. 20 хв. в. м. Львові, по вул. Стрийська, 100 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 - позивача авто SMART FORTWO сірого кольору номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля ОСОБА_2 MITSUBISHI L300 номерний знак НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем НОМЕР_2 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не дотримався безпечного інтервалу внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 внаслідок чого Відповідач порушив п. 1.5, 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України та завдав пошкоджень моєму автомобілю.

Позивач зазначає, що вина Відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена та доведена постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 січня 2019 року (справа №450/3892/18).

18.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із листом-пропозицією у досудовому порядку врегулювати спір, однак, Відповідач не захотів цього робити та проігнорував таку пропозицію.

Позивач підкреслює, що задля встановлення відповідності механічних пошкоджень його автомобіля механізму ДТП із автомобілем під керуванням ОСОБА_2 та вартості відновлювального ремонту його автомобіля, він звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із заявою в якій просив науково-дослідний інститут надати експертний висновок про: 1.) Чи відповідають пошкодження заднього лівого боку автомобіля SMART FORTWO д.н.з. НОМЕР_1 характеру ДТП з постанови та схеми місця ДТП? 2.)Яка вартість відновлювального ремонту мого транспортного засобу SMART FORTWO д.н.з. НОМЕР_1 за результатами огляду пошкоджень які відбулися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 22.05.2018 року?

В подальшому з науково-дослідним інститутом судових експертиз ОСОБА_1 уклав договір №1797/1798 від 09.04.2019 року про: 1.) проведення експертного транспортно-трасологічного дослідження та 2.) експертного автотоварознавчого дослідження. Вартість проведення експертних досліджень (загальна сума договору) становить 6908 (шість тисяч дев`ятсот вісім) гривень - пункт 3.3. Договору.

Висновком експертного транспортно-трасологічного дослідження №1797 від 22.04.2019 року встановлено, що: "Наявні на автомобілі SMART Fortwo р.н. НОМЕР_1 механічні пошкодження, у вигляді подряпин, розміщених в задній ліво-боковій частині автомобіля (на поверхні лівої бічної панелі в межах арки колеса), відповідають механізму ДТП, який вбачається з наданих експерту документів.

Позивач зазначає, що висновком експертного автотоварознавчого дослідження №1798 від 07 травня 2019 року встановлено, що: "Вартість відновлювального ремонту автомобіля SMART FORTWO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент ДТП -22.05.2018 року, становить 4305,78 грн (чотири тисячі триста п`ять гривень 78 копійок)".

У добровільному порядку відповідачі збитків не відшкодували, тому позивач звернувся із вказаним позовом.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 17.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання у приміщенні Франківського районного суду м.Львова на 22.10.2019 року на 10.00 год. Учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

28.08.2019 року представник відповідача ОСОБА_3 подала відзив на позов (вх. № 19585/19-Вх), в якому позовні вимоги заперечила у повному обсязі та додатково пояснила, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як водія транспортного засобу застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" (поліс №АК/7463912), а тому відповідальність щодо відшкодування завданих ним збитків має відбуватися страховою компанією.

18.10.2019 року позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив (вх. №23895/19-Вх), в якому зазначив, що листами від 23.09.2019 року та 09.10.2019 року ПрАТ СК “ПЗУ Україна” (яка застрахувала відповідальність відповідача), відмовила йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки, на думку страхової компанії, заява була подана із пропуском річної давності. У своїй повторній заяві від 05.09.2019 року ОСОБА_1 наголошував на тому, що звертатися до страхової компанії відповідача відразу після виникнення ДТП не було підстав, оскільки поліція помилково визначила винуватцем ДТП його, що пізніше скасував суд визнавши відсутність у його діях складу адмінправопорушення і лише 04.01.2019 року Пустомитівський районний суд Львівської області визнав Відповідача ОСОБА_2 винним у вчиненні ДТП. Однак, ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на це не зважила та відмовила у вішкодуванні завданої ОСОБА_2 шкоди. Для встановлення об`єктивних обставин осіб, з яких слід стягнути суму матеріальної шкоди, ОСОБА_1 просить залучити співвідповідачем ПрАТ СК “ПЗУ Україна”, про що подав відповідне клопотання.

Ухвалою від 22.10.2019 клопотання відповідача задоволено, залучено співвідповідачем ПрАТ СК “ПЗУ Україна”. Прийнято уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 , які він подав у новій редакції з огляду на залучення співвідповідача. Уточнені позовні вимоги позивачем викладено наступним змістом: стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на користь ОСОБА_1 : завдану матеріальну шкоду у сумі 4305,78 грн. (чотири тисячі триста п`ять гривень 78 копійок); стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на користь ОСОБА_1 : 6908 грн. (шість тисяч дев`ятсот вісім гривень) - витрат за оплату висновку №1797 та №1798 експертного транспортно-трасологічного дослідження, експертного автотоварознавчого дослідження. Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на користь ОСОБА_1 : судові витрати (суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу).

22.10.2019 року від представника ОСОБА_2 надійшло заперечення, в якому представник вказує, що ОСОБА_2 повідомляв страхову компанію про настання страхового випадку, а також заперечує доводи наведені позивачем у відповіді на відзив.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 10 год. 30 хв. 25.11.2020 року в приміщенні Франківського районного суду м.Львова.

У судове засідання, яке призначено на 05.02.2021 року сторони повторно не з`явилися, через канцелярію суду представником позивача та представником відповідача ОСОБА_2 подано заяви про розгляд справи без їхньої участі. Відповідач ПрАТ СК "ПЗУ Україна" у судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, про причини неявки суду не повідомляв.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.

22.05.2018 року о 18 год. 20 хв. в. м. Львові, по вул. Стрийська, 100 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю авто Літинського Святослава Володимировича SMART FORTWO сірого кольору номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля ОСОБА_2 MITSUBISHI L300 номерний знак НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем НОМЕР_2 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не дотримався безпечного інтервалу внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 внаслідок чого Відповідач порушив п. 1.5, 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України та завдав пошкоджень автомобілю ОСОБА_1 .

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 січня 2019 року (справа №450/3892/18) ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із висновком експертного транспортно-трасологічного дослідження №1797 від 22.04.2019 року встановлено, що: "Наявні на автомобілі SMART Fortwo р.н. НОМЕР_1 механічні пошкодження, у вигляді подряпин, розміщених в задній ліво-боковій частині автомобіля (на поверхні лівої бічної панелі в межах арки колеса), відповідають механізму ДТП, який вбачається з наданих експерту документів". Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №1798 від 07 травня 2019 року встановлено, що: "Вартість відновлювального ремонту автомобіля SMART FORTWO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент ДТП -22.05.2018 року, становить 4305,78 грн (чотири тисячі триста п`ять гривень 78 копійок)

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3. ст. 1 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Згідно копії полісу №АК/7463912 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ СК “ПЗУ Україна”, поліс дійсний з 01.10.2017 року до 30.09.2018 року.

22.05.2018 року о 18 год. 20 хв. в. м. Львові, по вул. Стрийська, 100 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 - позивача авто SMART FORTWO сірого кольору номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля ОСОБА_2 MITSUBISHI L300 номерний знак НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем НОМЕР_2 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не дотримався безпечного інтервалу внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 внаслідок чого Відповідач порушив п. 1.5, 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України та завдав пошкоджень моєму автомобілю.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 1 ст. 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акту (аварійного сертифіката).

Крім того, частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до відповіді ПрАТ СК “ПЗУ Україна” від 23.09.2019 року за вих. №7130-31, ОСОБА_1 відмовлено у страховому відшкодуванні на підставі ст.37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 33 Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)

33.1. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний:

33.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язки водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Слід зазначити, що настання цивільно-правової відповідальності за скоєння ДТП є складовою настання цивільно-правової відповідальності особи за шкоду завдану майну, внаслідок спричинення ДТП. Отже, без підтвердження вини особи, яка вчинила ДТП, а саме отримання постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи, яка вчинила ДТП, не може відбуватися страхового відшкодування, а також особа не набуває статусу потерпілого.

Судом встановлено, що ДТП мала місце 22.05.2018 року о 18 год. 20 хв. в. м. Львові, по вул. Стрийська, 100, проте лише постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 січня 2019 року (справа №450/3892/18), яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст 124 КпАП України, а провадження у справі закрито, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Зважаючи набуття статусу потерпілого у ДТП лише після винесення постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 січня 2019 року та беручи до уваги заяви ОСОБА_1 від 05.09.2019 року до ПрАТ СК “ПЗУ Україна” та відмову страхової від 23.09.2019 року, строк проведення експертизи та зібрання усіх доказів, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК “ПЗУ Україна” в межах річного строку з моменту набуття статусу потерпілим у ДТП.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з ПрАТ СК “ПЗУ Україна” 4305,78 грн. (чотири тисячі триста п`ять гривень 78 копійок) на користь позивача, у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП та 6908 грн. (шість тисяч дев`ятсот вісім гривень) витрат за оплату висновку №1797 та №1798 експертного транспортно-трасологічного дослідження, експертного автотоварознавчого дослідження.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача ПрАТ СК “ПЗУ Україна” на користь позивача належить стягнути 768,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст. 14, 15, 16, 22, 23, 509, 988, 990, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ЗУ «Про страхування», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ СК “ПЗУ Україна” (04053, вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код ЄДРПОУ: 20782312) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 4305,78 грн. (чотири тисячі триста п`ять гривень 78 копійок) у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Стягнути з ПрАТ СК “ПЗУ Україна” (04053, вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код ЄДРПОУ: 20782312) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 6908 грн. (шість тисяч дев`ятсот вісім гривень) витрат за оплату висновку №1797 та №1798 експертного транспортно-трасологічного дослідження, експертного автотоварознавчого дослідження.

Стягнути з ПрАТ СК “ПЗУ Україна” (04053, вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код ЄДРПОУ: 20782312) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. сплаченого судового збору та 5100 (п`ять тисяч сто) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ванівський Ю. М.