Рішення № 95018977, 18.02.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/69/21

18.02.2021

2/328/226/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 лютого 2021 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Андрущенка О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Гончарук В.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Токмацької міської ради Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Токмацької міської ради Запорізької області, в якому просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути на її користь понесені судові витрати.

В обґрунтування свого позову зазначила, що вона є власником жилого будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.07.1989 року.

Разом з позивачкою в будинку зареєстрована її донька ОСОБА_2 , яка з 28.08.2015 року не проживає в будинку. З 2015 року вона веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та жодної допомоги не надає.

Також з позивачкою в даному будинку проживає її син – ОСОБА_3 , 1979 року народження, який є особою з інвалідністю 1 групи та вимагає постійної опіки, так як з 2015 року перебуває у комі.

Добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідачка не бажає, позивачка ніяких стосунків з нею не підтримує, ОСОБА_2 з 2015 року жодного разу не з`являлася до будинку за місцем реєстрації, у зв`язку з чим позивачка змушена нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг, а також не має змоги продати вищевказаний будинок, так як не має вже можливості його утримувати в належному стані, не може розпоряджатися належним їм майном у повному обсязі, через що змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Позивачка та її представник в підготовче судове засідання не з`явилися, до суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на позові наполягали, просили визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та відмовилися від стягнення з відповідачки судового збору.

Відповідачка в підготовче судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнала, просила задовольнити.

Представник виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив винести рішення на розсуд суду.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд встановив, що ОСОБА_1 – позивачка по справі, є власницею жилого будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.07.1989 року.

Разом з позивачкою в будинку зареєстрована її донька ОСОБА_2 , яка з 28.08.2015 року не проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї комітету мікрорайону «Калиновий» від 09 січня 2021 року. Родинні відносини сторін підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 жовтня 1997 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ..

Також з позивачкою в даному будинку проживає її син – ОСОБА_3 , 1979 року народження, який є особою з інвалідністю 1 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .

Факт реєстрації відповідачки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджується даними Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Токмацької міської ради від 18 січня 2021 року № 13-19/130.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється повнолітньою особою, договір найму житла між позивачкою та відповідачкою не укладався.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членів сім`ї права користування помешканням.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс11. Зокрема, у тексті постанови зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньої; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

За змістом ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, позовні вимоги позивачки про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки відповідачка до початку розгляду справи по суті визнала позовні вимоги позивачки, а тому відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України позивачці з державного бюджету підлягає повернення 50% судового збору, сплаченого при подачі позову, а з відповідачки, враховуючи заяву позивачки, судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 81, 89, 200, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Токмацької міської ради Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, код класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» по Запорізькій області, повернути позивачці – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у сумі 454 грн., сплаченого згідно платіжного доручення N П541/9772625/1 від 13 січня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Токмацької міської ради Запорізької області, місцезнаходження: Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 45, ЄДРПОУ 02140828.

Суддя