Ухвала суду № 95018465, 19.02.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3364/20

Провадження № 2/317/228/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі

16 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Яркіної С.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Ю.І.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки адвоката Пушкіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг.

У позові представник позивача посилався на те, що 06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та ТОВ «КК «Мрія» було укладено договір № К-800 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідачка ОСОБА_1 , як фізична особа, якій на праві приватної власності належить нежитлове приміщення № 22 загальною площею 241,7 кв.м. у буд. АДРЕСА_1 , як власник нежитлового приміщення є співвласником будинку АДРЕСА_1 і тому зобов`язана щомісячно оплачувати послуги з управління будинком, відповідно до умов договору № К-800 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Позивач належним чином виконував свої обов`язки за договором, а відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконував, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати спожитих послуг, а саме: послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року включно у розмірі 13035,33 грн.

Ухвалою суду від 09 грудня 2020 року вищевказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

22.12.2020 від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

13.01.2021 від представника позивача ТОВ «КК «МРІЯ» - Тюленєвої О.С. до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

02.02.2021 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому вона заявила клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Представник позивача до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку SMS від 28.01.2021, яка міститься в матеріалах справи. Причини неявки до суду представник позивача суду не повідомив, доказів щодо поважності причин неявки до суду не надав.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Пушкін О.В. у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі та, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, зазначив, що вказана справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідачка використовує нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , як ФОП ОСОБА_1 для своєї підприємницької діяльності. В такому випадку спірні правовідносини стосовно договору № К-800 від 06.09.2017 між ТОВ «КК «МРІЯ» та ФОП ОСОБА_1 є правовідносинами, що виникли у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, як позивачем – юридичною особою, так і ФОП ОСОБА_1 , а тому є господарськими правовідносинами, тобто відносяться до компетенції господарських судів та повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала клопотання свого представника, просила закрити провадження у справі.

Дослідивши клопотання представника відповідача, матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 03.11.2003, фізична особа ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 22 літ. А-3 загальною площею 241,7 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Судом встановлено, що вказане вище нежитлове приміщення ФОП ОСОБА_1 використовує під час здійснення підприємницької діяльності, тому у правовідносинах стосовно обслуговування цього приміщення ОСОБА_1 виступає в якості фізичної особи-підприємця.

Зазначене підтверджується, у тому числі копіями договорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та юридичними особами і ФОП стосовно надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів; послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації; постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; послуг з розподілу електричної енергії; послуг дезінсекції та дератизації.

Верховний Суд у своїй Постанові від 18 березня 2019 року по справі № 210/5796/16-ц дійшов висновку, що «Хоча відповідно до cт. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» такі послуги надаються виключно на договірних засадах, стаття 20 цього ж закону передбачає що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення, встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування. Якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість у справі повинні бути певні акти - претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення».

Відтак, саме ФОП ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, наданих за адресою місцезнаходження вищезазначеного нежитлового приміщення, і тому саме у ФОП ОСОБА_1 може виникати обов`язок з їх сплати, однак лише за фактично отримані житлово-комунальні послуги.

Слід зауважити, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі № 908/3245/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів вже надано оцінку обставинам та відмовлено ТОВ «КК «Мрія» у стягненні з ФОП ОСОБА_1 56.717,41 грн., які складаються з: 46.290,48 грн. основного боргу, 2.777,43 грн. 3% річних та 7.649,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 908/3245/19 встановлено, що «ФОП ОСОБА_2 є одноосібним власником нежитлового приміщення №22 літ. А-3 загальною площею 241,7 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 на підставі правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 03.11.2003 року, а не співвласником нежитлового приміщення»

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 24 ГПК України, справа предметно підсудна місцевому господарському суду як суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що споживачем житлово-комунальних послуг у нежитловому приміщенні АДРЕСА_2 є саме ФОП ОСОБА_1 , що вже було встановлено Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 908/3245/19, суд приходить до висновку, про те, що клопотання представника відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 20, 24 ГПК України, ст.ст. 19, 255-256, 258-261, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Пушкіна Олександра Валерійовича про закриття провадження – задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (69089, м. Запоріжжя, вул. Полякова, 13-В) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг – закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити, що, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали суду складено 19.02.2021.

Суддя С.В. Яркіна