Рішення № 95017923, 10.02.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3040/18

Провадження № 2/522/3961/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просить:

1.Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в період з квітня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2.Визнати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв.м., спільною сумісною власністю.

3. Поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином:

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право приватної власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться а адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач мотивує вимоги тим, що у період з квітня 2006 року до 26 червня 2015 року він та ОСОБА_5 проживали разом, перебували у фактичних шлюбних відносинах. У вказаний період за рахунок спільних доходів, ними 14.02.2007 року було придбано у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв.м., житловою площею 20,6 кв.м, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири. Право власності на цю квартиру за усною домовленістю сторін було зареєстровано на ім`я ОСОБА_5 .. Зазначає, що у цей період часу він працював на ПКП «Рубикон» ЛТД та отримував постійний високий дохід, на підтвердження цього надана копія трудової книжки. Окрім того, у власності ОСОБА_5 була інша квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим подружжя з початку фактичних шлюбних відносин проживали за вказаною адресою, а після придбання спільної квартири та враховуючи також те, що ОСОБА_5 була пенсіонеркою, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 здавали в оренду, та кожного місяця разом з`являлись до квартири за отриманням орендної плати. Факт спільного проживання його з ОСОБА_5 у зазначений період часу однією сім`єю зможуть підтвердити спільні друзі та знайомі, оскільки вони часто відвідували один одного, про це свідчить значна кількість спільних фото.

Зазначає, що ОСОБА_5 хворіла на цукровий діабет, він постійно доглядав за нею, оскільки вони перебували у фактичних шлюбних стосунках, допомагав ій, вимірював кожного дня тиск, купляв ліки та інше. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Саме він разом з нею був останні роки, підтримував ії, у день смерті викликав швидку допомогу. Похорони організував він сам, оскільки інших близьких родичів у померлої не було.

Після смерті ОСОБА_5 він переїхав жити до своєї квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і проживає в ній. Отже, враховуючи той факт, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яку має намір розділити була набута під час фактичних шлюбних відносин за спільні кошти, вказане майно має бути розділено між ними в рівних частках.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 20.02.2018 року вказаний позов надійшов у провадження судді Абухіна Р.Д. (т. 1 а.с.17).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 18?19).

Ухвалами суду від 22 березня 2018 року:

-залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , як спадкоємців майна померлої ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 33-34, 54);

-витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. належним чином завірену копію спадкової справи № 41/2015, відкритої до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (т.1 а.с. 56).

02 травня 2018 року та 25 червня 2018 року до суду надійшла копія спадкової справи № 41/2015 до майна померлої ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 86?173, 199?258).

25 квітня 2018 року представник третьої особи ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволені позову, оскільки позивач з 16 жовтня 1982 року перебуває в зареєстрованому шлюбі, що виключає обставини перебування його у фактичних шлюбних відносинах з померлою (т. 1 а.с.75?76).

Ухвалою суду від 25 квітня 2018 року з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян витребувані відомості щодо актового запису про шлюб, укладеного 16 жовтня 1982 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 зареєстрованого Скала?Подільською радою Борщівського району Тернопільської області (т. 1 а.с. 81 ? 82).

15 червня 2018 року на виконання ухвали суду від Борщівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надійшов актовий запис (т. 1 а.с. 181?183).

18 червня 2018 року до участі у справі залучено в якості третьої особи ОСОБА_4 , оскільки він (двоюрідний брат за ступеням родинних відносин) звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 186).

15 серпня 2018 року до суду надійшло письмове клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 про розгляд справи за ії відсутності, проти задоволення позову заперечує на підставі доводів, викладених у поясненнях, які наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 13-14).

Згідно ухвали суду від 30 жовтня 2018 року закрито підготовче судове засідання у даній справі та призначено розгляд справи по суті (т.2 а.с. 32).

Ухвалою суду від 29 січня 2019 року позов залишено без розгляду, оскільки позивач повторно не з`явився в судове засідання. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року зазначена ухвала скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті позовних вимог (т. 2 а.с. 56 ? 58, 97 ? 99).

18 липня 2019 року справа передана раніше визначеному складу суду, про що свідчить протокол передачі судової справи (т. 2 а.с. 103).

22 липня 2019 року справа прийнята до розгляду (т. 2 а.с. 104).

Як вбачається із матеріалів справи, розгляд справи був відкладений неодноразово в зв`язку з поперемінною неявкою учасників процесу та звернення їх з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

10 лютого 2021 року учасники справи в судове засідання не з`явилися.

В зв`язку з тим, позивач ОСОБА_1 в судові засідання 29 серпня 2019 року, 10 грудня 2019 року, 27 лютого 2020 року, 26 травня 2020 року, 03 серпня 2020 року та 10 лютого 2021 року не з`являвся, станом розгляду справи не цікавиться, справа в проваджені знаходиться тривалий час, в зв`язку з чим розгляд справи здійснюється на підставі наявних матеріалів справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 223 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Розгляд справи здійснений на підставі наявних у суду матеріалів.

Фактичні обставини встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 6854 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 93).

Після її смерті відкрилася спадщина.

Як встановлено, 14 серпня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. заведена спадкова справа № 41/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . У шестимісячний строк з дня смерті спадкодавиці до нотаріуса звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_8 із заявами про прийняття спадщини за заповітом, а також ОСОБА_4 , який зазначив, що є двоюрідним братом померлої.

Інші заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 матеріали спадкової справи не містять.

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 по Ѕ (одній другій) частці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В., а саме:

- 07 лютого 2018 року на квартиру під АДРЕСА_3 , зареєстровано в реєстрі за № 156 (т. 1 а.с. 147).

- 22 лютого 2018 року на квартиру під АДРЕСА_4 , зареєстровано в реєстрі за № 241 (т. 1 а.с. 170, 256).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім`ю, але статусу подружжя не набувають.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у поняття домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

При вирішенні справи судом враховується та обставина, що факт спільного проживання законодавець пов`язує з необхідністю вирішення майнового спору.

За правилами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте і результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).

Суд приходить до висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з померлою без реєстрації шлюбу, а подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Крім цього, відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Перелом, Гродненського району, Гродненської області з 16 жовтня 1982 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_9 , про що свідчить актовий запис про шлюб за № 40 від 12.10.1982 року складений Скала - Подільською селищною радою Борщівського району Тернопільської області. Також, відомості про сімейний стан містяться у паспорті громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Серія НОМЕР_4 , виданий Борщівським РВ УМВС України в Тернопільській області) (т. 1 а.с. 76-77, 181-183).

Отже, позовна вимога щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у період з квітня 2006 року по 26 червня 2015 року суперечить вимогам статті 25 СК України, оскільки відомості про розірвання попереднього шлюбу позивача з ОСОБА_10 відсутні, що є підставою для відмови у задоволені вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18).

При цьому, свідки про допит яких заявляв позивач на підтвердження спільного проживання з померлою до суду не з`явились, свідчень не надали.

В постанові ВС від 14 лютого 2021 року у справі № 129/2115/15-ц зазначено, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Висновки за результатами розгляду справи

У зв`язку з викладеним вище, встановивши фактичні обставини справи, здійснивши правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд відмовляє у задоволені вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 21, 25, 74 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 95, 131, 258-259, 264-265, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19 лютого 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

10.02.2021