Рішення № 95016870, 28.01.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1256/20

Провадження № 2/496/894/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря Богдан Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати арешт, який був накладений постановою державного виконавця ВДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Крюкова В.С. про арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2015 року у виконавчому провадженні №23474723, номер запису про обтяження: 8887450, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 19675744.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.02.2015 року державним виконавцем Відділу ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Крюковим В.С. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №23474723. Того ж дня вказане провадження було закінчено на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови) – направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Станом на час подання позову виконавче провадження №23474723 є закінченим. Крім цього, в провадженні Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №48836391, в рамках якого із боржника стягують аліменти із заробітної плати, яку позивач отримує в ТОВ «Аквафрост». Посилаючись на забезпечення виконання зобов`язань щодо стягнення аліментів із заробітної плати позивач, просить скасувати арешт на нерухоме майно.

Позивач до судового засідання не з`явився, але його представник подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у їх відсутність, на задоволенні позову наполягав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча повідомлялася про день слухання справи належним чином, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, хоча повідомлялася про місце і час розгляду справи належним чином.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 06.09.2010 року Відділом ДВС Біляївського РУЮ на підставі виконавчого листа №2-1675 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, виданого 30.08.2010 року Біляївським районним судом Одеської області, було відкрито виконавче провадження №23474723, що підтверджується довідкою про виконавче провадження №23474723 (а.с.9-11).

З вказаної довідки вбачається, що у зв`язку з невиконанням самостійно боржником рішення суду та наявності заборгованості зі сплати аліментів, 05.02.2015 року державним виконавцем Відділу ДВС Біляївського МУЮ в Одеській області Крюковим В.С. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.9-11).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказане обтяження було зареєстроване 27.02.2015 року за №8887450, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19675744 (а.с.17).

05.02.2015 року виконавче провадження №23474723 було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови) – направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Станом на 01.02.2015 року борг за виконавчим листом становить 15765 грн. 83 коп. (а.с.11).

Відповідно до інформаційної довідки про виконавче провадження №48836391 виконавчий лист №2-1675, виданий Біляївським районним судом Одеської області 30.08.2010 року, 23.09.2015 року знову надійшов до Біляївського МВДВС ГТУЮ в Одеській області, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 24.09.2015 року було відкрито виконавче провадження №48836391, яке на даний час перебуває на примусовому виконанні у Біляївському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.12-14, 15).

30.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Біляївського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області з заявою про скасування арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 23474723 від 05.02.2015 року. (а.с.22-23), на що державним виконавцем йому було роз`яснено положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких арешт знімається на підставі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Згідно довідок про суми одержаного доходу та утримані аліменти №ВМАФ0000270 від 19.12.2019 року позивач працює у ТОВ «Аквафрост» з 30.08.2015 року, на даний момент займає посаду оператора технологічного устаткування з куттером. За період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року ним було отримано дохід в розмірі 43301,01 грн., з якого утримано 8788,79 грн. аліментів (а.с.19-20).

Згідно з ч. 1 ст. 316, ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, використання та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як визначено у ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Нормою статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Правовий режим власності, відповідно до ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття арешту з майна боржника є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач в своєму позові зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня, оскільки він працює у ТОВ «Аквафрост» та стягнення аліментів здійснюється із його заробітної плати, однак доказів відсутності заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-1675/2010, виданим Біляївським районним судом Одеської області 30.08.2010 року, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та зняття арешту з майна позивача.

Керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в позові до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про зняття арешту – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Суддя Л.О. Пендюра