Ухвала суду № 95015990, 18.02.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/961/21

1-кп/303/373/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: судді Носова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузо Н.Н.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 23.11.2020 до ЄРДР за №12020070040001761 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.296 та ч.1 ст.194 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення прокурора Прохорова С.А.,

з боку сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Сідуна В.М.,

інших учасників потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

До Мукачівського міськрайонного суду надійшло кримінальне провадження внесене 23.11.2020 до ЄРДР за №12020070040001761 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.296 та ч.1 ст.194 КК України.

До початку проведення підготовчого судового засідання в даному кримінальному провадженні, прокурором Мукачівської місцевої прокуратури Прохоровим С.А. подано клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивоване фактом обвинувачення останнього у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, наявністю визначених ст.177 КПК України ризиків, а також недостатністю, для запобігання останнім, застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор Прохоров С.А. вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Підтримав подане ним клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав викладених у ньому.

Захисник обвинуваченого Сідун В.М. вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Заперечив щодо клопотання прокурора Прохорова С.А. в зв`язку з його необґрунтованістю та просив суд обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому наголосив, що він особисто бере на себе обов`язок щодо утримання обвинуваченого у разі застосування судом до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Потерпіла ОСОБА_2 не заперечила щодо призначення провадження до судового розгляду. У вирішення клопотання прокурора поклалася на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_3 не заперечила щодо призначення провадження до судового розгляду. У вирішення клопотання прокурора підтримала позицію останнього.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 до судового розгляду.

Вирішуючи клопотання прокурора Прохорова С.А. про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, дослідивши клопотання, матеріали справ: №303/7198/20; 1-кс/303/1761/20 ; №303/7198/20; 1-кс/303/178/21) приходить до наступного.

Так, в судовому засіданні, за результати дослідження матеріалів клопотання (справа №303/7198/20; 1-кс/303/1761/20 та справа №303/7198/20; 1-кс/303/178/21) встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №12020070040001761, ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 25.11.2020 до ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296 та ч.2 ст.186 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За результатами розгляду поданої захисником підозрюваного ОСОБА_1 – адвокатом Сідуном В.М. апеляційної скарги, вищезгадана ухвала від 25.11.2020 – залишена без змін. В постановленій Закарпатським апеляційним судом ухвалі суду від 24.12.2020 вказується на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри та існування ризиків, передбачених п.п.1-3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 20.01.2021, було продовжено строк застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.02.2020.

Згідно із ч.1 ст.196 КПК України в ухвалі суду про обрання запобіжного заходу зазначаються відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 22.11.2020, у період часу з 14 год. 30 хв. по 15 год. 00 хв., діючи умисно, із хуліганських спонукань, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок із особливою зухвалістю, що виразилось у нахабному поводженні, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, прагнучи протиставити себе суспільству, із застосуванням знаряддя для праці - сокири, підійшов до автомобіля марки «Фольксваген Джета», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився припаркованим на узбіччі дороги, де почав безпричинно за допомогою сокири наносити пошкодження по різним частинам вищевказаного автомобіля.

В ході хуліганських дій ОСОБА_1 був грубо порушено спокій та відпочинок мешканців вул. Короленка в м. Мукачево та пошкоджено майно потерпілої ОСОБА_2 , спричинивши останній матеріальну шкоду у великих розмірах, на загальну суму 463343,98 гривень.

Крім цього, 23.11.2020 приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись у м. Мукачево по вул. Короленко, біля будинку №35, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшовши до потерпілої ОСОБА_3 , із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, стиснув потерпілій руку внаслідок чого ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді сліду від садна в ділянці тильної поверхні лівої кисті, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, після чого шляхом ривка відкрито викрав із її руки мобільний телефон марки «Нокія», бувший у використанні, вартість якого становить 490,00 грн., чим саме ОСОБА_1 своїми злочинними діями завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.296 та ч.1 ст.194 КК України.

Згідно з рішенням ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З врахуванням вищенаведеного та того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого злочину, що, зважаючи на суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання винуватим, являється вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню ОСОБА_1 , який не працює, утриманців не має, не набув міцних соціальних зв`язків, від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд також вважає доведеним існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, що підтверджується фактом неодноразового притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (вирок Мукачівського міськрайонного суду від 04.05.2020 за ч.1 ст.357 КК України та вирок даного суду від 10.02.2021 за ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України).

Крім того, характер злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , свідчить про те, що обвинувачений, на даному етапі судового провадження, може чинити тиск на потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та свідків, яких ще не допитано під час судового розгляду, що є свідченням існування ризику, визначеного п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Доводи сторони захисту щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, які сторона захисту обґрунтовує наявністю в обвинуваченого постійного місця проживання, судом не можуть бути прийняті до уваги, так як в ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 , після смерті батьків, проживає в будинку один, без інших повнолітніх осіб.

При цьому, до наданого в судовому засіданні захисником Сідуном В.М. зобов`язання щодо забезпечення, в разі обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, умов для належної життєдіяльності останнього, суд ставиться критично, так як суду не надано будь-яких відомостей чи доказів на підтвердження існування між захисником та його підзахисним такого роду взаємин (особистих зв`язків), що свідчили б про безсумнівне гарантування виконання обмежень, передбачених даним видом запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 , у разі визнання його винуватим за висунутим обвинуваченням, особу останнього (не працює, утриманців не має, не набув міцних соціальних зв`язків, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №29 виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, ускладнений вживанням психоактивних речовин та алкоголізацією), враховуючи характер та спосіб вчинення злочинів, суспільну небезпечність інкримінованих діянь, суд приходить до висновку про обґрунтованість необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 і відсутності підстав для застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід може не запобігти вищевказаним ризикам, а відтак клопотання прокурора підлягає до задоволення.

При цьому, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1 , факт повідомлення під час досудового розслідування кримінального провадження №12020070040001761, після обрання 25.11.2020 та продовження 20.01.2021 слідчим суддею запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про зміну останньому раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296 та ч.2 ст.186 КК України, з подальшим направлення до суду обвинувального акта за обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.296 та ч.1 ст.194 КК України, серед яких лише ч.2 ст.186 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, вважаю за необхідне визначити розмір застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194,195-199, 314-316, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 23.11.2020 року до ЄРДР за №12020070040001761 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.296 та ч.1 ст.194 КК України, у відкритому судовому засіданні на 13 год. 00 хв. 26 лютого 2021 року.

Доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих.

Клопотання прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Прохорова С.А. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 квітня 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68100,00 гривень.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , в разі внесення ним застави, такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- не відлучатися з м. Мукачево без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками даного кримінального правопорушення.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною чи юридичною особою, окрім юридичної особи державної або комунальної власності або такої, що фінансується з місцевого, державного бюджету, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В.В.Носов