Рішення № 9501562, 20.04.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 3/202

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Хотинське АТП-17741», м. Хотин Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу – 114588,36 грн.

Суддя О.В.Гончарук

Представники:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства «Хотинське АТП –17741»про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L121-01/07 від 26.01.2007 року у розмірі 74888,83 грн., що виникла за період з січня по жовтень 2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.12.2009 року порушено провадження у справі.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі, за заявою сторін про розгляд справи за межами двохмісячного строку.

Ухвалою від 10.02.2010 року задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог до 114588,36 грн. (101028,90 грн. основного боргу за період з січня 2009 року по січень 2010 року, 7366,05 грн. пені, 1601,50 грн. 3% річних та 4591,91 грн. інфляційних).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову, обґрунтовуючи це тим, що позивач листом №2695-12/09 від 15.12.2009 року офіційно повідомив його про своє рішення в односторонньому порядку відмовитись від усіх укладених між сторонами договорів фінансового лізингу, в тому числі від договору № L121-01/07 від 26.01.2007 року.

На день вирішення спору по суті, 20.04.2010 року, представники сторін у судове засідання не з’явились. При чому, представник відповідача, у судове засідання не з’явився повторно, що не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26.01.2007 року між ТзОВ «Райффазен Лізинг Аваль»(Лізингодавець) та ВАТ «Хотинське АТП- 17741»(Лізингоодержувач) укладено договір лізингу №L121-01/07, згідно умов якого, Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації, а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Згідно п.1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (додаток № 1 до договору), та не може бути менший одного року.

Відповідно до пункту 3.1 договору (з урахуванням угоди від 01.10.2007 року про внесення змін до договору фінансового лізингу № L121-01/07) вартість предмета лізингу становить 245000 грн.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісією Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу визначається в графіку (додаток № 1 до договору).

Згідно пункту 5.3 додатку № 4 до Договору, відповідач зобов’язувався здійснювати лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача. В разі неотримання рахунку до 5-го числа поточного місяця лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок. А цьому випадку лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.2. додатку № 4 до Договору змінений за правилами п. 6.1. загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Пунктом 3 додатку №1 до договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку зміни на день складання рахунку Лізингодавця за другий та наступні лізингові періоди встановленого НБУ курсу гривні до долару США по відношенню до визначеного в п. 2 цього графіку курсу, зазначені в цьому графіку платежі за кожний з періодів лізингу змінюються пропорційно зміні курсу на день складання рахунку за відповідний лізинговий період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав та передав відповідачу обумовлений сторонами предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідач в порушення умов договору поточні лізингові платежі згідно виставлених йому рахунків-фактур у повному обсязі не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 101028,90 грн., за період з січня 2009 року по січень 2010 року.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, суду не надав, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 5.1 договору фінансового лізингу № L121-01/07 від 26.01.2007 року встановлено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За таких обставин, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7366,05 грн.

Крім того, з відповідача належить стягнути 4591,91 грн. інфляційних та 1601,50 грн. 3% річних нарахованих позивачем відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Разом з тим, суд вважає безпідставними посилання відповідача на лист №2695-12/09 від 15.12.2009 року, оскільки згідно вимог частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, відмова чи розірвання договору в односторонньому порядку не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Крім того, п. 8.1.17 Загальних умов договору, в якому сторони погодили, що до обов’язків лізингоодержувача у разі дострокового припинення дії Договору віднесено сплату платежів, визначених у п. 10.3.2 Загальних умов. У п. 10.3.2. договору сторонами закріплено, що лізингоодержувач у разі дострокового припинення договору фінансового лізингу зобов'язаний сплатити перелічені платежі, до яких віднесена і сплата заборгованості по лізинговим платежам та нарахованих штрафних санкцій.

Аналогічну позицію викладено у постанові Львівського апеляційного господарського суду по справі № 13/153 від 28.01.2010 року.

Таким чином, позовні вимоги позивача, будучи засновані на договірних відносинах між сторонами, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Хотинське АТП –17741” (м. Хотин, вул. Васильєва,61, код 05461316) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(м.Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код 34480657) 101028,90 грн. основного боргу, 7366,05 грн. пені, 1601,50 грн. 3% річних, 4591,91 грн. інфляційних, 1145,88 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                                                      О.В. Гончарук