Рішення № 9501305, 08.04.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2010 р. Справа № 2/19

За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної компанії "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»

про переддоговірний спір

Суддя Скрипничук І.В.

Представники:

позивача –Данилевський О.М., довіреність № 2-22 від 17.12.2009р.

відповідача - Бойчук О.В., довіреність № 01/1351 від 05.10.2009р.

СУТЬ СПОРУ:           Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м.Київ звернулась з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»про спонукання останнього - «Чернівцігаз»укласти договір № 110Р-44 про транспортування природного газу від 11 січня 2010 року в редакції, запропонованій Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», надісланий з листом №163/11-004 від 11 січня 2010 року, а саме:

- пункт 3.5 договору № 110р-44 викласти в наступній редакції "3.5. Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи та на ГРС. Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам «Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами РД-50-213-80», іншим нормативним документам Держстандарту України. За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр ( куб.м.) газу при температурі 20 град.С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па)".

-          пункт 10.8 договору № 110р-44 викласти в наступній редакції: "10.8. В разі порушення однією із сторін умов даного договору, наслідком чого є звернення контрагента до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів, винна сторона відшкодовує витрати на відрядження представника, пов’язані з розглядом справи в суді, а саме: проїзд, проживання, добові" .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не має доступу до приладів обліку газу, що встановлені у споживачів, які фактично унеможливить облік і контроль обсягу наданих послуг. Споживачі не є сторонами даного договору. Крім того, спірний договір укладається на підставі правових актів органів державної влади, а саме: «Правил подачі та використання газу в народному господарстві України», затверджених Наказом Держкомнафтогазу України від 01 листопада 1994 року № 355.

Також п.3.1 «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні», затверджених наказом НАК «Нафтогаз України»від 11 травня 2002року № 142, є обов’язковими як для позивача, так і для відповідача, і в силу п.3.4 договору облік транспортованого газу повинен здійснюватись за допомогою вимірювальних приладів об’єму та об’ємної витрати газу. При взаєморозрахунках об’єм газу, згідно з ГОСТ 2939-63, повинен проводитись до умов:

- температура - 20 градусів С

-          тиск - 101325 Па (760 мм рт.ст.).

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не доводить тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Під час укладання договору № 110р-44 від 11 січня 2010 року про транспортування природного газу (надалі Договір) між ДК «Укртрансгаз України»(позивач) та ВАТ «Чернівцігаз»(відповідач) виникли розбіжності щодо пункту 3.5 Договору.

Позивач запропонував викласти зазначений пункт у наступній редакції: «Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами витрат газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи та на ГРС.

Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам «Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами РД-50-213-80», іншим нормативним документам Держстандарту України.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб.м.) газу при температурі 20 градусів С., тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па).

Відповідач запропонував викласти зазначений пункт у такій редакції: «Кількість газу, що передається сторонами, щомісячно підтверджується актами приймання-передачі природного газу, складеними між Замовником і Споживачем.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб.м.) газу при температурі 20 градусів С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па).

Суд вважає, що запропонований відповідачем пункт 3.5 договору в його редакції не може бути прийнятий з урахуванням наступного.

Так, згідно з п. 3.1 Договору, Замовник (відповідач) передає Виконавцю (позивачу) газ в загальному потоці в обсягах, зазначених у п. 2.1 даного Договору, на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи Виконавця.

Згідно з п. 3.3 Договору, Виконавець приймає газ від Замовника на пунктах прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ в загальному потоці Замовнику.

ДК «Укртрансгаз»є підприємством, що надає послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами. Отримавши певний обсяг газу від Замовника в пункті прийому-передачі в магістральні газопроводи, ДК «Укртрансгаз»бере на себе зобов’язання - такий самий обсяг газу передати на газорозподільчих станціях (надалі ГРС) в газопроводи середнього та низького тиску, що належить Замовнику. Транспортування природного газу мережами Замовника не належить до компетенції ДК «Укртрансгаз». Це здійснює безпосередньо Замовник своїми силами і засобами.

Таким чином, контроль за належним Замовнику обсягом газу Виконавець може здійснювати тільки доти, доки зазначений газ є в його мережі, крайньою точкою якої є ГРС, де відбувається фактична передача газу від Виконавця - Замовнику. ГРС обладнані приладами обліку, відповідають «Правилам измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами РД-50-213-80», іншим нормативним документам Держстандарту України.

Доступ до зазначених приладів обліку на ГРС має також і Замовник.

В той же час відповідач у запропонованій редакції п. 3.5 Договору намагається встановити порядок обліку газу, керуючись даними приладів обліку, що встановлені у кінцевих Споживачів газу.

Зазначене є неприпустимим з кількох причин.

По-перше, позивач не має доступу до приладів обліку газу, що встановлені у Споживачів, що фактично унеможливить облік і контроль обсягу наданих послуг.

По-друге, позивач несе відповідальність за весь обсяг переданого йому відповідачем в пунктах прийому-передачі в магістральні трубопроводи природного газу, тому саме такий обсяг зобов’язаний передати відповідачу та ГРС (п. 3.3 Договору). Після передачі обсягів газу з магістральних трубопроводів у мережі відповідача відповідальність за будь-які втрати газу несе відповідач. Облік же газу за допомогою приладів обліку, що встановлені у Споживачів, не дасть можливості відобразити повністю обсяг наданих відповідачу послуг (обсяг протранспортованого газу).

По-третє, Споживачі не є сторонами данного договору, тому посилання на дані приладів обліку, що у них встановлені, є юридично неправильним.

Крім того, спірний договір укладається на підставі правових актів органів державної влади, а саме «Правил подачі та використання газу в народному господарстві України», що затверджені Наказом Держкомнафтогазу України від 01 листопада 1994 року № 355 (надалі Правила).

Згідно з п.1.1 Правила є обов’язковими для всіх підприємств, об’єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.

Відповідно до п. 1.3 Правила визначають діяльність підприємств і організацій, спрямовану на підвищення ефективності споживання природного газу, здійснення єдиної політики в сфері його використання в народному господарстві.

Правилами регулюється класс точності газоспоживаючого обладнання ( п. 4.3.7 Правил).

Також, відповідно до Законів України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», виданий наказ № 245 від 3 жовтня 2007 року «Про надання чинності в Україні міждержавним стандартам, скасування нормативних документів та запровадження перехідного періоду дії нормативних документів», яким надано чинності міждержавним стандартам в Україні, а саме –стандарту «Правил измерения расхода газов и жидкостей стандартными сужающими устройствами»( РД-50-213-80).

Відповідно до п. 3.1 «Правил обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні», затверджених наказом НАК «Нафтогаз України»від 11 травня 2002 року № 142, які є обов’язковими як для позивача, так і для відповідача в силу п.3.4 Договору, облік транспортованого газу повинен здійснюватись за допомогою вимірювальних приладів об’єму та об’ємної витрати газу. При взаєморозрахунках об’єм газу, згідно з ГОСТ 2939-63, повинен проводитись до умов :

- температура - 20 градусів С ;

-          тиск - 101325 Па (760 мм.рт.ст.).

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо пункту 10.8 договору, запропонованого позивачем у редакції:

«В разі порушення однією із сторін умов даного договору, наслідком чого є звернення контрагента до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів, винна сторона відшкодовує витрати на відрядження представника, пов’язані з розглядом справи в суді, а саме: проїзд, проживання, добові», то суд вважає, що дана позовна вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на статтю 85 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, складаються з витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту та найманням житла, такі витрати несуть сторони, але стороні, на користь якої ухвалено судом рішення, її представникові оплачуються іншою стороною добові (при переїзді до іншого населеного пункту), до уваги судом не приймаються, оскільки даний спір розглядається за правилами господарського процесуального кодексу України, а тому норми Цивільного процесуального кодексу України при розгляді спору, який виник з господарських правовідносин, не застосовуються.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 82, 84, 49 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Пункт 3.5 договору № 110р-44 від 11 січня 2010 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»прийняти в редакції позивача (Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»код 30019801), а саме:

«Кількість газу, що передається сторонами, визначається приладами обліку газу, які встановлені на пунктах прийому-передачі в магістральні трубопроводи та на ГРС.

Прилади обліку витрат газу повинні відповідати вимогам «Правил измерения расходов газов и жидкостей стандартними сужающими устройствами РД-50-213-80», іншим нормативним документам Держстандарту України.

За одиницю виміру обсягу газу при його обліку встановлюється один кубічний метр (куб.м.) газу при температурі 20 град. С, тиску 760 мм ртутного стовпчика (101325 Па)».

3.          У решта позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»(м.Чернівці, вул. Винниченка, 9а, код 03336166) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної компанії «Нафтогаз України» м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1, код 30019801) державне мито в сумі 42,50грн. та інформаційні послуги в сумі 118грн.

Суддя                                                                      І.В. Скрипничук