Рішення № 95011034, 09.02.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/772/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року смт. Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Довгалець Н.М.

за участю представника позивача - прокурора Грицовець О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, Гощанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ

У липні 2017 року, керівник Здолбунівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, в інтересах держави в особі: Рівненської обласної державної адміністрації, в якому просить внести зміни до договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням виконувача обов`язків голови Гощанської районної державної адміністрації від 23 березня 2006 року №143 «Про передачу в оренду земель водного фонду (ставків) громадянину ОСОБА_1 » останньому передано в оренду строком на 15 років із земель запасу земельну ділянку, що знаходиться на території Федорівської сільської ради Гощанського району, загальною площею 6,3463 га на, у тому числі: водне дзеркало – 5,7354 га під гідротехнічними спорудами – 0, 1950 га, прибережна смуга – 0, 4159 га.

На підставі вказаного розпорядження, 23 березня 2006 року між Гощанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, зареєстрований в Гощанському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель, вчинено запис від 23 березня 2006 року за №040659500001. За умовами договору, річну орендну плату за земельну ділянку встановлено в грошовій формі у фіксованому розмірі, що становить 1269,26 гривень.

Зазначає, що 01 лютого 2017 року прийнято рішення на сесії Федорівської сільської ради Гощанського району №82 від «Про встановлення та порядок справлення місцевих податків на території Федорівської сільської ради», згідно якого, ставка земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Станом на 01 січня 2017 року, нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Рівненській області становить 31405,86 гривень.

Зазначає, що ставка орендної плати, яка встановлена в договорі не відповідає ставці, яка встановлена рішенням на сесії в 01 лютого 2017 року.

Окрім того, зазнає, що Гощанська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 .

Таким чином, посилаючись на норми ст. ст. 13, 15, 21, 30 ЗУ «Про оренду землі», 93, 122, 206 ЗК України, 131-1 Конституції України, 632, 651, 652 ЦК України, 23 ЗУ «Про прокуратуру» просить внести до договору оренди земельної ділянки, а саме: внести до укладеного 23 березня 2006 року між Гощанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 такі зміни: п. 9 Договору викласти в наступній редакції: «9. Орендна плата вноситься у формі та розмірі 9965,55 грн в рік на рахунок Федорівської сільської ради», Замінити у тексті договору орендодавця з «Гощанська районна державна адміністрація» на «Рівненська обласна державна адміністрація» та стягнути з відповідача судові витрати на користь прокуратури Рівненської області.

Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надав.

До початку розгляду справи по суті, прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог. В обґрунтування вказаної заяви, зазначив, що станом на 01 січня 2019 року, нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі по Рівненській області становить 21938 гривень. Таким чином, просить уточнити позовні вимоги у позовній заяві, а саме у п. 9 Договору встановити розмір орендної плати в сумі 69161,26 гривень.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області Чорноус Л.І. від 24 липня 2017 року вказана позовна зава прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 № 2554/01/15-17 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Гощанського районного суду Рівненської області у відставку.

Відповідно до підпункту 2.3.50. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було винесено розпорядження керівника апарату Гощанського районного суду Рівненської області про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №557/772/17.

Справу було перерозподілено судді Пацку Д.В.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2018 року, вказана позовна зава прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2019 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Прокурор Грицовець О.С. в судовому засідання позовну заяву підтримала повністю та просила задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник Рівненської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про причини неявки, суд не повідомив.

Заслухавши прокурора, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що розпорядженням виконувача обов`язків голови Гощанської районної державної адміністрації від 23 березня 2006 року №143 «Про передачу в оренду земель водного фонду (ставків) громадянину ОСОБА_1 » останньому передано в оренду строком на 15 років із земель запасу земельну ділянку, що знаходиться на території Федорівської сільської ради Гощанського району, загальною площею 6,3463 га на, у тому числі: водне дзеркало – 5,7354 га під гідротехнічними спорудами – 0, 1950 га, прибережна смуга – 0, 4159 га.

На підставі вказаного розпорядження, 23 березня 2006 року між Гощанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, зареєстрований в Гощанському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23 березня 2006 року за №040659500001. За умовами договору, річну орендну плату за земельну ділянку встановлено в грошовій формі у фіксованому розмірі, що становить 1269,26 гривень, згідно п. 9 Договору. Згідно п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Судом встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі водного об`єкту в оренду від 25 грудня 2013 року, відповідач набув право на оренду вказаної земельної ділянки.

Згідно відповіді управління Держгеокадастру у Гощанському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, рішення про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок водного фонду по орендарю ОСОБА_1 не приймалось.

01 лютого 2017 року прийнято рішення на сесії Федорівської сільської ради Гощанського району №82 від «Про встановлення та порядок справлення місцевих податків на території Федорівської сільської ради», згідно якого ставка земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Станом на 01 січня 2017 року, нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Рівненській області становить 31405,86 гривень.

Судом встановлено, що 25 червня 2018 року, рішенням Федорівської сільської ради Гощанського району №151 від «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Федорівської сільської ради», згідно якого рішення №82 від 01 лютого 2017 року втрачає чинність 01 січня 2019 року.

Станом на 01 січня 2019 року, нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі по Рівненській області становить 21938 гривень, що підтверджується додатком №1 до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 травня 2017 року №262.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини другої ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Тобто відносини з приводу оренди земельної ділянки регулюються як ЦК України так і Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним законом по відношенню до загальних норм ЦК України.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» зазначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, станом на час укладення основного договору оренди землі 23.03.2006 року умови договору регламентувалися статтею 14 ЗУ "Про оренду землі". Зокрема, істотними умовами договору оренди земельної ділянки були:

1) об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

8) відповідальність сторін.

Частина 3 статті 14 ЗУ "Про оренду землі" вказувала, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно ст. 13 ЗУ «Про плату за землю» що діяв на момент вчинення правочину, підставою для нарахування земельного податку є

дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну

ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, -

договір оренди такої земельної ділянки.

Тобто суд приходить до висновку, що положення спірного договору в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства щодо грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати в залежності від її вартості.

Щодо посилань прокурора на відсутність повноважень Гощанської районної державної адміністрації щодо передачі земельної ділянки в оренду.

Згідно п.б ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 02.03.2006), Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

Згідно Концепцією розвитку водного господарства України, схвалено Постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 року N 1390-XIV, Водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно з ст. 51 Водного кодексу України (в редакції від 03.03.2006), у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, Гощанська районна державна адміністрація мала право передавати вказаний водний об`єкт в оренду.

Окрім того, суд зазначає, що посилання прокурора на норми Податкового кодексу є необґрунтованими, виходячи з наступного.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Щодо звернення представництва прокурором інтересів держави в суді, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституцій України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру».

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Встановлено, що з даним позовом до суду прокурор звернувся у липні 2017 року.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14 січня 2015 року, в редакції на момент пред`явлення позову до суду, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр), яка, в свою чергу, є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного агентства земельних ресурсів України у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 442 від 10 вересня 2014 року, є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, у сфері земельних відносин.

Згідно з покладеними на нього завданнями, зазначеними у цьому Положенні, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, прокурор не з`ясував повноважень відповідного територіального управління Держгеокадастру, на якого державою покладений обов`язок здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій, у тому числі земель водного фонду.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Здолбунівською місцевою прокуратурою а ні в позовній заяві, а ні під час розгляду справи не доведено неправомірних дій з боку як орендаря ОСОБА_1 так і орендодавця Гощанської районної державної адміністрації в договірних правовідносинах.

Ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України вказує на те, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки позов до задоволення не підлягає, відповідно до ст.141 ЦПК України понесені судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні позову Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, Гощанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі, – відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до "Прикінцеві положення" ЦПК України пункту 3 :

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.02.2021 року.

С у д д я Д.В. Пацко