Рішення № 95010378, 19.02.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7712/20

Провадження №2/524/1049/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19.02.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді - Вінтоняк Н.Д.,

за участю секретаря судових засідань - Воблікової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначила, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2010 року.

Бажаючи здійснити державну реєстрацію квартири, позивач 31.08.2020 року звернулася до державного реєстратора, який відмовив у вчиненні реєстрації через наявність арешту Ѕ частини квартири відповідно до постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС від 23.11.2012 року в рамках виконавчого провадження 3315742.

Посилаючись на те, що арешт частини квартири порушує права позивача як власника майна, позивач не є боржником у вищезазначеному виконавчому провадженні, ОСОБА_1 просить суд звільнити з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС від 23.11.2012 року, реєстровий номер обтяження 13394063, Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26.11.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження (а.с. 21).

Ухвалою суду від 20.01.2021 року за клопотанням позивача залучено у якості співвідповідача ОСОБА_2 (а.с. 35).

Ухвалою суду від 19.02.2021 року суд постановив провести заочний розгляд справи.

Позивача надав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відзив на позов на подали.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.03.2010 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В.І. (а.с. 5-6).

Згідно з рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53874473 від 03.09.2020 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно Меренковою Д.О. відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на спірну квартиру через наявність обтяження Ѕ частини квартири (а.с. 9).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.09.2020 року вбачається, що постановою Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 23.11.2012 року в рамках виконавчого провадження № 33125742 накладено арешт на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 (ас. 10-11).

Як вбачається з відповіді Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 04.12.2020/165387, на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження №33125742 з примусового виконання вимоги №ф-1315, виданої 03.05.2012 року УПФУ про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ 4010,30 грн. В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про арешт майна від 23.11.2012 року. 27.11.2012 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Зазначене виконавче провадження знищено (а.с. 25).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 59 цього закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Разом з тим орган ДВС не є належним відповідачем за таким позовом, а може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України № 1404-VІІІ у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

З огляду на вищезазначені положення закону, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 , пред`явлені до Автозаводського ВДВС, оскільки він не є належним відповідачем у даному спорі.

Враховуючи, що позивач є власником спірної квартири з 01.03.2010 року, накладення на підставі постанови Автозаводського ВДВС від 23.11.2012 року арешту на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , порушує законні права власника, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення спірного майна з-під арешту.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273-275, 280-284, 353-354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на яку накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 33125742, виданої 23.11.2012 року Автозаводським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ в рамках виконавчого провадження по виконанню вимоги ф-1315 від 03.05.2012 року УПФУ.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про звільнення майна з-під арешту – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Автозаводський відділ державної виконавчої служби м. Кременчука Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ЄДРПОУ 34987562, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Академіка Маслова, 15/4.

Повний текст рішення виготовлено 19.02.2021 року.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк