Рішення № 95009369, 15.02.2021, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/310/20

Номер провадження 2/383/25/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді – Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Зербул С.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Островерхого Г.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу №383/310/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області та Державної казначейської служби України про про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами прокуратури. В подальшому було уточнено позовні вимоги та замінено співвідповідача Олександрійську місцеву прокуратуру Кіровоградської області на належного співвідповідача Кіровоградську обласну прокуратуру.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 23 червня 2010 року слідчим прокуратури Олександрійського району Гуцолом В.А. винесено постанову, якою порушено кримінальну справу відносно директора КП «Інженерний центр» ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення, що спричинило істотної шкоди за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

21 липня 2010 року слідчий прокуратури Олександрійського району Гуцол В.А. виніс постанову про притягнення позивача в якості обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Цього ж дня слідчий прокуратури Олександрійського району Гуцул В.А. виніс постанову про обрання позивачу міри запобіжного заходу – підписку про невиїзд.

18.08.2010 року прокурор Олександрійського району Кіровоградської області звернувся до ОСОБА_1 з позовом про відшкодування шкоди завданої злочином та просив стягнути з позивача 31189,44 грн.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року суд виправдав позивача за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України в зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад злочину. Суд відмовив в задоволенні цивільного позову, скасував запобіжний захід у виді підписки про невиїзд та вирішив долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року суд, апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року стосовно позивача змінив та ухвалив виправдати позивача за недоведеністю його участі у вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України. У решті вказаний вирок стосовно позивача суд залишив без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року суд постановив вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року, та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час кримінальної справи судами першої та апеляційної інстанції – без задоволення.

Вказує, що у зв`язку з вказаними вище обставинами він незаконно перебував під слідством та судом з 23 червня 2010 року, тобто з дати винесення постанови слідчого прокуратури Олександрійського району та до проголошення ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 березня 2018 року, тобто повних 93 місяці, та незаконними діями органів прокуратури йому завдано моральних страждань, в сумі 465000 грн., які просить стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, а також стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 30746,00 грн..

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.43-44).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2020 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Островерхого Г.М. та замінено неналежного співвідповідача Олександрійську місцеву прокуратуру Кіровоградської області на належного співвідповідача Прокуратуру Кіровоградської області (а.с.111-112).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Островерхого Г.М. та замінено належного співвідповідача Прокуратуру Кіровоградської області на належного співвідповідача Кіровоградську обласну прокуратуру та прийнято уточнену позовну заяву (а.с.111-112).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені, збільшені та уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник позивача – адвокат Островерхий Г.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури в судове засідання не з`явивс, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що Кіровоградська обласна прокуратура не є неналежним відповідачем у цій справі (а.с.124-129).

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що відсутні належні докази причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням під слідством та судом та вказаними позивачем моральними стражданнями, оскільки вони ґрунтуються лише на суб`єктивних твердженнях позивача, що є припущеннями. Також вважає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, тому в її задоволенні слід також відмовити (а.с.51-52).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази у їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Судом встановлено, що 23 червня 2010 року слідчим прокуратури Олександрійського району Гуцол В.А. винесено постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження відносно директора КП «Інженерний центр» ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення, що спричинило істотної шкоди за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України (а.с.7).

21 липня 2010 року слідчим прокуратури Олександрійського району Гуцол В.А. винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України (а.с.8).

З протоколу вручення обвинуваченому копії постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 21.07.2010 року вбачається, що слідчим прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області ОСОБА_2 21.07.2010 р. вручено ОСОБА_1 постанову про притягнення його в якості обвинуваченого у кримінальній справі №52-409 (а.с.9).

Постановою слідчого прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області Гуцол В.А. про обрання міри запобіжного заходу від 21.07.2010 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд (а.с.10).

21 липня 2010 року від ОСОБА_1 відібрано слідчим прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області ОСОБА_2 підписку про невиїзд (а.с.11).

18.08.2010 року прокурор Олександрійського району Кіровоградської області звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої злочином на суму 31 189,44 грн. (а.с.12-13).

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року у справі №1118/6354/12 суд виправдав ОСОБА_1 за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України в зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад злочину. Суд відмовив в задоволенні цивільного позову, скасував запобіжний захід у виді підписки про невиїзд та вирішив долю речових доказів (а.с.14-23).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року суд, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року змінено, а саме виправдано ОСОБА_1 за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України. В решті вказаний вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін (а.с.24-29).

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року, та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення (а.с.30-36).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З показів позивача ОСОБА_1 , допитаного в судовому засіданні в якості свідка, судом встановлено, що у зв`язку із незаконним діями прокурора Олександрійського району та органів досудового розслідування, пров`язаними з притягненням ОСОБА_1 до ґґкримінальної відповідальності він незаконно перебував під слідством та судом повні 93 місяці з 23.06.2010 року до 27.03.2018 року. Весь цей час був змушений їздити до слідчих органів та суду, що призводило до нервових зривів, був змушений постійно знаходитися за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , і не мав змоги вільно пересуватися при необхідності, не мав можливості поїхати з сім`єю на відпочинок, значну частину свого часу та коштів він був змушений витрачати на поїздки до слідчих органів та суду. Порушення відносно нього кримінальної справи негативно вплинуло на його ділову репутацію, він не міг займатися своєю професією та змушений був відмовляти на пропозиції з закордонну щодо заключення контракту на співпрацю, у тому числі й через неможливість виїзду за кордон, у зв`язку із дією запобіжного заходу – підписки про невиїзд. Також змушений був відмовився від участі у місцевих виборах міського голови та від посад, які йому запропонували в Бобринецькій РДА в Кіровоградській області. Близькі та знайомі насміхалися з його ситуації, інші люди дивилися з засторогою, це призводило до постійних стресів та порушення нормальних життєвих зв`язків, що також негативно впливало на його здоров`я, він погано спав, приймав заспокійливе, весь час знаходився в стані стресу та страждав морально. Також внаслідок тривалих хвилювань мав загострення хронічних хвороб, витрачав часу та кошти на лікування, це потребувало застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими.

Стаття 5 ЦПК України вказує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.9 ч.2 статті 16 кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 56 Конституції України визначено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2, 3 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Згідно ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

За вимогами ст.1176 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а саме якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» виникає також у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, §62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до уточнених позовних вимог від 06.10.2020 року позивач вказує, що йому спричинена шкода становить 465 000,00 грн. При цьому посилається, що відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 1 вересня 2020 року в розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, виходячи з уточнених позовних вимог та мінімального розміру заробітної плати підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 моральна шкода у розмірі 465000,00грн., з розрахунку 93 місяці х 5000,00грн.

Суд зазначає, що вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення його як обвинуваченого.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Таким чином, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану.

Судом встановлено, що 23 червня 2010 року слідчим прокуратури Олександрійського району ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Лише 27 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.12.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 02.03.2017 року залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, а саме (93 місяців = 7.75 роки), вказує на те, що позивач частину свого продуктивного життя був змушений присвятити захисту від безпідставних та незаконних звинувачень, і ця втрата життєвого часу є фактично невиправною, а тому сама ця довготривала життєва фрустрація об`єктивно свідчить про глибокі душевні страждання позивача, тому суд приходить до висновку, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням під слідством та судом на його користь підлягає стягненю відшкодування у розмірі 465 000,00 грн., такий розмір моральної шкоди, на думку суду є виправданим у цій ситуації.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Згідно п.35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів).

Пунктами 5 та 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/201, казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладені норми, стягнення вказаної вище моральної шкоди на користь позивача з Державного бюджету України повинно відбуватись через Державну казначейську службу України.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом п.1) ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В матеріалах справи міститься ордер серії КР № 042086 від 18.02.2020 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Островерхим Геннадієм Миколайовичем (а.с.76).

До матеріалів справи наданий договір №1 про надання правничої допомоги від 18.02.2020 року, в якому в Розділі 4 п.4.1 визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар в розмірі 7% від ціни позову (а.с.77) та додана квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 25.03.2020 року про оплату правової допомоги ОСОБА_1 на суму 30 746,00 грн.( а.с. 79).

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що заявлена сума моральної шкоди є співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача та впливом її на репутацію позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених витрат в сумі 30746,00 грн. на правничу допомогу та їх стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 3,4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 134, 137, 141, 258, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами прокуратцри - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , кошти в сумі 465000,00 (чотириста шістдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн. на відшкодування моральної шкоди спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , кошти в сумі 30746,00 (тридцять тисяч сімсот сорок шість) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 09.01.2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Кіровоградська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910025, юридична адреса вул. Велика Пермська, буд. 4, м. Кропивницький Кіровоградської області, поштовий індекс 25006.

Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, поштовий індекс 01601.

Повне судове рішення складено 19.02.2021 року.

Суддя І. М. Адаменко