Рішення № 95007800, 19.02.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1560/20

Номер провадження 2/289/79/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., з секретарем судових засідань Грабіною К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Радомишльської міської ради (місце знаходження: Соборний Майдан, 12, м. Радомишль, Житомирської області, 12201) про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що він станом на травень 2019 року був власником земельних ділянок по АДРЕСА_2 . 29.08.2008 року Радомишльською міською радою Житомирської області за результатом розгляду його заяви було прийнято рішення № 102 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки».

В подальшому, відповідачем прийнято рішення № 630 «Про відміну окремих пунктів рішень сесій», яким відмінено пункти рішення № 102 від 29.08.2008 року в частині затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із прийнятим Радомишльською міською радою рішенням, позивач ОСОБА_1 оскаржив його до Житомирського окружного адміністративного суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 240/8912/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.05.2019 №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій" в частині рішень від 29.08.2008 №102, які стосуються ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди позивач вважає, що неправомірні дії відповідача, які виразилася у тривалому й безпідставному твердженні Радомишльської міської ради про неправомірні дії ОСОБА_1 потягли за собою порушення нормального режиму його роботи й відпочинку та змусили витрачати свій вільний час та кошти на захист свого порушеного права в результаті чого йому спричинена моральна шкода, пов`язана з явкою до судових інстанцій в розмірі 1 000 000 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, зазначає, що неправомірними діями відповідача - Радомишльської міської ради Житомирської області була завдана моральна шкода, оскільки позивач морально страждав з приводу таких дій, не міг реалізувати своє право на оренду та чесне ім`я, вимушений був докладати додаткових зусиль для поновлення свого права на інформацію та чесне ім`я в порядку, встановленому адміністративно-процесуальним судочинством, звертатися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 07.10.2020 відкрито загальне провадження у справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 240/8912/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області задоволені - визнано протиправним та скасовано рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.05.2019 №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій" в частині рішень від 29.08.2008 №102, які стосуються ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаного судового рішення, встановлено, що рішенням 18 сесії 5 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області №102 від 29.08.2008 затверджено технічну документацію ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_3 , на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

У свою чергу, на підставі рішення 18 сесії V скликання Радомишльської міської ради Житомирської області №102 від 29.08.2008 у ОСОБА_1 виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у Державному земельному кадастрі зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, згода на виготовлення державного акту на право власності на яку була надана рішенням 18 сесії V скликання Радомишльської міської ради Житомирської області №102 від 29.08.2008. При цьому, ОСОБА_1 згоди на зміну чи припинення таких правовідносин не надавав.

Доводи Радомишльської міської ради під час розгляду справи в Житомирському окружному адміністративному суді стосовно того, що позивач двічі реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки за видом використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку", не є такими, що обґрунтовують правомірність оскаржуваного рішення, оскільки за наявності таких обставин усунення порушень закону має відбуватись у інший спосіб у судовому порядку, а не шляхом самостійного скасування відповідачем свого рішення від 29.08.2008 №102.

Житомирський окружний адміністративний суд зауважив що скасування Радомишльською міською радою свого рішення могло мати місце виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, ні Конституцією України, ні Земельним кодексом України чи іншим нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування не надано права на скасування рішення про затвердження технічної документації та надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.

В ході розгляду Житомирським окружним адміністративним судом справи відповідач не довів, а позивачем та наявними доказами спростовано правомірність оскаржуваного рішення відповідача, а тому суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Таким чином, відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв`язку з прийняттям зазначеними суб`єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Отже, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами доказуванню підлягають: а) наявність шкоди; б) незаконність рішень (дій, бездіяльність) наявність заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та прийняттям незаконних рішень (дій, бездіяльності) заподіювачем. Наявність чи відсутність вини заподіювача в даному випадку правового значення не має.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року по справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

У мотивувальній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 240/8912/19 вказано, що «Доводи відповідача стосовно того, що позивач двічі реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки за видом використання "для будівництва та обслуговування житлового будинку", не є такими, що обґрунтовують правомірність оскаржуваного рішення, оскільки за наявності таких обставин усунення порушень закону має відбуватись у інший спосіб у судовому порядку, а не шляхом самостійного скасування відповідачем свого рішення від 29.08.2008 №102.

Суд зауважує, що скасування відповідачем свого рішення могло мати місце виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, ні Конституцією України, ні Земельним кодексом України чи іншим нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування не надано права на скасування рішення про затвердження технічної документації та надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки».

Та констатував, що «Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність оскаржуваного рішення відповідача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню».

Частиною 5 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Факти встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 240/8912/19 є преюдиційними і ґрунтуються на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, що забезпечує єдність судової практики.

А тому, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту порушення Радомишльською міською радою Житомирської області прав ОСОБА_1 як власника земельної ділянки.

У зв`язку із незаконним прийняттям рішення Радомишльською міською радою Житомирської області від 30.05.2019 №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій" в частині рішень від 29.08.2008 №102, які стосуються ОСОБА_1 - позивач ОСОБА_1 був змушений відстоювати своє законне право власності на земельну ділянку в судовому порядку, затрачати час та кошти для доведення незаконності рішення відповідача, вимушений змінити звичний спосіб життя, зазнати душевних страждань.

Позивачем доведено факт наявність шкоди, незаконного рішення заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та прийняттям незаконних рішень заподіювачем, а тому суд вважає, наявні підстави для стягнення моральної шкоди.

При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності та справедливості, а також встановлені судом обставини і відсутність істотних негативних наслідків для позивача, тому приходить до висновку, що заявлений розмір шкоди в 1 000 0000 грн. є завищеним.

За таких підстав суд дійшов до переконання щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. і вважає, що такий розмір моральної шкоди при встановлених обставинах становитиме достатню справедливу компенсацію для позивача. Визначений судом розмір відшкодування є адекватним душевним стражданням, які позивач зазнав у зв`язку із прийняттям Радомишльською міською радою Житомирської області незаконного рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 76, 141, 263, 265, 273,354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Радомишльської міської ради Житомирської області, місцезнаходження: майдан Соборний, 12, м. Радомишль Житомирської області, код ЄДРПОУ 25923935, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 5000 (п`ять тисяч) грн. моральної шкоди.

В решті вимог позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Радомишльської міської ради Житомирської області на користь держави 2270 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Мельник