Рішення № 95003767, 18.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/4983/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області пропро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також – відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року; зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком. В грудні 2017 року вона за сімейними обставинами, вимушена була тимчасово виїхати в м. Севастополь, але повернутись змогла тільки в грудні 2019 року, після втручання уповноваженого по правам людини в м. Севастополі, оскільки була безпідставно затримана на території Російської Федерації. Відповідач не повідомляв її на підставі якого рішення була припинена виплата пенсії за періоди з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року. Припиняючи виплату позивачеві пенсії за вказані періоди за відсутності передбачених законами України підстав, відповідачем порушено право позивача на отримання пенсії. При цьому, зазначає, що право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати заборгованості пенсії з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року протиправною.

Відповідач у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в періоди з 01.11.2017 по 31.12.2017 та з 01.04.2018 по 31.03.2020 позивач перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Київській області. До ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, а саме, з Київської області до Чернігівської, позивач звернулася лише 16.03.2020. З квітня 2020 року виплата поточної пенсії позивача здійснюється щомісячно на рахунок в AT «Ощадбанк». Отже, соціальні виплати (пенсію) за оскаржувані періоди позивач повинна була отримувати саме в ГУ ПФУ в Київській області. Тому вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області та зобов`язання виплатити пенсію за період з 01.11.2017 по 31.12.2017 та з 01.04.2018 по 31.03.2020 є безпідставними. Також з приводу негайного виконання рішення суду зазначає, що стягнення заборгованості не є предметом позовних вимог, позовні вимоги виключно зобов`язального характеру.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області залучено до участі у справі як другий відповідач та надано строк для подання відзиву. Також вказаною ухвалою у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.

Від ГУ ПФУ в Київській області відзив до суду не надійшов, про залучення до розгляду справи в якості відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 41).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 згідно копії паспорта громадянина України від 17.04.1998 серії НОМЕР_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

Позивач згідно копії Протоколу від 25.12.2013 № 5666 та копії Пенсійного посвідчення від 06.01.2014 № НОМЕР_2 одержує пенсію за віком (а.с. 10, 43).

Із змісту листа Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області від 02.04.2014 № 46, адресованого до Управління ПФУ у м. Севастополь, вбачається, що позивач переїхала до району, на який поширюються повноваження Управління ПФУ у Бородянському районі Київської області. Вказаним Управлінням ОСОБА_1 буде проведено виплату пенсії з 01.04.2014 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19).

Копією Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.10.2017 № 453 підтверджується статус позивача як внутрішньо переміщеної особи та в якій зазначено, що адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Згідно копії рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бородянської РДА від 25.10.2017 № 30 прийнято рішення відновити пенсійні виплати, але не раніше як через два місяці з місяця прийняття рішення про припинення. Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сімей підтверджено факт проживання/перебування громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 48).

06.03.2018 Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 943/06, в якому зазначено, що 12.12.2014 гр. ОСОБА_1 було взято на облік, як внутрішньо переміщену особу та видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 453 від 13.10.2017. 18.10.2017 гр. ОСОБА_1 подала до управління заяву про від`їзд не більш, як на 60 днів у м. Севастополь АР Крим та не повернулася до місця фактичного проживання/перебування у зазначений в заяві термін. Тому відповідно до заяви прийнято вважати інформацію, що ОСОБА_1 більше ніж 60 днів поспіль перебуває на тимчасово непідконтрольній Україні території. Таким чином, уповноважений орган має інформацію, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 повернулася до покинутого місця постійного проживання. Вирішено скасувати дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи гр. ОСОБА_1 від 13.10.2017 № 453 та внести про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб (а.с. 53).

15.03.2018 Бородянським відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Ірпінського об`єднаного УПФУ прийнято розпорядження згідно якого на підставі вказаного вище розпорядження з 01.04.2018 позивачу припинено виплату пенсії за віком (а.с. 52).

Копіями Повідомлення від 14.12.2017 та листа Уповноваженого з прав людини у м. Севастополь від 05.12.2019 № И-3051/2019 підтверджується встановлення Російською Федерацією ОСОБА_1 заборони виїзду з м. Севастополя (а.с. 17, 18).

11.01.2020 Деснянською районною у місті Чернігові радою видано Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7423-5000253794, згідно якої фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 (а.с. 12).

Із заявою від 14.01.2020 про витребування її пенсійної справи в Бородянському Пенсійному фонді позивач звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с. 56). За результатами розгляду якої 17.01.2020 ГУ ПФУ в Чернігівській області було сформовано відповідний Запит пенсійної справи № 154/02-16 до ГУ ПФУ в Київській області (а.с. 58).

ГУ ПФУ в Київській області за супровідним листом від 18.02.2020 № 1000-0308-8/8421 направило пенсійну справу позивача до ГУ ПФУ в Чернігівській області та зазначило, що пенсію ОСОБА_1 було задовільнено по 31.03.2018 включно (а.с. 60).

Листом від 28.07.2020 № 2472-2501/К-02/8-2500/20 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача у відповідь на її звернення про те, що 16.03.2020 вона звернулась до Чернігівського відділу обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (а.с. 65). Раніше отримувала пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області. 25.02.2020 до управління надійшла її пенсійна справа та атестат, відповідно до якого пенсія за попереднім місцем проживання виплачена їй по 31.03.2018. Відповідно до інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб по Деснянському району міста Чернігова щодо внутрішньо переміщених осіб, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради листом від 13.02.2020 № 05-06/2325, їй було відновлено виплату пенсії з 01.04.2020. З квітня 2020 року виплата позивачу поточної пенсії здійснюється щомісячно на її поточний рахунок в AT «Ощадбанк». Сума її пенсії за періоди з 01.11.2017 по 31.12.2017 та з 01.04.2018 по 31.03.2020 взята на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Виплата зазначених коштів буде проведена після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати таких коштів (а.с. 13).

У відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в Чернігівській області згідно з листом від 22.09.2020 № 3424-3579/К-02/8-2500/20 надало довідки від 09.09.2020 № 46, № 47 про розмір пенсійних виплат з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року, згідно яких позивачу нараховано, але фактично не виплачено пенсію за період з листопада 2017 року – грудень 2017 року та з квітня 2018 року - березень 2020 року (а.с. 14-16).

Нарахування позивачу пенсійних виплат у вказані вище періоди також підтверджується копіями: розпоряджень від 01.10.2017, від 21.12.2017, протоколу від 21.12.2017, довідки ГУ ПФУ в Чернігівській області від 25.02.2020 (а.с. 46, 47, 49, 54).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі також - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Суд зазначає, що конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Підпунктом 4 пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, передбачено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості (частина перша статті 12 вказаного вище Закону).

Однак, відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (надалі також – Закон № 1706-VII) Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

Суд зазначає, що за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, суд вважає, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18.

Судом встановлено, що з 2014 року ОСОБА_1 було взято на облік в управлінні Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 21.12.2016 № 988 управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі було реорганізовано шляхом злиття у Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 22.08.2018 № 628 Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади; орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов`язки органів виконавчої влади у разі злиття органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

У разі приєднання одного органу виконавчої влади до іншого його права та обов`язки переходять до органу виконавчої влади, до якого його приєднано.

Таким чином, ГУ ПФУ в Київській області є правонаступником Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, яке, в свою чергу, є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області.

З квітня місяця 2020 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області.

Суд зауважує, що відповідач в листі від 28.07.2020 № 2472-2501/К-02/8-2500/20 зазначає про те, що позивачу було відновлено виплату пенсії з 01.04.2020. Сума її пенсії за періоди з 01.11.2017 по 31.12.2017 та з 01.04.2018 по 31.03.2020 взята на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Виплата зазначених коштів буде проведена після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати таких коштів. Згідно Довідок від 09.09.2020 № 46, № 47 про розмір пенсійних виплат позивачу за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року нараховано, але фактично не виплачено пенсію.

Суд констатує, що з матеріалів наданої відповідачем копії пенсійної справи позивача не вбачається підстав та обґрунтування припинення виплати пенсії позивачу у період з листопада по грудень місяці 2017 року.

Згідно з розпорядженням Бородянського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Ірпінського об`єднаного УПФУ від 15.03.2018 прийнято рішення припинити з 01.04.2018 позивачу виплату пенсії за віком. Підставою стало скасування Управлінням соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи гр. ОСОБА_1 від 13.10.2017 № 453 та внесення про це відомостей до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб у зв`язку з тим, що позивач більш ніж 60 днів поспіль перебуває на тимчасово непідконтрольній Україні території – у м. Севастополь АР Крим.

Водночас Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення про це відомостей до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, тобто позбавлення особи статусу внутрішньо переміщеної особи. Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

При цьому, у зазначеному вище розпорядженні, згідно якого позивачу у період з квітня 2018 року по березень 2020 року припинено виплату пенсії будь-яке посилання на норму закону чи чинного законодавства відсутнє.

Також, суд зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Таким чином, правомірність припинення виплати позивачу пенсії у період з листопада по грудень місяць 2017 року відповідачами не доведено, доказів обґрунтованості до суду не надано. Будь-які мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у період з квітня місяця 2018 року по березень місяць 2020 року, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення такої виплати розпорядження від 15.03.2018 не містить.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи вказане з урахуванням положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії у листопаді – грудні 2017 року та розпорядження від 15.03.2018 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому, вказане розпорядження не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Абзац 21 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 передбачає, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Однак, на момент звернення позивача до ГУ ПФУ в Чернігівській області такого окремого порядку Кабінетом Міністрів України не затверджено.

До посилання ГУ ПФУ в Чернігівській області на те, що виплата позивачу пенсії, яка ним обліковується, буде проведена після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати таких коштів, суд ставиться критично, з огляду на те, що неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок виплати пенсії, яка була нарахована, але не виплачена, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такій виплаті, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

Отже, оскільки позовна вимога щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року є похідною позовною вимогою та зважаючи на те, що копіями листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28.07.2020 № 2472-2501/К-02/8-2500/20, Довідок від 09.09.2020 № 46, № 47 підтверджується те, що позивачу за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року пенсію нараховано, але фактично не виплачено і сума її пенсії за вказаний період взята на облік ГУ ПФУ в Чернігівській області дана позовна вимога підлягає задоволенню в частині зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за спірні періоди.

З приводу посилань відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої – третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У справі № 815/1226/18 ухвалі від 08.11.2019 колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначила, що право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.

У зв`язку із вказаним колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає неможливим обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зауважив, що враховує те, що в силу того, що Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але і принципи та цінності, а також ураховуючи те, що суд повинен, у першу чергу, захищати конституційні права та свободи особи, при виникненні ситуації, за якої потрібно вибирати пріоритет: вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод, варто робити вибір на користь останнього, враховуючи також дотримання балансу суспільних та приватних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі 815/1226/18 зазначила, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частин першої статті 5, частини другої статті 9, частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позивних вимог шляхом: визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Київській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року; визнання бездіяльності ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо невиплати позивачу нарахованої за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року.

Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виплатити позивачу нараховану пенсію, а не стягнути грошову суму, негайне виконання рішення не застосовується.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Квитанцією від 21.10.2020 № 42 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с. 6).

Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню 800,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплатити нараховану ОСОБА_1 пенсію за віком за період з листопада 2017 року по грудень 2017 року та з квітня 2018 року по березень 2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 400,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 400,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П`ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548.

Дата складення повного рішення суду - 18.02.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб