Рішення № 95002877, 08.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 р. № 520/927/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мірзабековій К.С.,

за участю:

представника відповідача - Стовбового В.І.,

представника третіх осіб - Жилко С.Е.,

розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 7, код ЄДРПОУ 04059243), треті особи - Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 7, код ЄДРПОУ 374861610), Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків , майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04058516) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 р. № 1804/19 "Про будівництво магістралі загальноміського значення від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської у м. Харкові".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 р. № 1804/19 «Про будівництво магістралі загальноміського значення від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської у м. Харкові» прийняте з порушенням положень законів України «Про автомобільні дороги» та «Про місцеве самоврядування в Україні», а також державних будівельних норм, і його виконання призведе до неефективного витрачання бюджетних коштів, що порушує законні інтереси позивача як члена територіальної громади м. Харкова. Зважаючи на це, вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року закрито провадження у справі №520/927/20 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного судувід 17.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року - скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

02.09.2020 р. зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Бідонько А.В. в порядку, передбаченому ст. 18 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року справу прийнято до провадження.

Відповідачем 09.10.2020 року надано відзив на позов, в якому відповідач проти вимог заявленого позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем не доведено, що спірним рішенням порушені (будуть порушені) права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику. Зазначає також, що право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у ч. 2ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення — правовий захист порушених прав та свобод особи, усунення перешкод у їх реалізації. Також зазначив, що оскаржуване рішення є законним та прийнятим Харківською міською радою у межах повноважень відповідно до містобудівної документації. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представниками третіх осіб не було надано письмових заперечень на адміністративний позов.

Позивачем 02.11.2020 року подана відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечував, виклавши свої пояснення та аргументи щодо наведених Відповідачем у відзиві пояснень, в яких зазначив, що кожен житель , що проживає і зареєстрований на території міста Харкова, має право захищати свої права і інтереси, які стосуються питань місцевого значення, віднесених до відань громади, у тому числі звертатись до суду щодо оскарження рішень Харківської міської ради та її виконавчих органів, які порушують його інтереси, як члена територіальної громади. Також зазначив, що у рішенні передбачається будівництво магістралі загальноміського значення, що суперечить приписам ч. 3 ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги " та ДБН В.2.3.-5.:2018, яким закріплено вичерпний перелік вулиць і доріг міст, оскільки в них не передбачено такого виду вулиць і доріг, як магістраль загальноміського значення. Посилається на те, що будівництво магістралі не відповідає генеральному плану міста Харкова.

У судове засідання призначене на 08.02.2021 рік позивач не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення судового засідання, проте суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, у зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи проти позову заперечував в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи, Харківською міською радою було ухвалено рішення № 1804/19 від 16.10.2019 «Про будівництво магістралі загальноміського значення від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської у м. Харкові» з метою забезпечення відповідно до генерального плану м. Харкова транспортного сполучення центральної частини міста із Салтівським житловим масивом та на виконання рішення 29 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.08.2019 № 1684/19 "Про внесення змін до Програми економічного та соціального розвитку м. Харкова на 2019 ".

Зазначеним рішенням Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (далі - Департамент будівництва) доручено вжити заходи щодо будівництва таких об`єктів: нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Академіка Павлова до метромосту у м. Харкові; нове будівництво мосту з підходами через р. Харків у районі вул. Пантелеймонівської та вул. Шацької у м. Харкові; нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Мойсеївської до метромосту у м. Харкові.

Позивач , вважаючи рішення Харківської міської ради № 1804/19 від 16.10.2019 «Про будівництво магістралі загальноміського значення від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської у м. Харкові» таким, що прийняте з порушенням положень законів України «Про автомобільні дороги» та «Про місцеве самоврядування в Україні», а також державних будівельних норм та таким, що порушує його права та законні інтереси , звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до Конституції України Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР визначені система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, мст.

Тобто, згідно з ч. 2 ст. 2 вищезазначеного Закону, Харківська міська рада є уповноваженим органом представляти права та законні інтереси первинного суб`єкта місцевого самоврядування - територіальної громади міста Харкова.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їхніх виконавчих органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки: організація дорожнього руху на території міста згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Судом встановлено, оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог містобудівної документації, якою було передбачено продовження просп. Ювілейного до вул. Шевченка (ПРОЕКТНА-8).

Суд зазначає, що вищезазначений транспортний зв`язок було передбачено, зокрема, Генеральним планом розвитку м. Харкова 1986 року (постанова Ради міністрів Української РСР від 23.06.1986 № 226), Генеральним планом м. Харкова 2004 року (рішення сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1023/13, та зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської

міської ради від 18.12.2019 № 1902/19) (т. 1 а.с. 44-51).

Крім того, відповідач повідомив про те, що положення (наміри будівництва) магістралі передбачено Планом зонування території (зонінгу) міста Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13 (зі змінами 2016 та 2019 років), у складі якого розроблено схему плану червоних ліній вулиць, на якій передбачено транспортний зв`язок просп. Ювілейного до вул. Шевченка. При затверджені змін до плану зонування, зміни стосовно вказаного транспортного зв`язку зміни не вносилися.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні; генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Також з відзиву відповідача вбачається, що на виконання розпорядження Харківського міського голови від 24.03.2004 «Про проведення громадських слухань «Погодження генерального плану м. Харкова до 2026 року» та створення дорадчого комітету», відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.09.2000, який діяв у 2004 році 31.03.2004 проведені громадські слухання.

Під час судового розгляду представник відповідача зазначив про те, що згідно зі ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» Департаментом містобудування шляхом публікації повідомлення про громадське обговорення проектів містобудівної документації в газеті «Харьковские Известия» та на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету з 08.11.2012 по 14.12.2012 проведена процедура розгляду та врахування пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації - внесення змін до генерального плану м. Харкова, та з 11.01.2013 по 13.02.2013 - плану зонування території (зонінгу) м. Харкова.

Також зазначив про те, що проект внесення змін до генерального плану м. Харкова, розроблений ТОВ «ФІРМА САТОР», пройшов процедуру врахування пропозицій громадськості з 18.01.2019 по 02.04.2019 та був розглянутий на громадських слуханнях 03.05.2019 щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації на місцевому рівні.

Оголошення про проведення вищевказаних громадських слухань було опубліковано 02.04.2019 на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету та 04.04.2019 у газеті «Харьковские Известия».

Отже вищенаведена містобудівна документація розроблена та затверджена в інтересах територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, положення (наміри будівництва) магістралі загальноміського значення від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської у м. Харкові у складі містобудівної документації, яка затверджувалась Харківською міською радою, погоджено у відповідності до вимог законодавства та пройдено процедуру обговорення (громадських слухань), проте жодних заперечень/зауважень від представників територіальної громади не було отримано.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення приймалось з урахуванням вимог містобудівної документації, яка була розроблена та затверджена відповідно до вимог законодавства.

Позивач в обгрунтування своєї заяви зазначає, що у оскаржуваному рішенні передбачається будівництво магістралі загальноміського значення, що суперечить приписам ч. 3 ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги " та ДБН В.2.3.-5.:2018, яким закріплено вичерпний перелік вулиць і доріг міст, оскільки в них не передбачено такого виду вулиць і доріг, як магістраль загальноміського значення. У разі розробки проектної документації на підставі оскаржуваного рішення може призвести до того, що така документація не відповідатиме вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. З цього проводу суд

зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на: магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, о вулиці і дороги місцевого значення.

Судом встановлено, що Рішенням Харківської міської ради від 21.08.2019 № 1684/19 до Програми економічного та соціального розвитку м. Харкова, а саме до Переліку об`єктів будівництва, які передбачається фінансувати за рахунок бюджетних коштів було внесено наступні зміни: нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Академіка Павлова до метромосту у м. Харкові; нове будівництво мосту з підходами через р. Харків у районі вул. Пантелеймонівської та вул. Шацької у м. Харкові; нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Мойсеївської до метромосту у м. Харкові.

Як вже зазначалось судом, оскаржуваним рішенням визначено, що саме з метою забезпечення відповідно до генерального плану м. Харкова до 2026 р. швидкісного транспортного сполучення центральної частини міста із Салтівським житловим масивом, доручено Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради виконання рішення 29 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.08.2019 № 1684/19 «Про внесення змін до Програми економічного та соціального розвитку м. Харкова на 2019 рік в частині розділу «Будівництво та реконструкція доріг і інженерних об`єктів на них», зокрема, щодо будівництва трьох обєктів: нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Академіка Павлова до метромосту у м. Харкові; нове будівництво мосту з підходами через р. Харків у районі вул. Пантелеймонівської та вул. Шацької у м. Харкові, нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Мойсеївської до метромосту у м. Харкові.

Тобто фактично даним рішенням лише надано доручення виконавчим органам щодо реалізації (вжиття заходів з будівництва) об`єктів, які вже були визначені (в тому числі і їх назви) в Програмі економічного та соціального розвитку м. Харкова, визначено ділянку будівництва від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської.

Кожен об`єкт на вказаній ділянці розглядається як окремий, оскільки проектування та будівництво буде здійснено як окремого об`єкту.

Відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України 16.05.2011 № 45, назва об`єкта будівництва за проектною документацією має відповідати завданню на проектування, не змінюватися на всіх стадіях проектування та відображати вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація, капітальний ремонт) та його місце розташування.

Категорія дороги - може бути визначена лише на стадії проектування, з урахуванням проведених геологічних досліджень та після отримання містобудівних умов та обмежень на проектування, що визначать планувальні та архітектурні вимоги до проектування і будівництва, зокрема, щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, відповідно до яких і буде визначено яка категорія дороги (за своїми технічними та технологічними характеристики) може бути запроектована.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі дозволу №ХК 012201030218 від

30.10.2020, виданого Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради проводяться будівельні роботи на об`єкті: «Нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Мойсеївської до метромосту у м. Харкові».

ТОВ «СІТІ-ДИЗАЙН» була розроблена на замовлення Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради проектно-кошторисна документація на «Нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Мойсеївської до метромосту у м. Харкові».

Зазначена проектно-кошторисна документація пройшла експертну оцінку та була затверджена у встановленому порядку.

Суд зазначає, що Експертним звітом стосовно розгляду проектної документації щодо проекту «Нове будівництво магістралі загальноміського значення на ділянці від вул. Мойсеївської до метромосту у м. Харкові» від 15.04.2020 року та Наказом №39 від 25.05.2020 року Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, яким затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво вищезазначеного об`єкта підтверджується, що об`єктом будівництва є магістральна вулиця загальноміського значення регульованого руху, а проектування виконано на підставі рішення Харківської міської ради «Про бюджет міста Харкова», а не на підставі оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вищезгадані твердження позивача є необгрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обґрунтуванням своїх порушених прав та законних інтересів позивач в поданому позові зазначає, що виконання оскаржуваного призведе до неефективного витрачання бюджетних коштів, що порушує законні інтереси позивача як члена територіальної громади м. Харкова.

Суд зазначає, що положеннями статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 6 КАС України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо “порушеного права”, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття “охоронюваний законом інтерес”. Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що “поняття “охоронюваний законом інтерес” означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним”.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Конституційний Суд України у рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011, зокрема, зазначив: “Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист”.

Тобто, Конституційний Суд України визначив залежність виникнення права особи на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, виключно із існуванням порушення, створенням перешкод для реалізації конкретних прав і свобод такої особи. Наведене підтверджується також положеннями частин третьої-п`ятої статті 55 Конституції України, у яких чітко вказано про захист “своїх” прав і свобод.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №800/587/17.

Крім того, пунктом 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Єдиним обґрунтуванням порушеного права та законних інтересів позивач в позовній заяві зазначає, що у нього є підстави вважати, тобто припущення, що виконання рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 р. № 1804/19 "Про будівництво магістралі загальноміського значення від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської у м. Харкові призведе до неефективного витрачання бюджетних коштів, а це призведе до порушення законних інтереси позивача як члена територіальної громади м. Харкова, проте в позовній заяві позивач не наводить жодних обґрунтованих тверджень та під час судового розгляду не надав до суду доказів, щодо того яким чином зазначене рішення призведе до неефективного витрачання бюджетних коштів та яким чином порушує його права.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення прийнятим оскаржуваним рішенням будь-яких прав ОСОБА_1 .

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести

(а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18).

Отже враховуючи те, що судовим розглядом не встановлено процедурних порушень під час прийняття рішення Харківської міської ради від 16.10.2019 р. № 1804/19 "Про будівництво магістралі загальноміського значення від вул. Академіка Павлова до вул. Мойсеївської у м. Харкові» та те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідним рішенням його прав та законних інтересів суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо

доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 7, код ЄДРПОУ 04059243), треті особи - Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 7, код ЄДРПОУ 374861610), Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків , майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04058516) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 лютого 2021 року.

Суддя Бідонько А.В