Рішення № 95002375, 17.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2021 року м. РівнеСправа №460/5854/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 15.04.2020 №0080432-5305-1709, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в сумі 7264,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у власності позивача перебуває нежитлова будівля ангар, загальною площею 435,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказав, що відповідно до Договору позички від 26.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу О.А. Гладишем 26.12.2018, зареєстровано у реєстрі за N 1953, він безоплатно передав у користування дружині ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), у тому числі, й вказаний об`єкт нерухомого майна. Вважає, що у нього не виникло у 2019 році обов`язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з пп. «є» пп.266.2.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України. Зазначив, що законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику. ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем із основним видом економічної діяльності – 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас (виробництво металопластикових вікон і дверей). Тому такий об`єкт оподаткування є виробничим приміщенням, яке у 2019 році використовувалося ОСОБА_2 для промислового виробництва. Відтак, вважає, що оспорюване рішення винесене контролюючим органом з порушенням норм чинного податкового законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою від 12.08.2020 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач усунув допущені недоліки.

Ухвалою від 13.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що об`єкт нерухомості (ангар), який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, оскільки даним пунктом в редакції Закону України від 16.01.2020 №466-IX не охоплюється нерухомість, яка здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Оскільки позивач, будучи платником податку на нерухоме майно в силу положень п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України (як власник об`єкта нерухомості), не займається промисловим виробництвом особисто, у спірній ситуацій не дотримано дві умови для застосування пільги, а також порушено умову застосування пільги шляхом передачі об`єкта в оренду іншій особі. Вважає, що оспорюване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Клопотань щодо розгляду справи з викликом учасників справи чи відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в Україні карантину від сторін не надходило.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - ангар, яка розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 435,2 м2 (а.с.10-11, 15-19).

15.04.2020 ГУ ДПС у Рівненській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України було сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0080432-5305-1709, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 7264,36 грн (а.с.9).

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості, виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти), який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет – будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 та підтримана в постанові від 23.04.2020 у справі № 240/6132/18.

Таким чином, в межах розгляду даної справи підлягають доказуванню не лише обставини щодо статусу належного позивачу об`єкту нерухомості, а й щодо використання такого об`єкту за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд враховує, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні, заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

До групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить також клас (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" до якого належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Факт відповідності належного позивачу нерухомого майна – ангару класу «Будівлі промислові» підтверджується Звітом визначення технічного стану будівлі ангару № 4-661, 7-102 від 17.12.2018 року, складеного Науково-дослідною частиною Національного університету водного господарства та природокористування.

Матеріалами справи стверджено, що згідно з нотаріально посвідченим договором позички від 26.12.2018, який зареєстрований у реєстрі за №1953 (а.с.20-22), позивач безоплатно передав у користування ОСОБА_2 , зокрема, нежитлову будівлю ангар, яка розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 435,2 м2, для користування протягом строку встановленого даним договором (5 років), з метою ведення господарської діяльності.

За змістом інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.63), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність за економічними видами діяльності: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас (основний); 23.12 Формування й оброблення листового скла; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 43.32 Установлення столярних виробів.

Відповідно до податкової декларації платника спрощеного податку фізичної особи-підприємця за 2019 рік (а.с.37), у звітному періоді ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльність за економічними видами діяльності: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас (основний); 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджується, що впродовж 2019 року об`єкт оподаткування - нежитлова будівля ангар, яка розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 435,2 м2, використовувався не позивачем, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для виробництва та складування промислової продукції - будівельних виробів із пластмас, в межах її господарської діяльності.

Та обставина, що в спірному періоді об`єкт нерухомого майна не використовувався позивачем в господарській діяльності для виробництва промислової продукції, дає підстави для висновку про відсутність визначених п.30.2 ст.30 Податкового кодексу України підстав для надання податкової пільги ОСОБА_1 , позаяк законодавець встановив, що для надання податкової пільги підлягає оцінці та врахуванню не лише об`єкт оподаткування, а також і вид діяльності платника податку.

Тому, відсутність факту використання нерухомого майна будівлі промисловості в господарській діяльності безпосередньо платника податку - власника об`єкта нерухомого майна, для виготовлення промислової продукції будь-якого виду, виключає застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Суд зазначає, що використання такого майна іншою особою у своїй господарській діяльності не звільняє платника податку ( власника) від податкового обов`язку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2020 року №0080432-5305-1709 відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх обставин та у відповідності до положень чинного законодавства України, не порушуючи прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Доводи позивача не спростовують правомірності податкового повідомлення-рішення та не дають суду підстав для його скасування. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко