Рішення № 95002242, 19.02.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6136/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/6136/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

26.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 30.11.2018 №Ф-102119-51/3956У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка станом на 31.10.2018 становить 15 819,54 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на неправомірну поведінку контролюючого органу, що полягає у відмові здійснити списання суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок), а також штрафні санкції та пеню, нараховані за період з 01.01.2017 станом на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13.05.2020 №592-ІХ. Вважає, що метою прийняття зазначеного Закону було звільнення від сплати недоїмки штрафів та пені фізичних осіб-підприємців, які у визначений цим Законом період не отримували ніякого доходу, до числа яких відноситься і сам позивач.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 заперечення представника ГУ ДПС у Полтавській області проти розгляду за правилами спрощеного провадження справи №440/6136/20 залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 19.02.2021 за клопотанням представника ГУ ДПС у Полтавській області суд здійснив заміну відповідача у справі №440/6136/20 в особі Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на його правонаступника в особі Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44057192).

15.12.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактично отриманого доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 06.03.2019 прийняв рішення про припинення своєї підприємницької діяльності та має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від підприємницької діяльності. Проте, позивач обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період не виконав, а тому ГУ ДПС у Полтавській області правомірно винесено спірну податкову вимогу (а.с. 39-40).

У відповіді на відзив, що надійшла від позивача до суду 23.12.2020, ОСОБА_1 посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19, згідно якої відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. У зв`язку з цим стверджує про не підтвердження у нього статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку визначеному Законом України №755-IV, що виключає можливість законного здійснення ним підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів (а.с. 47-50).

Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.11.1992, взятий на облік у ГУ ДФС у Полтавській області (Кременчуцьке управління, Кременчуцька ДПІ) 04.01.1993 як платник податків на загальній системі оподаткування; вид економічної діяльності за КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (а.с. 53-54).

На підставі даних інтегрованої картки платника податків та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем на ім`я боржника сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 №Ф-102119-51/3956 з єдиного внеску на суму 15 819,54 грн (а.с. 42).

В подальшому контролюючим органом була винесена узгоджена вимога від 30.11.2018 №Ф-102119-51/3956-У, яка направлена на примусове виконання до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Як стверджує позивач, наприкінці вересня 2020 року від державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пантелей А.А. він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62973627 від 09.09.2020 з примусового виконання вимоги №Ф-102119-51/3956У від 30.11.2018 про стягнення боргу з єдиного внеску в розмірі 15 819,54 грн (а.с. 5).

Не погодившись із правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі - Закон №1774-VIII), яким внесені зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Системний аналіз наведених вище положень Закону №2464-VI свідчить на користь висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. При цьому необхідними умовами для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування.

Проте, за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на викладене можна зробити висновок про те, що задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов`язок сплати страхувальниками мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2419/19 та в подальшому підтриманий в постановах, ухвалених в інших справах, зокрема від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 06.05.2020 у справі №400/1622/19, від 19.05.2020 у справі №560/1959/19.

У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017 по 31.10.2018 відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Мотивуючи власний позов, ОСОБА_1 стверджує, що 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №592-ІХ) щодо усунення дискримінації за колом платників", відповідно до приписів якого він звільняється від сплати недоїмки, штрафів та пені як фізична особа - підприємець, який у період з 01.01.2017 та до набрання чинності Законом №592-ІХ не отримував дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає оподаткуванню.

Крім цього у відповіді на відзив позивач з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19 також зазначив, що з огляду на відсутність у нього офіційного підтвердження статусу фізичної особи - підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Оцінюючи зазначені обставини та наведені норми чинного законодавства на предмет їх достовірності, суд виходить з такого.

Дійсно, 13.05.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", пункт 5 розділу І якого набрав чинності 03.06.2020.

Вказаним пунктом розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 915 такого змісту:

"Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", зокрема, платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше...".

З аналізу викладеної норми слідує, що право на списання несплачених на день набрання чинності Законом №592-ІХ сум недоїмки, штрафів та пені мають фізичні особи - підприємці (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) за умов, якщо вони:

1) не отримували доходу (прибутку) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

2) подали протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності;

3) подали протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ до податкового органу звітність відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ.

Перевіряючи обставини дотримання позивачем вищенаведених умов, суд встановив, що позивач:

- не здійснював підприємницьку діяльність у період з 01.01.2017 по 03.06.2020, що не заперечується відповідачем;

- подав заяву до державного реєстратора про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до набрання чинності Закону №592-ІХ, у зв`язку з чим державним реєстратором зареєстровано припинення підприємницької діяльності позивача 06.03.2019;

- не подавав звітність за 2017-2018 роки, оскільки подав таку лише за 2019 рік, як видно з письмових пояснень ГУ ДПС у Полтавській області та доданої до них податкової звітності (а.с. 66-68).

Таким чином, позивачем станом на момент звернення із заявою до ГУ ДПС у Полтавській області не дотримано усіх умов Закону №592-ІХ, за яких ОСОБА_1 мав би право на списання сум недоїмки, штрафів та пені як фізичною особою - підприємцем, який не отримує дохід (прибуток) від господарської діяльності.

На заяву ж позивача від 20.07.2020 (вх № ФОП/В/44231/16-31-51) про списання суми боргу (недоїмки), пені та штрафної санкції ГУ ДПС у Полтавській області надано відповідь від 18.08.2020 №ФОП/В/5830/16-31-51-10-18, за змістом якої правомірно відмовлено ОСОБА_1 у списанні несплаченої суми недоїмки з єдиного внеску (а.с. 7).

Перевіряючи твердження позивача, наведені у відповіді на відзив щодо виключення можливості формальної та фактичної його участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відсутності офіційного підтвердження у нього статусу фізичної особи - підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, суд встановив таке.

ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності за фактом державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи 19.11.1992 за чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", тобто до 01.07.2004 - дати набрання чинності Законом № 755-IV.

01.07.2004 набрав чинності Закон № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

Відтак, строк для включення до ЄДР відомостей про ФОП, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VІ, закінчився 03.03.2012. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про ФОП, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Таке тлумачення Закону №755-IV здійснив Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19, на яку власне і посилався позивач мотивуючи відповідь на відзив.

Так, відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено той факт, що 13.12.2005 державним реєстратором Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Бондаренко І.В. було вчинено реєстраційну дію "Державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця" відносно ОСОБА_1 за №25850170000004183 (а.с. 53-54).

З метою з`ясування питання чи відбулося волевиявлення ФОП ОСОБА_1 щодо одержання ним правового статусу ФОП при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004 суд своєю ухвалою від 21.01.2021 витребував від державного реєстратора Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відповідні пояснення.

17.02.2021 до суду від директора Департаменту виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли письмові пояснення, в яких повідомляється про те, що при включенні ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) державний реєстратор керувався Законом в редакції від 22.09.2005 №2919-IV, оскільки звернення мало місце 13.12.2005. Діючи відповідно до статті 42 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в чинній на момент звернення редакції державним реєстратором Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Бондаренко І.В. від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 разом із особисто заповненою реєстраційною карткою (форма №10) були прийняті документи для включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР. На підставі поданих документів проведена державна реєстрація фізичної особи - підприємця, внесено електронний запис до ЄДР за номером 2585017000004183, видано свідоцтво серії В01 №349837 про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (а.с. 60-61).

З огляду на вказане суд встановив обставини, якими спростовується твердження позивача щодо відсутності у нього статусу ФОП, оскільки волевиявлення ОСОБА_1 на включення до ЄДР відомостей про ФОП, державна реєстрація якого здійснена до 01.07.2004, в дійсності мало місце 13.12.2005, внаслідок чого доводиться необґрунтованість його суб`єктивного судження про відсутність у нього обов`язку сплачувати єдиний внесок у спірний період з 01.01.2017 по 31.10.2018 у мінімальному розмірі.

У зв`язку з цим суд не знаходить ні фактичних, ні правових підстав для скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області від 30.11.2018 №Ф-102119-51/3956У.

За наведених обставин суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття свого рішення, у зв`язку з чим суд визнає позовні вимоги необґрунтованими.

Відтак у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун