Рішення № 95002174, 10.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7894/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Гур`євої К.І.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1 (згідно паспорту),

представника відповідача Кавун А.В. (згідно довіреності),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішення № 12 від 13.11.2019 року, наказу № 1622ц від 19.11.2019 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України, за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19 листопада 2020 року (Т.3 арк.с. 114-148), позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення № 12 Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України від 13.11.2019 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 , атестації;

Визнати протиправним та скасувати наказ № 1622ц від 19.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 листопада 2019 року;

Поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23.11.2019 року;

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23.11.2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді;

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 31 березня 2020 року о 15 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року провадження у справі зупинено за клопотанням позивача, яке надійшло на адресу суду електронним засобом зв`язку, 27.03.2020 року, у зв`язку з введенням карантину на території України.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 09 вересня 2020 року судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зупинено провадження до отримання доказів.

20.11.2020 року від позивача надійшов уточнений позов, з підтвердженням направлення зазначеного позиву на адресу відповідачів.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року провадження у справі поновлено та судом прийнято до провадження уточнений позов ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 26.07.1999 року по 22.11.2019 року безперервно проходив службу на прокурорських посадах в органах прокуратури України. За час роботи в органах прокуратури України неодноразово заохочувався наказами прокурора Одеської області та Генерального прокурора України. За весь час служби в органах прокуратури України стягнень не мав. Наказом Генерального прокурора України № 1181ц від 22.12.2017 року позивача призначено на посаду начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Наказом Генерального прокурора № 1622ц від 19.11.2019 року позивача звільнено з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 22.11.2019 року. Підставою для звільнення є рішення кадрової комісії № 2 від 13.11.2019 року за № 12. Згідно з яким кадрова комісія прийняла рішення про те, що за результатами іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички позивач набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому позивача не допущено до етапу співбесіди. Позивач вважає, що наказ Генерального прокурора № 1622ц від 19.11.2019 та рішення кадрової комісії № 2 від 13.11.2019 за № 12 є протиправними, необгрунтованими та такими, що порушує його конституційні права, а тому підлягають скасуванню. ОСОБА_1 зазначає, що створена друга кадрова комісія ГПУ не є належним суб`єктом (органом) яка наділена правом приймати рішення про успішне або неуспішне проходження атестації прокурора, оскільки вказаними повноваженнями Законом наділена виключно кадрова комісія Офісу Генерального прокурора. Також, позивач вказує на те, що Генеральним прокурором порушено порядок формування кадрових комісій, оскільки п. 3 Порядку № 233 передбачено, що кадрові комісії утворюються у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права. Відповідачем (Офісом Генерального прокурора) не надано будь яких належних і допустимих доказів щодо відповідності та компетентності членів Другої кадрової комісії з атестації прокурорів і слідчих ГПУ (Лємєнов, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на проведення атестації прокурорів, у тому числі документально підтверджені відомості чи є вони політично нейтральними, чи користуються вони діловою репутацією, суспільним авторитетом та чи мають стаж роботи в галузі права. Позивач наголошує на тому, що відповідачем не доведено та не надано до суду будь-яких документів (матеріалів чи, інформації) які б спростовували його доводи про звернення під час тестування до членів робочої групи щодо існування у ОСОБА_1 зауважень та наявності скарг на процедуру проведення атестації (натомість надана відповідь, що всі матеріали атестації знищено). На думку позивача, наявними матеріалами у справі та відповідачем (Офісом генерального прокурора) підтверджується факт його спілкування з членами робочої групи під час тестування та факту неможливості ідентифікувати конкретну особу (у тому числі позивача) при перегляді відеозапису - що підтверджує: бездіяльність кадрової комісії; відсутність належного реагування на скаргу про технічні збої під час іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, а звідси необґрунтованість та невмотивованість і неправомірність рішення комісії. У свою чергу, Друга кадрова комісія, приймаючи оскаржуване мною рішення, а також перевіряючи аргументи заяви ОСОБА_1 від 07.11.2019, не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у ній, обмежившись лише посиланням на відсутність існування акту, складання якого не передбачено Порядком №221. Відповідачем (Офісом Генерального прокурора) зазначено, що Другою кадровою комісією з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України до Офісу Генерального прокурора не передавалися у документальному вигляді результати тестування позивача, у тому числі документи (матеріали) до Протоколу № 3 засідання Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 07.11.2019 року. Щодо Наказу Генерального прокурора позивач зазначає, що не відбулася ліквідація чи реорганізації юридичної особи (Генеральної прокуратури України), а також, відділу, який позивач очолював, у тому числі скорочення посади що він обіймав. У наказі Генерального прокуратура № 1622ц від 19.11.2019 не вказано чітку підставу звільнення ОСОБА_1 (реорганізація, ліквідація чи скорочення), наявне лише посилання на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Також, позивач зазначає, що відповідно до пп. З п. 21 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ - Секретаріат Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (в якому він обіймав посаду начальника відділу) повинен продовжувати свою роботу до завершення атестації прокурорів (яка на сьогоднішній день не завершена).

29.12.2020 року від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на уточнену позову заяву ОСОБА_1 , згідно з яким, позов ОСОБА_1 до задоволення не належить. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем дотримано приписи п. 10 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, п.п. 9,10 розділу 1 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221, та подано заяву у встановлений строк за визначеною формою, у зв`язку із чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Позивач успішно пройшов перший етап атестації, проте, за результатами тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) ОСОБА_1 набрав 92 бали, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту, і його не допущено до проходження наступного етапу атестації – співбесіди. Представник відповідача зазначає, що визначений Порядком етап атестації у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відповідає вимогам Закону № 113-ІХ. Безпідставними, на думку представника відповідача, є доводи позивача про порушення Генеральним прокурором порядку формування кадрових комісій, оскільки п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора його повноваження здійснює Генеральна прокуратура України. Представник відповідача зазначає, що надуманими є твердження позивача про бездіяльність кадрової комісії щодо належного реагування на технічні збої під час іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, оскільки заява ОСОБА_1 про надання можливості проходження повторного тестування через технічні проблеми під час тестування 07.11.2019 року розглядалася на засіданні другої комісії з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури. Також, представник відповідача зазначає, що у випадку наявності у позивача сумнівів у безсторонності члена комісії, він мав право заявити відвід такому члену комісії. Проте, під час проходження тестування від позивача таких заяв не надходило.

24.12.2020 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.01.2021 року.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, Офісу Генерального прокурора, заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві, на позов від 20.03.2020 року, запереченні на відповідь на відзив від 27.05.2020 року, поясненні від 09.11.2020 року та відзиві на уточнену позовну заяву.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вислухав позивача, представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України з 27.12.2017 року.

11.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. В заяві ОСОБА_1 зазначив, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений та погоджується.

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 235від 17.10.2019 року утворено Другу кадрову комісію, з метою проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України.

Суд встановив, що згідно з відомістю про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 набрав 92 бали.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , не погоджуючись з результатами тестування, звернувся до ОСОБА_4 кадрової комісії із заявою про надання можливості проходження повторного тестування через технічні проблеми під час тестування.

Вказана заява розглянута Другою кадровою комісією 07.11.2019 року.

Згідно з протоколом засідання Другової кадрової комісії № 3 від 07.11.2019 року, під час розгляду заяви ОСОБА_1 головою та секретарем комісії опитано членів робочої групи, які спілкувались із заявником та переглянуто відеозаписи процесу проходження тестування ОСОБА_1 . Члени комісії вирішили: тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування звернень до робочої групи та до членів комісії не було, відповідні акти не складалися. Керуючись пунктом 7 розділу І Порядку, визначивши, що підстави для повторного проходження заявником іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні, комісія відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1

13.11.2019 року кадрова комісія № 2 прийняла рішення № 12 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки».

Згідно з вказаним рішенням, керуючись пунктами 13,17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 6 розділу І, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи, що начальник відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 за результатами іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до етапу проходження співбесіди. У зв`язку з цим, комісія вирішила, що начальник відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.

19.11.2019 року Генеральний прокурор України, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини 2 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», прийняв наказ № 1622ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.11.2019 року.

Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Статтею 9 Закону №1789 визначені повноваження Генерального прокурора, зокрема щодо видання наказів з питань призначення та звільнення прокурорів на адміністративні посади, призначення на посади та звільнення з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.16 Закону № 1697-VII встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі:

1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я;

2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону;

3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";

4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;

9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 51 Закону № 1697-VII передбачено, що особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є: Генеральний прокурор - стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора.

19 вересня 2019 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX (далі - Закон № 113), який набрав чинності 25.09.2019 року.

Відповідно до п. п. 1,2 ч. 1 Закону № 113, до Кодексу законів про працю України внесено наступні зміни:

доповнено стаття 32 частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус";

статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Згідно з ч. 21 Закону № 113, Законом внесені зміни до Закону № 1697 «Про прокуратуру», зокрема, в тексті Закону № 1697 слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Статтю 51 Закону № 1697 доповнено частиною п`ятою:

"5. На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".

Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, зупинено до 1 вересня 2021 року дію пункту 7 частини восьмої статті 8 1; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4 1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32 - 35, 37, 38; частин четвертої, п`ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев`ятої статті 71; статей 73 - 76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з п.п. 3, 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Відповідно до п.п. 6,7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 цього розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Відповідно до п. 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок № 221).

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.

Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221, атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Як передбачено пунктом 7 розділу І Порядку № 221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Приписами п. 8 розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до п. 9 розділу І Порядку № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно до п. п. 1, 4, 6 розділу ІІ Порядку № 221, у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до п. п. 1,2 розділу V Порядку № 221, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 р. № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).

Пунктом 2 Порядку № 233 встановлено, що комісії забезпечують: - проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; - здійснення добору на посади прокурорів; - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про прокуратуру", розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цим Порядком та іншими нормативними актами.

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку № 233).

Згідно з п. 12 Порядку № 233, рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).

Суд зазначає, що вважає помилковими доводи позивача щодо проведення атестації неналежною комісією, оскільки друга кадрова комісія утворена на підставі наказу Генерального прокурора Генеральної прокуратури України з урахування вимог п. 3 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач у відповідності до приписів Закону № 113 звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про переведення до Офісу Генерального прокурора, в якій зазначив про намір пройти атестацію, надав згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 знаходився у стані повної правової визначеності та розумів порядок проходження атестації та наслідки її не проходження.

Суд встановив, що рішення кадрової комісії № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» прийнято у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 за результатами іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до етапу проходження співбесіди.

Суд встаовив, що того ж дня, позивач звертався до комісії із заявою щодо надання можливості проходження повторного тестування через технічні проблеми під час тестування.

Як зазначив вище суд, згідно з протоколом засідання Другової кадрової комісії № 3 від 07.11.2019 року, під час розгляду заяви ОСОБА_1 головою та секретарем комісії опитано членів робочої групи, які спілкувались із заявником та переглянуто відеозаписи процесу проходження тестування ОСОБА_1 . Члени комісії вирішили: тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування звернень до робочої групи та до членів комісії не було, відповідні акти не складалися. Керуючись пунктом 7 розділу І Порядку, визначивши, що підстави для повторного проходження заявником іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні, комісія відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Проте, суд зазначає, що з огляду на зміст протоколу засідання Другової кадрової комісії № 3 від 07.11.2019 року в частині розгляду заяви ОСОБА_1 , встановлені комісією обставини та зроблені висновки є такими, що протирічать одне одному. Так, у протоколі вказано, що голова та секретар комісії опитали членів робочої групи, які спілкувались із заявником. Вказаний факт підтверджує, що позивач звертався до членів робочої групи і між ним та членами робочої групи відбувався певний діалог. Проте, далі в протоколі вказано, що звернень до робочої групи та членів комісії з боку заявника не було.

Враховуючи, що позивач наполягає на тому, що звертався до членів робочої групи саме з причин технічної несправності комп`ютера, що було перешкодою для проходження тестування та той факт, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували вказані твердження позивача, а також, те, що під час проходження тестування ОСОБА_1 міг спілкуватися з членами робочої групи лише у випадку наявності зауважень чи скарг під час тестування, суд вважає, що рішення кадрової комісії № 2 від 13.11.2019 року за № 12 є протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки рішення Другової кадрової комісії про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання можливості проходження повторного тестування через технічні проблеми під час тестування прийнято формально з підстав, які не відповідають встановленими ж самою комісією обставинам щодо звернення позивача до членів робочої групи з приводу технічної несправності комп`ютера.

Суд вважає помилковими доводи відповідача з приводу того, що під час тестування не складалися відповідні акти за результатами звернення позивача про технічні несправності, оскільки приписами Порядку № 221 не передбачено складання актів та відповідач не наводить іншого нормативно-правового акта, яким би було передбачено складання таких актів під час атестації прокурорів.

Відповідно до п. 6 розділу V Порядку № 221, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Суд встановив, що з огляду на наказ № 1622ц від 19.11.2019 року, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Пункт 2 частини 2 статті 41 Закону України «Про прокуратуру» передбачає припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді у разі його звільнення.

Згідно з п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Разом з тим, посилання в оскаржуваному наказі на п. 9 ч. 1 ст.51 Закону № 1697, як підставу для звільнення, в нормі пп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, передбачає обов`язкову наявність двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення:

рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.

Застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 має обов`язковою умовою наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення.

Текстове викладення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 у разі зміни застосованого словосполучення «на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"» на текстовий виклад цієї норми в Законі №1697 - буде виглядати так: «прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора «у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури».

Тобто, для звільнення особи з органів прокуратури на підставі пп. 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 обов`язковою умовою є наявність факту ліквідації, реорганізації відповідного органу прокуратури або скорочення кількості працівників такого органу прокуратури.

Однак, в даному випадку ані реорганізація, ані ліквідація Генеральної прокуратури України, де був працевлаштований позивач не відбувалася.

Станом на день звільнення ОСОБА_1 , 22 листопада 2019 року, Офіс Генерального прокурора не було утворено, Генеральна прокуратура України, в якій працював позивач, не ліквідовано, накази про скорочення штатної чисельності не видавалися, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано представником відповідача під час розгляду справи.

Суд зазначає, що Генеральний прокурор не мав наданих йому Законом повноважень звільняти позивача з підстав, інших ніж визначені Законом України «Про прокуратуру», застосовуючи норми розділу «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зокрема, підпункт 2 пункту 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» міг бути застосований тільки у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів.

З урахуванням викладеного, а також, висновків суду про наявність підстав для скасування рішення кадрової комісії № 2 від 13.11.2019 року за № 12, суд робить висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури України від 19.11.2019 року № 1622ц.

Згідно з абз.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з абз.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Суд встановив, що згідно з довідкою від 16.03.2020 року № 21-511зп, заробітна плата позивача за останні два календарні місяці перед звільненням за вересень 2019 року та жовтень 2019 року склала відповідно 38941,21 грн. та 43450,09 грн. (нарахована заробітна плата). Сума середньоденної заробітної плати складає 2009,54 грн., сума середньої заробітної плати складає 43205,11 грн.

Згідно з розрахунком норми тривалості робочого часу кількість календарних днів у період з 22 листопада 2019 року по 10 лютого 2021 року (день ухвалення рішення) час вимушеного прогулу складає 304 робочих днів.

Таким чином, суд робить висновок про необхідність стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 610 900,16 грн. (304 дні х 2009,54 грн.) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тобто, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прирівняній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23 листопада 2019 року та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 43 205 (сорок три тисячі двісті п`ять) гривень 11 копійок з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

При цьому, суд робить висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, посади, яку обіймав ОСОБА_1 , оскільки нормами Порядку від 08.02.1995 року № 100 чітко визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують даті звільнення.

Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується виходячи із сум заробітку, які безпосередньо отримував позивач перед звільненням, а не із сум, які отримує особа, що займає посаду, яку позивач обіймав до звільнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішення № 12 від 13.11.2019 року, наказу № 1622ц від 19.11.2019 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати протиправним та скасувати рішення №12 Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України від 13.11.2019 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 1622ц від 19.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 листопада 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 в Офіс Генерального прокурора на посаді прирівняній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23 листопада 2019 року.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ: 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 23 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення (10 лютого 2021 року) 610 900 (шістсот десять тисяч дев`ятсот) гривень 16 копійок, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прирівняній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23 листопада 2019 року та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 43 205 (сорок три тисячі двісті п`ять) гривень 11 копійок з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач – Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ: 00034051, адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011).

Відповідач – Генеральний прокурор Рябошапка Руслан Георгійович (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011).

Відповідач – Кадрова комісія № 2 Генеральної прокуратури України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 19 лютого 2021 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.