Ухвала суду № 95001878, 17.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2188/21

УХВАЛА

17 лютого 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №420/2188/21,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 15 лютого 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 06.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59021190.

Ухвалою від 17 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі.

Разом з позовною заявою до суду від позивача за вх. №7349/21 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

1. Заборони приватному виконавцю Юхименко Ользі Леонідівни (виконавчий округ м. Київ) проводити будь-які виконавчі дії та приймати будь-які рішення у виконавчому провадженні № 59021190;

2. Заборони стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Шевченко І.Л. від 25.04.2019 року № 638 у виконавчому провадженні № 59021190.

Вказана заява обґрунтована тим, що є очевидними ознаки протиправності оскаржуваних до адміністративного суду рішень приватного виконавця та порушення ними прав свобод та законних інтересів позивача, оскільки оскаржувана постанова приватного виконавця застосовано до позивача та матиме негативні наслідки для майнового стану при вчинення виконавчих дій у розпочатому виконавчому провадженні, що вбачається зі змісту позовної заяви. Відповідач матиме змогу під час розгляду та вирішення адміністративним судом даної справи проводити виконавчі дії, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно та грошові кошти позивача. Вказує, що види заходів забезпечення позову являються співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно, розгляд клопотань про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Положення ст. 150 КАС України передбачають, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є обґрунтована заява сторони в тому числі із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Таким чином, суд, розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №59021190 примусового виконання виконавчого напису від 25.04.2019 року № 638.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що без вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав або інтересів позивача, може бути істотно ускладнено чи унеможливлено, тобто позивачем не було не лише доведено, а й належним чином обґрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України, на який вона посилався у своєму клопотанні.

Посилання позивача на можливість в разі прийняття рішення на користь позивача покладення нею значних зусиль по відновленню її майнового стану є абстрактним та не обґрунтованим позивачем у заяві з посиланням на норми законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доводи заявника необґрунтованими, оскільки забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, разом з тим позивачем не наведено жодних обставин та аргументів, які б підтверджували існування вказаних вище підстав для забезпечення позову.

Тобто, фактично до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу на підтвердження того, що:

1) невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими рішенням.

Таким чином доводи позивача є лише її припущенням щодо можливих дій відповідача.

В свою чергу, суд вказує на те, що у разі встановлення наявності існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі суд може застосувати заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обсяг заявленого позову, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову та з огляду на приписи статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 154, 169, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №420/2188/21 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Вовченко