Рішення № 95001667, 09.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4084/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Львів

11 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представника позивача Гая О.О., представника відповідача-2 Рибака Н.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач-1), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач-2), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС № 215-о від 17.04.2020 та поновити позивача на роботі;

- стягнути із Галицької митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення до часу поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем порушено встановлений законодавством порядок звільнення, оскільки позивача у встановлений законодавством строк не повідомлено про наступне вивільнення, чим порушено вимоги чинного законодавства. Вважає, що такими діями відповідачів порушено гарантоване Конституцією України його право на працю. Зазначив також, що Галицька митниця Держмитслужби є територіальним органом Держмитслужби, функції з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи розпочаті та здійснюються саме Галицькою митницею Держмитслужби, яка є правонаступником Львівської митниці ДФС.

У зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС 06.12.2019 позивач звернувся до Галицької митниці Держмитслужби з листом щодо переведення (призначення) його на посаду в Галицькій митниці Держмитслужби. Листом від 03.01.2021 Галицька митниця Держмитслужби повідомила позивача про те, що на час його звернення проводиться робота щодо підбору особового складу Галицької митниці Держмислужби з числа працівників реорганізованих митниць Державної фіскальної служби, а саме: Івано-Франківської митниці ДФС, Львівської митниці ДФС, Тернопільської митниці ДФС. У відповіді також зазначено, що заява ОСОБА_1 буде врахована та розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби з урахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи у термін, призначений для проведення реорганізації. Звернув увагу, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.03.2019 у справі № 813/1760/17, ліквідація (реорганізація) державної установи включає, а не виключає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Ухвалою від 01.06.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 30573 від 18.06.2020), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що 11.03.2020 на електронну адресу ОСОБА_1 , надану ним особисто в управління по роботі з персоналом, було надіслано попередження про наступне вивільнення. Відповідно до статті 91 Закону України «Про державну службу» доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначив, оскільки 11.03.2020 Львівською митницею ДФС відповідно до Закону № 889-VIII було надіслано електронною поштою попередження про наступне вивільнення, то таке вважається доведеним до відома ОСОБА_1 16.03.2020.

Також вказав, що суб`єкт призначення відповідно до Закону України «Про державну службу» може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби в тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 подав суду відзив на позов (вх. № 30572 від 18.06.2020), у якому проти позову заперечив і зазначив таке. На електронну адресу ОСОБА_1 , надану ним особисто в управління по роботі з персоналом, 11.03.2020 було надіслано попередження про наступне вивільнення. Відповідно до статті 91 Закону України «Про державну службу» доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 11.03.2020 складено протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця. Зазначив, оскільки 11.03.2020 Львівською митницею ДФС відповідно до Закону № 889-VIII було надіслано електронною поштою попередження про наступне вивільнення, то таке вважається доведеним до відома ОСОБА_1 16.03.2020.

Звернув увагу, що суб`єкт призначення відповідно до Закону України «Про державну службу» може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби в тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, надав аналогічні усні пояснення. Додатково зазначив, що відповідачем-1 порушено процедуру реорганізації, застосовано при звільненні позивача положення Закону України «Про державну службу» в редакції від 14.01.2021, що погіршує його становище. Вказав на те, що у наказі Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 215-о від 17.04.2020 не вказано чіткої підстави для звільнення та при звільненні не запропоновано йому жодної вакантної посади при наявності таких. Зазначив також, що при вирішенні питання про його звільнення не застосовано жодного критерію, не надано оцінки його роботі. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач-1, Львівська митниця ДФС, у судове засідання повноважного представника не скерував, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, надав аналогічні усні пояснення. Зазначив також, що в наказі Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 215-о від 17.04.2020 підставою звільнення зазначено попередження про наступне вивільнення, в якому чітко вказано, що підставою звільнення є реорганізація Львівської митниці ДФС. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, повно та всебічно з`ясував обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 працював в органах митної служби з 2009 року, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (Т. І а.с. 5-16).

Наказом Львівської митниці ДФС «Про переведення працівників» № 314-о від 23.04.2019 (Т. І а.с. 57) позивача переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» № 858 від 02.10.2019 утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 14.11.2019 проведено державну реєстрацію як юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.

Відповідно до п. 1 наказу ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» № 30-рг від 25.11.2019 розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» № 1217-р від 04.12.2019 (далі - Розпорядження № 1217-р) погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» № 227 від 06.12.2019, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З дня набрання чинності Розпорядженням № 1217-р (08.12.2019) повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» (далі - Наказ № 666), яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VШ від 10.12.2015 згідно зі списком, до якого включено позивача.

Наказом Львівської митниці ДФС «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 року № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» № 03 від 07.02.2020 скасовано Наказ № 666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не було вручено ( Т. І а.с. 68).

Наказом Львівської митниці ДФС «Про попередження про наступне вивільнення» № 08 від 11.03.2020 (далі - Наказ № 08) (Т. І а.с. 106-112) наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІ та п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) згідно з списком, що додається. У додатку до вищезазначеного Наказу № 08 вказано позивача (Т. І а.с. 43).

Попередження про наступне вивільнення позивача скеровано на електронну адресу останнього, про що складено протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 11.03.2020 (Т. І а.с. 68, 69).

Наказом Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 215-о від 17.04.2020 позивача звільнено із посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 із змінами, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (Т. І а.с. 62).

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).

Пунктом 1 ст. 1 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначено статтею 87 Закону № 889-VIII. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 зазначеної статті (у редакції Закону України від «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14.01.2020) встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону регулюється також нормами Кодексу законів про працю України - статтями 40 та 49-2 КЗпП України.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Як видно з оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади, останній містить лише посилання на п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 із змінами, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення з посиланням на всі наявні три правові підстави, передбачені вищенаведеним Законом № 889-VІІІ (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу).

Отже, зазначене рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, натомість містить лише формальний перелік пунктів, передбачених ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ, які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Отже, посилання відповідача в наказі про звільнення на п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави для звільнення лише з посиланням на норму Закону породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Ураховуючи викладене, оскаржуваний наказ прийнято не у спосіб та не на підставі, що визначені ст. 87 Закону № 889-VІІІ.

Щодо законності попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020 суд зазначає таке.

Пунктом 4 наказу Державної фіскальної служби України № 30-рг від 25.11.2019 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС, який становив три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Отже, процедура реорганізації Львівської митниці ДФС повинна була завершитися 28.02.2020.

У подальшому наказом Державної фіскальної служби України № 14-рг від 24.03.2020 у п. 4 наказу № 30-рг від 25.11.2019 внесено зміни та замінено слова «три місяці» словами «шість місяців».

Вказане свідчить про те, що у період з 28.02.2020 по 24.03.2020 дії, які були спрямовані на реорганізацію Львівської митниці ДФС, не можуть вважатися правомірними.

З матеріалів справи судом також встановлено, що попередження про наступне вивільнення позивача складено 11.03.2020 та надіслано йому на електронну адресу, надану ним особисто (Т. І а.с. 46). Про надсилання попередження про вивільнення позивача відповідачем долучено до матеріалів справи протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця (Т. І а.с. 68) та знімок екрану (скриншот) про надсилання документа.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII у редакції із змінами, внесеними Законом України № 440-ІХ від 14.01.2021, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше, ніж за 30 календарних днів.

Суд оглянув долучений до матеріалів справи знімок екрану та зауважує, що у ньому відображено інформацію про надсилання вкладення - попередження про наступне вивільнення, однак із вказаного скриншоту незрозуміло чи таке повідомлення доставлено на електронну пошту позивача, а також чи воно відкрито та прочитано позивачем. Крім цього, у період з 10.03.2020 по 30.03.2020 позивач перебував на амбулаторному лікуванні у поліклініці Військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні служби безпеки України у Львівській області з 10.03.2020 по 30.03.2020 (листок непрацездатності АДХ № 942744) (Т. ІІ а.с. 11).

Відповідно до приписів частини 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ суб`єкт призначення у письмовій формі попереджає державного службовця про наступне звільнення. Вказана норма є спеціальною нормою, яка визначає порядок попередження про звільнення. Оскільки відповідачем не доведено суду того, що попередження про наступне вивільнення вручено ОСОБА_2 , а позивач заперечує отримання такого повідомлення, ОСОБА_1 не вважається належним чином попередженим про наступне вивільнення.

Щодо реорганізації Львівської митниці як підстави звільнення позивача з посади суд зазначає таке.

За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Як наслідок, у процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. У цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю в частині дотримання трудових прав працівників.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» № 858 від 02.10.2019 утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС.

Цією постановою також передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Як встановлено судом, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форсувань 14.11.2019 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку № 1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» № 1217-р від 04.12.2019 погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» № 227 від 06.12.2019, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби 08.12.2019.

На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі було затверджено структуру, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.

Згідно зі штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019 (Т. ІІ а.с. 27-45), штатна кількість працівників становила 1150 осіб з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5480870 гривень.

Аналогічні показники щодо кількості посад були затверджені в організаційній структурі Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік (Т. І а.с. 139-175).

Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік з урахуванням внесених змін становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4445760 грн (Т. І а.с. 176-203).

При цьому, як слідує із змісту Додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 858 від 02.10.2019, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС та Тернопільську митницю ДФС.

Судом встановлено, що станом на 08.12.2019 штат Галицької митниці Держмитслужби був заповнений на понад 30 відсотків за рахунок переведення працівників з інших митниць та призначення нових працівників.

Судом також встановлено, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Отже, загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця) була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Як видно з матеріалів справи, на момент попередження позивача про наступне вивільнення, а також винесення наказу про звільнення позивача з посади, у Галицькій митниці Держмитслужби було вакантними 250 посад, у тому числі вакантною була посада державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС (Т. І а.с. 126).

Отже, кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась, а навпаки - збільшилася. При цьому, кількість працівників відділу, у якому працював позивач, також зменшена не була, і на момент звільнення позивача у цьому відділі були наявні вакантні посади, серед яких і посада, з якої його звільнено.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.

Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

Відповідач як суб`єкт призначення не навів жодного аргументу як підставу для звільнення позивача та неприйняття рішення про його переведення до реорганізованого органу.

Європейський суд з прав людини у справі «Полях та інші проти України» від 17.02.2020 (набуло статусу остаточного 24.02.2020) визнав, що звільнення заявників становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя та наголосив, що таке втручання відбулось без жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки.

Аналогічно в цій адміністративній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця.

Так, частиною 3 ст. 87 Закону № 889-VIII передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Отже, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади.

Отже, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, у тому числі вакантною була посада державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС, яку позивач обіймав до реорганізації, і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, його звільнення не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 215-о від 17.04.2020, відтак такий підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на роботі.

День звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС 22 квітня 2020 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений - на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з поданою відповідачем - Львівською митницею ДФС, довідкою № 13-70-05/38-307 від 04.06.2020 середньомісячна заробітна плата позивача на день звільнення - 22.04.2020, складала 6338,69 грн.

Із урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2020 року по 09 лютого 2021 року (200 робочих днів), розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу, становить 61840 гривень (200 робочих днів * 309,20 грн) (без відрахування податків і зборів).

Оскільки позивача було звільнено з Львівської митниці ДФС, яка на день розгляду справи в суді не виключена з ЄДРПОУ, запису про її припинення немає, відповідно саме з неї необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Відтак рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; від 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; від 09.12.1994; пункт 29).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо судових витрат, то такі розподілу не підлягають, оскільки позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 215-о від 17.04.2020.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код за ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2020 по день постановлення рішення суду в сумі 61840 (шістдесят одна тисяча вісімсот сорок) гривень 00 коп. без відрахування податків і зборів.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Городок» Львівської митниці ДФС допустити до негайного виконання.

6. Рішення суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код за ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6338 (шість тисяч триста тридцять вісім) гривень 69 коп. допустити до негайного виконання.

7. У задоволенні решти вимог відмовити.

8. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.02.2021.

Суддя Р.П. Качур