Рішення № 9500165, 22.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" квітня 2010 р. Справа № 7/021-10

Розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтер С"

До           Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаврилівський торговий комплекс"

Про стягнення 1769,85 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача:Радюк Д.А. –представник за довіреністю №162 від 09.12.2009року;

від відповідача: Фумельов І.О. –представник за довіреністю №2010/03/15 від 15.03.2010року.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтер С»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №9 від 01.02.2010 року (вх. №577 від 15.02.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»(далі –відповідач) про стягнення 1769,85грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором постачання №АС-0931 від 12.12.2007року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010року було порушено провадження у справі №7/021-10 та призначено її розгляд на 16.03.2010року.

У судове засідання 16.03.2010року позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення), не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.04.2010року.

У судове засідання 13.04.2010року представники сторін з’явились. Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив б/н від 13.04.2010року на позовну заяву, який господарським судом долучений до матеріалів справи. Господарський суд у порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголосив перерву до 22.04.2010року.

В судовому засіданні 22.04.2010року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду. Представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у справі заперечив проти задоволення вимог позовної заяви з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 13.04.2010року.

На підставі ст. 85 ГПК України за згодою сторін у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

12.12.2007року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтер С»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»(замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір постачання №АС-0931 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався поставляти і передавати на умовах даного договору продовольчу продукцію (надалі- товар) у власність замовника, а замовник зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні згідно з розділом 4 цього договору.

Згідно п. 3.1. договору ціна товару дорівнює ціні, що встановлена офіційним прайс-листом постачальника, який діє на час прийняття заявки від покупця.

Як передбачено п. 3.3. договору, вартість конкретної партії товару визначається виходячи із замовлення замовника, накладних на товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого замовником товару, поставленого постачальником згідно даного договору.

Зобов’язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної та передачі покупцю повного комплекту передбачених пунктом 2.2. даного договору документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства (п.4.6. договору).

Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що покупець зобов’язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов’язання з поставки відповідної партії товару згідно п. 4.6. даного договору. Якщо останній день строку оплати приходиться на вихідний або святковий день, то оплата поставленої партії товару здійснюється в наступний робочий день за вихідним або святковим днем.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору в строк не менше ніж 10 днів до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах, які передбачені даним договором (ч. 1-2 розділу 11 договору).

Сторонами не надано суду доказів на підтвердження звернення будь-якою із сторін про припинення дії договору у порядку, визначеному ч. 2 розділу 11 договору, а тому господарський суд вважає, що договір був продовженим на тих самих умовах і діє на час розгляду спору у господарському суді.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору постачальник поставив, а замовник в особі уповноважених представників, відповідно до повідомлення про доручення від 12.12.2007року, прийняв товар за накладними №013590 від 13.08.2009року на суму 1615,99грн., №015363 від 10.09.2009 року на суму 2278,84грн., №017774 від 15.10.2009року на суму 825,71грн., №017775 від 15.10.2009року на суму 1363,76грн., а всього на суму 6084,30грн. (копії накладних наявні в матеріалах справи). Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.

Господарський суд відхиляє твердження відповідача, що поставка за вищезазначеними накладними здійснювалась не на підставі договору №АС-0931 від 12.12.2007року, оскільки накладні не містять посилань саме на даний договір як на підставу поставки, з наступних підстав.

З наявних в матеріалах справи копій накладних вбачається, що в них окремим рядком перед переліком продукції, що поставлялась, зазначено реквізити договору, а саме №АС-0931 від 12.12.2007року. Як встановлено господарським судом, інших договорів сторонами не укладалось, окрім цього накладні підписані повноважними представниками відповідача та скріплені печатками сторін, і жодних заперечень зі сторони відповідача щодо підстави поставки заявлено не було, а тому господарський суд вважає, що поставка товару за вищевказаними накладними здійснювалась позивачем саме на підставі договору №АС-0931 від 12.12.2007року. Відтак відповідач зобов’язаний був оплатити вартість поставленого товару протягом 14 календарних днів, як визначено п. 7.2. договору постачання.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 4314,45грн.

На момент розгляду справи, враховуючи часткову оплату відповідачем суми заборгованості, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 1769,85грн. Даний факт підтверджений також актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою товариства, а також підтверджений відповідачем у відзиві б/н від 13.04.2010року на позовну заяву. Жодних заперечень та доказів проведення повної оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не надав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті вартості отриманого товару не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у сумі 1769,85грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

                    2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилівський торговий комплекс»(07350, Київська область Вишгородський район с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 33279961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер С»(04201, м. Київ, вул. Кондратюка, буд. 1, код ЄДПОУ 34045180) 1769 (одну тисячу сімсот шістдесят дев’ять)грн. 85 коп. основного боргу, та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 27.04.2010року