Рішення № 95001496, 19.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/10/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Ткачук Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Ткачук Олени Валеріївни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27.07.2020 № 57 та від 16.11.2020 № 106 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за призначенням пенсії, зарахувавши до загального стажу періоди роботи позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж» монтажником технологічного обладнання з 01.09.2004 по 27.01.2008, з 28.01.2008 по 27.01.2009, з 24.02.2009 по 08.01.2010, з 26.05.2010 по 10.05.2011, з 20.10.2011 по 31.12.2011 та у Індивідуального підприємця ОСОБА_2 монтажником 6 розряду з 26.11.2017 по 13.09.2018 та з 13.12.2018 по 13.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 20.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою за № 2076, про призначення пенсії згідно з абз. 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Рішенням від 27.07.2020 № 57 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії. Підставою для відмови у призначенні пенсії, згідно з цим рішенням, відповідачем зазначена недостатність страхового стажу для призначення пенсії.

Також відповідачем зазначено про недоліки записів трудової книжки позивача.

17.09.2020 позивач звернувся до ТОВ «Спецмонтаж» із письмовим запитом щодо надання копій наказів про прийняття на роботу та роз`яснень щодо сплати ЄСН та допущених помилок у записах його трудової книжки. ОСОБА_3 необхідні документи, 13.11.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із документами.

Рішенням від 16.11.2020 № 106 відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи.

Підставою для відмови у призначенні пенсії відповідач зазначив те, що «...За даними трудових книжок АТ-ІІ № 7529602, ТК-ІІ № 4907656, з 2004 по 2019 роки ОСОБА_1 працював на території Російської Федерації, а саме: в ТОВ «Спецмонтаж» з 01.09.2004 по 27.01.2008, з 28.01.2008 по 27.01.2009, з 24.02.2009 по 08.01.2010, з 26.05.2010 по 10.05.2011, з 20.10.2011 по 13.08.2012, з 17.09.2012 по 26.08.2013, з 22.10.2013 по 05.09.2014....Оскільки відповідно до даних довідки про стаж № 1 від 21.09.2020 № 8 іноземні громадяни віднесені до застрахованих осіб з 01.01.2012 та згідно з довідкою про заробітну плату від 26.02.2020 №1 з всіх сум за період з 2012-2014 провадились відрахування страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації, управлінням зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2012 по 13.08.2012, з 17.09.2012 по 26.08.2013, з 22.10.2013 по 05.09.2014, з 22.07.2016 по 07.07.2017. Проте періоди роботи з 2004 по 2011 роки, за які немає відрахувань страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, не зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії. Таким чином, станом на 13.11.2020 (дата звернення за призначенням пенсії) загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 07 місяців 29 днів, що суперечить вимогам абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України № 1058-ІV (стаж повинен бути не менше 27 років)...».

З посиланням на норми Конституції України, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Закону України «Про міжнародні договори України» та Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, представник позивача вважає рішення відповідача протиправними.

Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 04.02.2021 подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 42-47).

В обґрунтування відзиву зазначено, що 20.07.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та документи прийнято 14.09.2020 та зареєстровано у формі № 10 за № 2076.

Дата народження позивача за паспортом громадянина України 22.03.1960, отже на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років 03 місяці 28 днів.

22.07.2020 позивач надав відповідачу заяву від 22.07.2020 про виплату пенсії на рахунок, відкритий ним у відділенні Луганської філії «Приватбанку».

Одночасно із заявою про призначення пенсії 20.07.2020 позивач надав відповідачу власноруч написані заяви, у яких зазначив: що друга та третя трудові книжки були видані за вимогою підприємства; просив при призначенні пенсії за віком неповні місяці заробітної плати брати як повні; просив при призначенні пенсії за віком заробітну плату, якої не вистачає брати нульової (0) сумою.

21.07.2020 відповідач листом № 1241-21-10/1851 просив Управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Росошанському району Воронізької області посприяти в отриманні довідок про стаж та заробітну плату позивача на Придонському хімічному заводі з 16.02.1981 по 16.07.1981.

Відповідь від 12.10.2020 № 11-10/3438 на лист відповідача отримано 04.11.2020 та зареєстровано за вхід. № 358/10.

За розрахунком тривалість стажу позивача станом на 20.07.2020 складає 23 роки 04 місяці 29 днів, з якого: страховий стаж до 01.01.2004 - 19 років 04 місяці 06 днів, страховий стаж після 01.01.2004 - 04 роки 00 місяців 23 дні. До страхового стажу для розрахунку права на призначення пенсії за віком позивачу зараховано такі періоди: з 01.09.1975 по 18.07.1978 - 02 роки 10 місяців 18 днів навчання у вищих/середніх НЗ; з 01.11.1978 по 17.11.1980 - 02 роки 17 днів - військова служба; з 16.02.1981 по 16.07.1981 - 05 місяців 01 день; з 18.08.1981 по 15.08.1982 - 11 місяців 28 днів; з 16.08.1982 по 31.12.1982 - 03 місяці 17 днів - робота в колгоспі; з 01.01.1983 по 31.12.1983 - 11 місяців 19 днів - робота в колгоспі; з 01.01.1984 по 31.12.1984 - 01 рік робота в колгоспі; з 01.01.1985 по 31.12.1985 - 01 рік - робота в колгоспі; з 01.01.1986 по 31.12.1986 - 11 місяців 24 днів - робота в колгоспі; з 01.01.1987 по 24.05.1987 - 04 місяці 04 дні - робота в колгоспі; з 25.05.1987 по 12.08.1991 - 04 роки 02 місяці 18 днів; з 04.06.1992 по 11.09.1992 - 03 місяці 08 днів; з 12.09.1992 по 31.12.1992 - 03 місяці 20 днів; з 01.02.1993 по 30.06.1993 - 05 місяців; з 01.08.1993 по 30.06.1194 - 11 місяців; з 01.08.1994 по 30.09.1994 - 02 місяці; з 01.07.1995 по 31.12.1995 - 06 місяців; з 01.04.1996 по 30.04.1996 - 01 місяць; з 05.04.1999 по 22.10.1999 - 06 місяців 18 днів; з 22.11.1999 по 15.11.2000 - 11 місяців 24 дні - безробіття; з 01.01.2012 по 13.08.2012 - 07 місяців 13 днів - Росія; з 17.09.2012 по 26.08.2013 - 11 місяців 10 днів - Росія; з 22.10.2013 по 05.09.2014 - 10 місяців 14 днів - Росія; з 22.07.2016 по 07.07.2017 - 11 місяців 16 днів - Росія; з 01.11.2019 по 30.06.2020 - 08 місяців.

Через те, що у довідці про заробітну плату позивача від 26.02.2020 № 1, яку видано ТОВ «Спецмонтаж», зазначено, що з усіх включених до довідки сум за період 2012-2014 роки проводилось відрахування в Пенсійний фонд у відповідності до федерального закону № 167 - ФЗ від 15.12.2001 «Про обов`язкове пенсійне страхування РФ» до загального страхового стажу позивача не зараховано такі періоди роботи на території Російської Федерації (зазначені в трудовій книжці), як: з 01.09.2004 по 27.01.2008, з 28.01.2008 по 27.01.2009, з 24.02.2009 по 08.01.2010, з 26.05.2010 по 10.05.2011 та з 20.10.2011 по 31.12.2011.

Тобто періоди роботи позивача з 2004 року по 2011 рік, за якими немає відрахувань зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, не зараховано до страхового стажу при призначенні пенсії.

Окрім того, трудова книжка позивача, заведена 18.02.1981 серія НОМЕР_1 , на сторінках 10-15 містить записи № 17 та № 18, № 19 та № 20 про роботу позивача в ТОВ «Спецмонтаж» у періоди: з 01.09.2004 по 27.01.2008, у той час, коли підставою внесення запису про зарахування на роботу слугував наказ від 09.01.2004 № 1/к; з 28.01.2008 по 27.01.2009, оскільки в графі 4 внесено виправлення в році наказу № 8/к, який слугував підставою звільнення з роботи від 27.01.2009 (2009).

Тобто записи №№ 17-20 про прийом та звільнення позивача з ТОВ «Спецмонтаж» внесено до трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 , заведеної 18.02.1981, з порушенням абзацу третього пункту 2.4 та пункту 4.1 Інструкції № 58.

Враховуючи, що станом на 20.07.2020 загальний стаж позивача складає 23 роки 04 місяці 29 днів, що не відповідає вимогам до стажу, встановленим абз. другим частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV відповідач рішенням від 27.07.2020 № 57 правомірно відмовив позивачу в призначені пенсії за віком.

Листом від 31.07.2020 № 1241-31-8/2237 рішення відповідача від 27.07.2020 № 57 направлено на адресу позивача. 13.11.2020 позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою за призначенням/перерахунком пенсії за віком та пакетом документів. Заяву зареєстровано 13.11.2020 у формі № 10 під № 3352.

До заяви про призначення пенсії від 13.11.2020 позивач надав відповідачу такі документи: паспорт НОМЕР_2 та довідку РНОКПП; трудову книжку - 2 шт. - АТ-ІІ № 7529602, ВТ № 9061190; військовий квиток № 4/547; диплом про навчання НОМЕР_3 ; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; довідки про відкритий рахунок в банку; довідка про джерела доходів з 01.07.2000 №1, № 5, № 04; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 95/464, № 116/11; довідки про прийняття на роботу (навчання) РОС № 0847223, ТК-ІІ № 4907656; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 222, № 504, № 8, № 11-10/3438, № ОРП-153, № 48; документи про стаж, визначені Порядком № 637 № 96/465, № 735/172, № 1200- 010404-9/4314, № 3421/04, № 128/12, № 5-к, № 4-к, № 19, № 11/04-507; документи, що засвідчують особливий статус особи № 57, № 30929/02-12; інший документ №1241-31-8/2211, 3 1241-31-8/2237, № 1241-31-10/1910.

Одночасно з заявою про призначення пенсії 13.11.2020 позивач надав відповідачу власноруч написані заяви, у яких зазначив: що друга та третя трудові книжки були видані за вимогою підприємства; просив при призначенні пенсії за віком неповні місяці заробітної плати брати як повні; просив при призначенні пенсії за віком заробітну плату, якої не вистачає брати нульової (0) сумою.

За розрахунком стажу (Стаж для розрахунку права. ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплата Пенсії, що додається) тривалість стажу позивача станом на 13.11.2020 складає 23 роки 07 місяців 29 днів, з якого: страховий стаж до 01.01.2004 - 19 років 04 місяці 06 днів страховий стаж після 01.01.2004 - 04 роки 03 місяці 23 дні.

Повторно розглянувши надані позивачем документи відповідач встановив, що за даними трудових книжок серія АТ-І № 7529602 та ТК-ІІ № 4907656 у період з 2004 року по 2019 рік позивач працював на території Російської Федерації.

Під час заповнення трудової книжки позивача, заведеної 18.02.1981 серія НОМЕР_1 , порушено норми Інструкції № 58, а саме в період з 01.09.2004 по 27.01.2008 у записі про прийняття на роботу зазначено наказ від 09.01.2004 № 1/к, а за період роботи з 28.01.2008 по 27.01.2009 в записі про звільнення з роботи виправлено рік в наказі від 27.01.2008 № 8/к.

Додатково позивач надав відповідачу накази від 28.01.2008 № 55/к та від 27.01.2009 № 8/к про припинення трудових договорів, виданих ТОВ «Спецмонтаж» за періоди роботи з 27.01.2005 по 27.01.2008, з 28.01.2008 по 27.01.2009 та довідку від 21.09.2020 № 8, підтверджуючу періоди роботи в ТОВ «Спецмонтаж» з 22.07.2016 по 07.07.2017.

У довідці від 21.09.2020 № 8, яку видано ТОВ «Спецмонтаж», зазначено, що внески до Пенсійного фонду нараховуються персонально кожному робітнику. Для чого іноземні робітники зобов`язані мати страховий номер СНІОР. Зазначено також, що позивач отримав СНІОР № 170-066-368-48 у ПФР г. ОСОБА_4 31.01.2013. а також, що іноземні громадяни віднесені до застрахованих осіб з 01.01.2012. Також у довідці від 21.09.2020 № 8 зазначено, що з 26.11.2017 по 30.06.2019 позивач працював у Індивідуального підприємця ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою про заробітну плату від 26.02.2020 № 1, яку видано ТОВ «Спецмонтаж», з усіх включених до довідки сум за період 2012-2014 років проводилось відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Тому відповідачем зараховано до стажу роботи позивача періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2012 по 13.08.2012, з 17.09.2012 по 26.08.2013, з 22.10.2013 по 05.09.2014 та з 22.07.2016 по 07.07.2017.

Оскільки за час роботи у 2004-2011 роках відрахувань страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації не проводилось, ці періоди до страхового стажу позивача при призначені пенсії не зараховані.

У трудовій книжці позивача, заведеної 22.07.2016 серія НОМЕР_4 , у записах номер 3-4 про роботу в період з 26.11.2017 по 13.09.2018 у Індивідуального підприємця ОСОБА_2 у графі 2 рік звільнення у та у графі 4 рік наказу про звільнення з роботи внесені з порушенням Інструкції № 58 (не розбірливо чи то 2011 виправлено на 2018 чи то 2016 - на 2018) так само у записах 5-6 про роботу в період з 13.12.2018 по 13.06.2019 у графі 2 рік прийняття на роботу у та у графі 4 рік наказу про прийняття на роботу внесені з порушенням Інструкції № 58 (не розбірливо чи то 2011 виправлено на 2018 чи то 2010 - на 2019).

Разом з тим, у довідці від 02.03.2020 вих. № 04, виданій ОСОБА_2 , зазначено, що позивач працював у періоди роботи з 23.11.2017 по 13.09.2018 та у період з 13.12.2018 по 13.06.2019, підставами видачі довідки зазначено: особову картку форми Т-2, накази підприємства за 2017-2019 роки, табель обліку робочого часу за 2017-2019 роки, трудовий договір, штатний розпис на 2017-2019 роки. Однак, у трудовій книжці серія НОМЕР_4 у записі номер 3 зазначено про прийом на роботу з 26.11.2017.

Однак, разом з довідкою від 02.03.20120 вих. № 04 індивідуальний підприємець ОСОБА_2 таких документів не надала, лише зазначила, що в періоди з 23.11.2017 по 13.09.2018 та з 13.12.2018 по 13.06.2019 позивач працював на посаді монтажника. За таких обставин, відповідач правомірно не врахував ці періоди до загального стаж позивача.

Відповідач погоджується з тим, що про це у рішеннях відповідача, які оскаржуються, не зазначено.

Враховуючи, що станом на 13.11.2020 загальний стаж позивача складає 23 роки 07 місяців 29 днів, що не відповідає вимогам до стажу - не менше 27 років, встановленим абзацом другим частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, відповідач рішенням від 16.11.2020 № 106 правомірно відмовив позивачу в призначені пенсії.

Окрім того, рішенням від 16.11.2020 № 106 позивача повідомлено про право на призначення пенсії за наявним страховим стажем 23 роки 07 місяців 29 днів після досягнення 63 років та про право на оскарження цього рішення у порядку адміністративного судочинства.

Листом від 18.11.2020 № 1241-31-8/7630 рішення відповідача від 16.11.2020 № 106 направлено на адресу позивача.

Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 31-32).

Ухвалою суду від 25.01.2021 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 36-37).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , звернувся до відповідача із заявою від 20.07.2020, зареєстрованою за № 2076, про призначення пенсії за віком, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 81-82).

Рішенням «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » № 57 від 27.07.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи на території Російської Федерації з 2004 по 2011 рік за відсутності відрахувань зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. При ведені трудової книжки від 18.02.1981 серія НОМЕР_1 порушено норми Інструкції про порядок ведення трудової книжок працівників, а саме в період з 01.09.2004 по 27.01.2008 в записі про прийняття на роботу зазначено наказ від 09.01.2004 № 1/к, а за період з 28.01.2008 по 27.01.2009 в записі про звільнення з роботи виправлений рік в наказів № 8/к, від 27.01.2009 (арк. спр. 14, 84).

13.11.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою за призначенням/перерахунком пенсії зареєстрованою за № 2076, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 54-55).

Рішенням «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » № 106 від 16.11.2020 позивачу відмовлено з аналогічних підстав (арк. спр. 24, 78).

Відповідно до протоколу ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплата Пенсії, станом на 16.11.2020 страховий стаж позивача складає 23 роки 04 місяці 29 днів, з якого: страховий стаж до 01.01.2004 - 19 років 04 місяці 06 днів, страховий стаж після 01.01.2004 - 04 роки 00 місяців 23 дні. До страхового стажу (у межах предмету позову) для розрахунку права на призначення пенсії за віком позивачу не зараховано такі періоди: з 01.09.2004 по 27.01.2008, з 28.01.2008 по 27.01.2009, з 24.02.2009 по 08.01.2010, з 26.05.2010 по 10.05.2011, з 20.10.2011 по 31.12.2011, з 26.11.2017 по 13.09.2018 та з 13.12.2018 по 13.06.2019 (арк. спр. 50-53).

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.02.1981 (арк. спр. 8-10) та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_6 (арк. спр. 11-12) та трудової книжки НОМЕР_4 від 22.07.2016 в межах спірних правовідносин, судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача.

Трудова книжка НОМЕР_1 від 18.02.1981: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж»

запис 17. 01.09.2004 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 09.01.2004 № 1/к;

запис 18. 27.01.2008 звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору, наказ від 28.01.2008 № 55/к;

запис 19. 28.01.2008 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 28.01.2008 № 56/к;

запис 20. 27.01.2009 звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору, наказ від 27.01.2009 № 8/к;

запис 21. 24.02.2009 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 24.02.2009 № 28/к;

запис 22. 08.01.2010 звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору, наказ від 08.01.2010 № 5/к;

запис 23. 26.05.2010 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 24.05.2010 № 46/к;

запис 24. 10.05.2011 трудовий договір розірваний у зв`язку із закінченням строку, наказ від 10.05.2011 № 48/к;

запис 25. 20.10.2011 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 20.10.2011 № 99/к;

запис 26. 13.08.2012 звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору, наказ від 13.08.2012 № 110/к;

запис 27. 17.09.2012 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 17.09.2012 № 119/к;

запис 28. 26.08.2013 звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору, наказ від 26.08.2013 № 61/к;

запис 29. 22.10.2013 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 22.10.2013 № 73/к;

запис 30. 05.09.2014 трудовий договір розірваний у зв`язку із закінченням строку, наказ від 05.09.2014 № 86/к;

Трудова книжка НОМЕР_4 від 22.07.2016:

запис 1. 22.07.2016 прийнятий монтажником технологічно обладнання та пов`язаних з ним конструкцій 6 розряду, наказ від 22.07.2016 № 156/к;

запис 2. 07.07.2017 трудовий договір розірваний у зв`язку із закінченням строку, наказ від 07.07.2017 № 38/к;

Індивідуальний підприємець ОСОБА_2 :

запис 3. 26.11.2017 прийнятий монтажником 6 розряду, наказ від 26.11.2016 № 18;

запис 4. 13.09.2018 трудовий договір розірваний у зв`язку із закінченням строку, наказ від 13.09.2018 № 10;

запис 5. 13.12.2018 прийнятий монтажником 6 розряду, наказ від 13.12.2018 № 2;

запис 6. 13.06.2019 трудовий договір розірваний у зв`язку із закінченням строку, наказ від 13.06.2019 № 16.

трудової книжки НОМЕР_1 від 18.02.1981:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східгазтрейд»

запис 31. 03.11.2019 прийнято на посаду оператора заправних станцій (8155), наказ №144 від 31.10.2019.

Відповідно до довідки про заробітну плату від 26.02.2020 вихідний номер 1 видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж» позивачу в період роботи з 01.09.2004 по 27.01.2009, з 24.02.2009 по 08.01.2010, з 26.05.2010 по 10.05.2011, з 20.10.2011 по 12.08.2013, з 17.09.2012 по 26.08.2013 та з 22.10.2013 по 05.09.2014 на посаді монтажника технологічного обладнання нараховано заробітну плату; з сум за період 2012-2014 роки проводились відрахування до Пенсійного фонду (арк. спр. 16-17, 66)

Відповідно до довідки про заробітну плату від 26.02.2020 вихідний номер 5 видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж» позивачу в період роботи з 22.07.2016 по 07.07.2017 на посаді монтажника технологічного обладнання нараховано заробітну плату, з сум проводились відрахування до Пенсійного фонду (арк. спр. 18-19, 67).

Відповідно до довідки про заробітну плату від 02.03.2020 за вихідним номером 04 видана ОСОБА_5 позивачу в період роботи з 23.11.2017 по 13.09.2018 на посаді монтажника нараховано заробітну плату; з сум проводились відрахування до Пенсійного фонду (арк. спр. 23, 85).

Згідно з довідкою № 8 від 21.09.2020 відрахування до Пенсійного фонду здійснюються персонально кожному працівнику. Для цього іноземний працівник повинен мати страховий номер СНІОР (страховий номер індивідуального особового рахунку). Позивач отримав СНІОР № 170-066-368-48 в Пенсійному фонді Росії м. Реутов Московської області 31.01.2012 (арк. спр. 20, 65)

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999, 2019-2020 роки за формою ОК-5 від 13.11.2020 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 в Реєстрі застрахованих осіб відстуні відомості про страхувальників застрахованих осіб (в межах предмету позову) (арк. спр. 70).

Довідками № 19 від 20.07.2020, № ОРП-153 від 24.09.2020, архівними довідками №96/465 від 05.02.2020, № 735/172 від 18.02.2020 та наказами № 1/к від 09.01.2004, № 8/к від 27.01.2009, № 55/к від 28.01.2008 підтверджено факт працевлаштування позивача (арк. спр. 21, 57 зв.б. – 59, 79-80).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантується всім непрацездатним громадянам України відповідно до Конституції України та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV, який набрав чинності 01.01.2004).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (абзац п`ятий);

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку (абзац двадцять п`ятий).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що за цим Законом призначаються пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника.

Згідно зі статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).

Частиною третьою статті 21 Закону № 1058-IV закріплено, що персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості:

1) умовно-постійна частина персональної електронної облікової картки: унікальний номер електронної облікової картки; серія, номер і найменування документа, що посвідчує особу; прізвище, ім`я та по батькові на момент створення електронної облікової картки; прізвище, ім`я та по батькові на поточний момент; прізвище при народженні; дата народження; місце народження; стать; адреса місця проживання; адреса, за якою здійснено реєстрацію місця проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; громадянство; номер телефону (за згодою); відмітка про смерть;

2) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

3) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає виплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями: номер електронної пенсійної справи; номер архівної електронної пенсійної справи в електронному архіві пенсійних справ; дата, з якої призначено пенсію; поточний місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії; сума періодів страхового стажу; коефіцієнт страхового стажу; коефіцієнт заробітної плати (доходу, грошового забезпечення); заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії на поточний момент; поточний розмір пенсії для виплати; відомості про членів сім`ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи, та її дітей; інформація про уповноважену особу, яка одержала звернення про призначення (перерахунок) пенсії;

4) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає участь застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування, стан накопичувального пенсійного рахунку застрахованої особи або здійснення виплат її спадкоємцям за рахунок коштів, що обліковуються на такому рахунку, а також відомості про стан індивідуального пенсійного рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення їй пенсійних виплат: сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) учасника накопичувальної пенсійної системи, з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума страхових внесків, сплачена до накопичувальної системи пенсійного страхування за останній звітний рік; дата перерахування страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування; кількість одиниць пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування; загальна сума коштів застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування; реквізити обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення, з яким укладено пенсійний контракт, реквізити адміністратора і зберігача такого фонду; сума коштів, що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення; сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 56 цього Закону застрахованій особі в накопичувальній системі пенсійного страхування або її спадкоємцю, дата такої виплати; реквізити страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії (у разі укладення); дата укладення договору страхування довічної пенсії та розмір страхової виплати за цим договором (у разі укладення); сума коштів, перерахована з накопичувальної системи пенсійного страхування страховій організації, обраній застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної пенсії, дата її перерахування; сума штрафної санкції та пені, сплачена агентом-страхувальником за несвоєчасне перерахування сум страхових внесків на користь учасника накопичувальної системи пенсійного страхування, дата її сплати; відмітка про дату смерті застрахованої особи;

5) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає звернення застрахованої особи, надання інформації про застраховану особу та інші відомості щодо реалізації прав застрахованої особи у системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто враховуючи положення п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в зарахуванні періодів роботи позивача з 01.09.2004 по 27.01.2008 та з 28.01.2008 по 27.01.2009, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зазначаючи, що підставою не зарахування спірних періодів є розбіжності в датах призначення (01.09.2004) та наказів про призначення на посаду (09.01.2004) та виправлення року в наказі про звільнення № 8/к від 27.01.2008.

Суд звертає увагу, що запис 17 містить відомості щодо призначення позивача на посаду монтажника 01.09.2004 на підставі наказу про прийняття на роботу № 1/к від 09.01.2004.

Відповідно до наказу № № 1/к від 09.01.2004 (арк. спр. 21) позивач прийнятий на посаду монтажника саме з 09.01.2004.

Суд погоджується, що при заповнені трудової книжки позивача допущено помилку у записі 17 в даті прийняття на посаду.

Проте, позивачем надано документ, який підтверджує факт працевлаштування ОСОБА_1 саме з 09.01.2004, а також вказано період його роботи в ТОВ «Спецмонтаж».

В записі 20 від 27.01.2009, судом встановлено виправлення в даті наказу № 8/к, а саме в першій цифрі року «2009», разом з цим позивача звільнено 27.01.2009, що підтверджується наказом № 8/к від 27.01.2009 (арк. спр. 79).

Викладене свідчить про те, що уповноваженою особою під час здійснення записів в трудову книжку позивача зазначено невірну дату прийняття на роботу та виправлення в даті наказу про звільнення.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

На підставі викладеного, суд не приймає зазначені доводи позивача які підстава не зарахування спірних періодів роботи позивача.

Щодо періоду роботи позивача з 09.01.2004 по 05.09.2014 у ТОВ “Спецмонтаж”, що підтверджується копією трудової книжки, довідками та не заперечується сторонами, з якого період роботи з 2004 - 2011 роки не зараховано відповідачем до страхового стажу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, обчислення стажу за період роботи з 09.01.2004 по 31.12.2011 у ТОВ “Спецмонтаж” на посаді монтажника технологічного обладнання згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.

Згідно з статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ “Про трудові пенсії в Російській Федерації”, який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж – та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 10 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ “Про трудові пенсії в Російській Федерації” до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.01.1996 № 27-ФЗ “Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування” підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ “Про трудові пенсії в Російській Федерації”).

Згідно з частиною другою статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ “Про трудові пенсії в Російській Федерації” при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ “Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування” підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ “Про страхові пенсії” (статті 3, 11, 14).

Крім того, відповідно до частини першої та другої статті 10 Федерального закону Російської Федерації від 15.12.2001 № 167-ФЗ "Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" (в редакції чинній на момент роботи позивача) суми страхових внесків, що надійшли за застраховану особу в Пенсійний фонд Російської Федерації, враховуються на його індивідуальному особовому рахунку за нормативами, передбаченими цим Законом та Законом "Про індивідуальному (персоніфікованому) обліку в системі обов`язкового пенсійного страхування". Об`єкт обкладання страховими внесками, база для нарахування страхових внесків, суми, які підлягають обкладенню страховими внесками, порядок обчислення, порядок і терміни сплати страхових внесків, порядок забезпечення виконання обов`язку зі сплати страхових внесків регулюються законодавством Російської Федерації про податки і збори, якщо інше не встановлено цим законом.

Аналіз наведених норм щодо зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав здійснюватиметься за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність.

Отже, страховий стаж за період роботи позивача за 2004 – 2011 роки відповідно до законодавства Російської Федерації має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач працюючи в 2004 – 2011 роках оформив страховий номер індивідуального особового рахунку № НОМЕР_7 в Пенсійному фонді Росії м. Реутов Московської області лише 31.01.2012, та з 2012 року розпочато відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації страхових внесків (арк. спр. 20, 65).

Оскільки документами, наданими позивачем суду та відповідачу із заявою про призначення пенсії підтверджено факт сплати страхових внесків лише з 01.01.2012, та за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації докази сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за період 2004- 2011 роки не надано, відповідачем правомірно не зараховано зазначені періоди роботи до страхового стажу.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє твердження представника позивача про безумовне врахуванням відповідачем при призначенні пенсії спірних періодів.

Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваних рішеннях підставою для відмови в призначенні пенсії вказано, зокрема, відсутність у позивача необхідного страхового стажу роботи – 23 роки 07 місяців 29 днів та порушення порядку заповнення трудової книжки.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 26.11.2017 по 13.09.2018 та з 13.12.2018 по 13.06.2019 працював на посаді монтажника у Індивідуального підприємця ОСОБА_2 (арк. спр. 13 зв.б.) та сплачував страхові внески, передбачені законодавством Російської Федерації (арк. спр. 23).

Проте відповідач, надаючи оцінку наданим позивачем документам, не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 26.11.2017 по 13.09.2018 та з 13.12.2018 по 13.06.2019 та взагалі в оскаржуваних рішеннях не навів обґрунтувань щодо підстав неврахування цих періодів.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у спірних рішеннях мотивів не зарахування до страхового стажу окремих періодів, не дозволяє суду перевірити, з яких підстав ці періоди роботи не зараховані до стажу відповідачем, або зараховані частково.

Мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, що зазначені відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки, як вже вказано, оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження — це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження – це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем не обґрунтованих рішень та не надання повної оцінки документам наданих позивачем із зазначенням мотивів не зарахування до страхового стажу позивача окремих періодів його роботи, а саме періоду з 26.11.2017 по 13.09.2018 та з 13.12.2018 по 13.06.2019.

У межах спірних правовідносин суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо вирішення питання призначення пенсії, буде саме визнання протиправними та скасування спірних рішень та покладання на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2020, з урахуванням оцінки наданої судом.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 1681,60 грн, що підтверджено квитанцією № 0.0.1960675569.1 від 29.12.2020 (арк. спр. 6) та квитанцією № 0.0.1981654051.1 від 18.01.2021 (арк. спр. 35).

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому предметом спору у даній справі є відмова відповідача призначити позивачу пенсію та зобов`язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на перерахунок пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Ткачук Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35-А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27.07.2020 № 57 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 16.11.2020 № 106 «Про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.07.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Смішлива