Ухвала суду № 95001232, 18.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 лютого 2021 року м. Київ № 320/981/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення страхового стажу ОСОБА_1 на один місяць при загальному підсумовуванні його складових за всі роки трудової діяльності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити загублений місяць до страхового стажу з часу розрахунку і призначення пенсії;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині відмови включити до страхового стажу ОСОБА_1 січня 2019 року в алгоритм розрахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити до страхового стажу ОСОБА_1 28 днів страхового стажу січня 2019 року с місця виплати страхового внеску за січень 2019 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині використаного алгоритму розрахунку страхового стажу часу роботи ОСОБА_1 у колгоспі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визнати 7 місяців стажу колгоспного стажу ОСОБА_1 в 1978 році та 10 місяців і 9 днів колгоспного стажу в 1979 році з часу надання довідки, яка підтверджує трудову участь у суспільній діяльності;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині невизнання записів трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 достатніми для визначення часу його навчання в МДІАІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визнати 5 років 8 місяців страхового стажу часу навчання ОСОБА_1 в МДІАІ з 30.10.1979 по 29.06.1985 з часу розрахунку та призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням часу виникнення підстав для перерахунку при коригуванні страхового стажу ОСОБА_1 , розрахувати та виплатити недоплачену суму пенсії за весь період цієї недоплати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний термін з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України – ОСОБА_1 ; надати позовну заяву, викладену українською мовою (два примірники); надати належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви (два примірники); надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає окремому оскарженню.

18.02.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення рішення по заявленому клопотанню та корегування дати роботи над недоліками позовної заяви, у якому позивач просить суд вирішити питання по заявленому ОСОБА_1 у позовній заяві клопотанню про забезпечення гарантії держави, передбаченої ч.3 ст.10 Конституції України, ч.3 ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст.12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на звернення до суду з позовною заявою, клопотаннями, заявами, що викладені російською мовою.

Вказана заява складена російською мовою.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Суд, залишаючи позовну заяву без руху, зазначив, що відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною першою статті 12 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Згідно з частиною першою статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до частини третьої статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Частиною четвертою статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 28.12.2020 у справі №200/6370/20-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93879138), від 21.12.2020 у справі №826/503/18, від 07.06.2019 у справі №826/10114/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82261368) та від 03.09.2020 у справі №826/6286/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91303538).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 19.09.1019 у справі №11-955зі19 та від 12.02.2020 № 9901/12/20 так само висловила правову позицію щодо обов`язкового викладення документа процесуального характеру лише державною (українською) мовою.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі №1-18/2008 встановлено, що відповідно до статтею 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

Слід зазначити, що у постановах від 19.12.2019 у справі №520/6952/19 та від 14.05.2020 у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правовий висновок щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною мовою, тобто українською мовою.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року року №2-р/2018 у справі №1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинність Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами.

З огляду на зазначене, позовна заява, клопотання та заяви повинні бути викладені державною (українською) мовою.

При цьому, суд в ухвалі від 02.02.2021 зауважив, що передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання процесуальних документів (у тому числі позовних заяв) державною мовою не є звуженням прав позивача чи дискримінацією останнього за мовною ознакою, оскільки крім послуг перекладача, на законодавчому рівні закріплені серед іншого державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Нормами статті 8 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” передбачено, що право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Статтею 13 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” визначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви позивача, оскільки клопотання про забезпечення права позивача на звернення до суду з позовною заявою, що викладена російською мовою, розглянуто судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначено про можливість подання до суду процесуальних документів виключно державною мовою. Отже, будь-які невирішені питання, про які стверджує позивач, відсутні.

Суд зазначає, що вимоги ухвали суду від 02.02.2021 позивачем не виконано, будь-яких доказів усунення недоліків позовної заяви позивачем до суду не було надано.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 02.02.2021, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.