Рішення № 9499536, 25.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2010 р. Справа № 5/031-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Зимна вода, Пустомитівський р-н.

до Товариства з обмеженою відповідальністю іноземного підприємства «ДСВ Україна», с. Чайки, Києво Святошинський р-н.

про стягнення 6335,46 грн.

за участю представників:

позивача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

відповідача:Корсун М.О. дов. від 31.08.2009р. № 3108

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю іноземного підприємства «ДСВ Україна»(далі Відповідач) про стягнення 6335,46 грн., з яких 5800 грн. основного боргу, 20,20 грн. інфляційних втрат, 15,26 грн. 3% річних та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги по перевезенню вантажу.

Позивач в судове засіданні 25.02.2010 р. не зявився, однак надіслав на адресу суду заяву № 08/02 від 08.02.2010 р. про розгляд справи без участі повноважного представника позивача за наявними матеріалами.

Відповідач, присутній в судовому засіданні письмовий відзив на позов не подав, проте в судовому засіданні усно заперечував проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до узгодженої заявки на організацію перевезення від 10.10.2009р., завірена копія якої залучена до матеріалів справи, відповідач доручив позивачу здійснити перевезення вантажу вагою до 4 тон за маршрутом м. Львів м. Сімферополь.

Адресою завантаження продукції згідно умов заявки є Бузкова, 2 склади Львівгуртбакалія. Дата завантаження продукції 10.10.2009р. Дата доставки і розвантаження 12.10.2009р.

Місце розвантаження м. Сімферополь, селище Греф (Армянська траса), вул. Монтажна, 12.

Вартість перевезення згідно заявки складає 5800 грн. (з ПДВ) 50% у день розвантаження, 50% на протязі 1-2 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (угода, рахунок, ТТН, акти виконаних робіт, копії св-в), рахунок виставляється на дату вивантаження.

На виконання умов заявки, позивачем було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоотримувачу, зазначене підтверджується відміткою отримувача у товарно транспортній накладній 01 ДСВ від 10.10.2009р., оригінал товарно транспортної накладної залучений до матеріалів справи.

Для оплати наданих транспортних послуг позивач виставив відповідачу рахунок фактуру № СФ-0000050 від 10.10.2009р. на суму 5800 грн. Зазначений рахунок відповідачем було отримано 22.10.2009р., про що свідчить підпис повноваженої особи відповідача, який скріплений печаткою останнього про отримання рахунку фактури на його другому оригіналі.

Судом встановлено, що відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з організації перевезень вантажу автомобільним транспортом не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилалась письмова вимога від 02.11.2009р. щодо здійснення розрахунку за перевезення вантажу, копія якої наявна в матеріалах справи. В підтвердження надіслання вимоги позивач надав до суду копію фіскального чеку «Укрпошти»№ 8324 від 03.11.2009р.

Однак відповідач вказану вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення, свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з перевезення вантажу належними чином не виконав, у звязку з чим за останнім, рахується заборгованість в сумі 5800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеної між сторонами договору - заявки, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 5800 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 5800 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення оплати за перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 20,20 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 15,26 грн.

Здійснений позивача розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5800 грн. заборгованості, 15,26 грн. трьох процентів річних, 20,20 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 500 грн. витрат понесених ним на правову допомогу. Виходячи із змісту позовної заяви та з доводів позивача, які він наводить в обґрунтування вимог в зазначеній частині, заявлена до стягнення сума є збитками, які полягають в витратах понесених позивачем у звязку із захистом та відновленням його порушеного права. Разом з тим такі витрати не є збитками. Так, віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить приписам статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з оспорюванню шкодою (збитками).

Враховуючи вказані приписи законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків в заявленій сумі.

З огляду на зазначене позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними, в звязку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю іноземного підприємства «ДСВ Україна»(08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н., с. Чайки, вул. Дачна, 1, код ЄДРПОУ 32735770) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (81110, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5800 (пять тисяч вісімсот) грн. основного боргу, 20 (двадцять) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 15 (пятнадцять) грн. 26 коп. 3% річних, 93 (девяносто три) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.