Рішення № 9499420, 13.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" квітня 2010 р. Справа № 4/110-09/7-10

Розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп"

До           Товариство з обмеженою відповідальністю "Дивалл"

Про стягнення 50200,07 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Сорокопуд О.П. –представник за довіреністю б/н від 12.02.2010року;

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. №1266 від 16.03.2009року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл»(далі – відповідач) про стягнення 50200,07грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором суборенди нежитлових приміщень №1/А-0258 від 01.12.2007року щодо оплати орендної плати, вартості паркування та додаткової плати за суборенду (експлуатаційні витрати).

Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2009року у справі №4/110-09 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл»про стягнення 50200,07грн. задоволено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.09.2009року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл»на рішення господарського суду Київської області від 02.06.2009року у справі №4/110-09 залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 02.06.2009року у справі №4/110-09 –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009року у справі №4/110-09 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл»задоволено частково. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.09.2009року та рішення господарського суду Київської області від 02.06.2009року у справі №4/110-09 скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скеровуючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Вищий господарський суд України звернув увагу, що на підтвердження стягуваної з відповідача додаткової плати за суборенду, яка є експлуатаційними витратами у відповідності до п. 8.2. договору №1/А-0258 від 01.12.2007року, позивач повинен був надати не лише розрахунок вартості таких витрат, а також завірені орендарем копії документів, що обґрунтовують суму витрат, як того вимагає п.8.10.3. договору.

Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області справу №4/110-09 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2010року справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй №4/110-09/7-10 та призначено розгляд справи на 02.02.2010року.

У зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання 02.02.2010року, розгляд справи було відкладено на 23.02.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2010року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та, враховуючи подане відповідачем клопотання б/н б/д (вх. №1972 від 22.02.2010року) про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 11.03.2010року.

У судове засідання 11.03.2010року представники відповідача повторно не з’явились, через загальний відділ господарського суду відповідач подав клопотання б/н б/д (вх. №2684 від 10.03.2010 року) про відкладення розгляду справи. Враховуючи неявку в судове засідання представників відповідача та подане ним клопотання, ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2010року розгляд справи відкладався на 13.04.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2010року строк вирішення спору у справі №4/110-09/7-10 було продовжено на один місяць до 14.04.2010року.

06.04.2010року від відповідача у справі через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява б/н і дати (вх. №3836) про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №1/А-0258 від 01.12.2007року, яка ухвалою господарського суду від 12.04.2010року повернута Товариству з обмеженою відповідальністю «Дивалл»без розгляду на підставі ст. 60 ГПК України.

В судове засідання 13.04.2010року представники позивача не з’явились. Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог позовної заяви, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 13.04.2010року судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

01 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(орендар за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дивалл»(суборендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір суборенди приміщень №1/А-0258 (далі договір), відповідно до п.1.1. якого орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (в суборенду) приміщення загальною площею 106,4кв. м., з них площа офісних приміщень –96,7 кв. м. та площа загального користування –9,6 кв. м., згідно з поповерховим планом (Додаток №1 до цього договору), які розміщені в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24. та належить ВАТ «Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва»на праві власності.

Пунктом 3.1.1. договору сторони визначили, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, як це передбачено в статті 2 цього договору і складає 364 календарних днів, крім випадків, зазначених у пункті 3.1.2. цього договору.

Відповідно до п. 8.1. договору плата за суборенду приміщення нараховується з дати приймання і до дати закінчення, якщо тільки більш тривалий період не встановлений у цьому договорі.

Орендна плата за кожен місяць складається з трьох частин: базова плата за суборенду, додаткова плата за суборенду та вартість паркінгу (п.8.2.договору).

Згідно п. 8.3 договору плата за суборенду сплачується на підставі рахунків орендаря у національній валюті України.

У відповідності до п. 8.7. договору перерахування плати за суборенду, компенсації за комунальні послуги, оплати експлуатаційних послуг та плати за користуванням паркінгом здійснюється на підставі виставлених орендарем рахунків, за його платіжними реквізитами, вказаними у цьому договорі та/або у таких рахунках. У випадку прострочення надання орендарем рахунку суборендарю, строк сплати платежів за таким рахунком збільшується пропорційно кількості днів прострочення.

Пунктом 8.8.1.1. договору передбачено, що суборендар повинен перерахувати орендарю протягом 5 календарних днів від дати набуття чинності цим договором авансом перший платіж у розмірі плати за суборенду за перший місяць та другий місяць суборенди договору.

Пунктом 8.8.1.5. договору встановлено, що починаючи з третього місяця суборенди, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від орендаря.

Згідно п. 11.4. договору, він припиняє свою дію через десять днів після закінчення терміну користування. Зобов’язання сторін щодо повернення гарантійного платежу, приміщення, інших взаєморозрахунків діють до їх виконання сторонами чи припинення в інший спосіб відповідно до закону та цього договору.

Після закінчення терміну користування або у випадку дострокового припинення дії договору суборендар повертає приміщення орендарю (п. 9.1. договору). Як визначено п. 9.4. договору, факт приймання-передачі приміщення, і його фактичного стану підтверджується актом приймання-передачі, що підписується представниками сторін.

07.11.2008року сторонами була підписана додаткова угода до договору суборенди нежитлового приміщення №1/А-0258 від 01.12.2007року, пунктом 1. якої сторони п. 3.1.1. договору №1/А-0258 від 01.12.2007року виклали в наступній редакції: «Термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення, як це передбачено в статті 2 цього договору і триває до 28.02.2009року, крім випадків, зазначених у п. 3.1.2. цього договору.»

На виконання умов договору відповідно до акту прийому-передачі б/н від 01.12.2007року позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду нежилі приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач починаючи з 01.12.2007року користувався орендованим приміщенням, яке позивачу у відповідності до умов договору не поверталось.

28.11.2008року відповідач звернувся до позивача з листом вих. №112 про наміри щодо розірвання договору. Листом №320/11 від 28.11.2008року позивач повідомляв відповідача, що заперечує проти розірвання договору суборенди №1/А-0258 від 01.12.2007року.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до частини 4 статті 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки сторонами не надано суду жодних доказів звернення відповідача, у порядку вимог ст. 188 ГК України, до суду з вимогою про розірвання договору та не подано доказів про прийняття судом рішення про розірвання договору, то господарський суд дійшов до висновку, що договір суборенди нежитлових приміщень №1/А-0258 від 01.12.2007року продовжував свою дію.

Враховуючи п. 11.4. договору та п.1. додаткової угоди від 07.11.2008року до договору, господарський суд зазначає, що з 11.03.2009року договір суборенди нежитлових приміщень №1/А-0258 припинив свою дію. Однак відповідно до ч. 2 п. 11.4. договору, яка встановлює, що зобов’язання сторін щодо повернення гарантійного платежу, приміщення, інших взаєморозрахунків діють до їх виконання сторонами чи припинення в інший спосіб відповідно до закону та цього договору, господарський суд дійшов до висновку, що зобов’язання відповідача щодо проведення оплати за суборенду (п. 8.2. договору) продовжує свою дію.

Господарським судом встановлено, що позивачем у відповідності до умов договору були виставлені відповідачу рахунки (копії рахунків наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні):

-          на сплату плати за суборенду: за січень 2009року №12138 від 02.01.2009року на суму 21529,70грн. (з ПДВ), за лютий 2009року №12269 від 31.01.2009року на суму 21529,70грн. (з ПДВ);

-          на сплату вартості паркінгу: за січень 2009року №12139 від 02.01.2009року на суму 2587,20грн. (з ПДВ); за лютий 2009року №12270 від 31.01.2009року на суму 2587,20грн. (з ПДВ);

-          на сплату експлуатаційних витрат (додаткова плата за суборенду): за січень 2009року №12270 від 31.01.2009року за січень 2009року на суму 1966,27грн.

Загалом позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на загальну суму 50200,07грн.

Дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача плати за суборенду, яка у відповідності до п. 8.2. договору складається з трьох частин: базова плата за суборенду, додаткова плата за суборенду та вартість паркінгу.

У підпунктах «а», «б», та «в»п. 8.2. договору, сторони визначили, що базова плата за суборенду, додаткова плата за суборенду та вартість паркінгу за кожен місяць визначається на момент платежу за відповідними формулами.

Як зазначено в підпункті «б»п. 8.2. договору, додаткова плата за суборенду є компенсацією експлуатаційних витрат (освітлення майданчику, встановлення пунктів зовнішньої охорони будинку та території; обслуговування всіх інженерних систем будинку протягом всього терміну суборенди; обслуговування (мийка) фасадів; плата за землю; прибирання майданчику (крім приміщення) за виключенням лише тих витрат з обслуговування приміщення, які відповідно до статті 4, пункту 6.8.2 та інших пунктів договору покладено на суборендаря.

Витрати з обслуговування приміщення, які відповідно до статті 4, пункту 6.8.2 та інших пунктів договору покладено на суборендаря, оплачуються останнім відповідно до пункту 8.10. договору «Додаткові витрати».

Отже, з вищенаведеного вбачається, що додаткова плата за суборенду, яка є компенсацією експлуатаційних витрат та є складовою частиною плати за суборенду, не є додатковими витратами, порядок оплати яких визначений п. 8.10. договору.

З позовної заяви та поданого позивачем письмового пояснення вбачається, що позивачем базова плата за суборенду, додаткова плата за суборенду та вартість паркінгу були розраховані саме за тими формулами, які визначені у п. 8.2. договору.

Окрім цього, судом встановлено, що позивачем не виставлялись відповідачу рахунки на сплату «Додаткових витрат»у відповідності до п. 8.10. договору, а виставлялись рахунки на сплату експлуатаційних витрат (додаткової плати за суборенду), а також позивачем не заявлено позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості додаткових витрат.

На підставі вищезазначеного господарський суд дійшов до висновку, що позивачем при виставленні рахунків на сплату базової плати за суборенду, додаткової плата за суборенду та вартості паркінгу були дотримані вимоги п. 8.2. та 8.7. договору.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, виставлені рахунки на сплату орендної плати, експлуатаційних витрат, вартості паркінгу відповідачем не оплачувались. Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 50200,07грн.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не заперечив факт користування орендованим приміщенням, а також існування вказаної заборгованості, проте доказів оплати суми боргу не надав.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень №1/А-0258 від 01.12.2007року у сумі 50200,07грн. (в тому числі 43059,40грн. плата за суборенду, 5174,40грн. вартість паркінгу, 1966,27грн. додаткова плата (експлуатаційні витрати) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.                    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дивалл» (08298, вул.Доківська, буд. 14, смт. Коцюбинське, Київська область, код ЄДРПОУ 20574967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(01004, м. Київ, Бессарабська площа, буд. 7 літера «А», код ЄДРПОУ 34980420) 50 200 (п’ятдесят тисяч двісті) грн. 07 коп. заборгованості, та судові витрати: 502 (п’ятсот дві) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 19.04.2010року