Рішення № 9499406, 16.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" квітня 2010 р. Справа № 21/333-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошина-сервіс», м. Київ

до Приватного підприємства «Світпак», Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 21312,74 гривень

за участю представників:

від позивача: Яценко О.В. (довіреність від 25.01.2010р.)

від відповідача: Холодов О.В. (довіреність від 03.02.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автошина-сервіс»(далі-ТОВ «Автошина-сервіс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Світпак» (далі-ПП «Світпак»/відповідач) про стягнення 24063,77 грн., з яких: 8250,00 грн. попередньої оплати за договором №178/10-09 від 08.10.2009р., 990,00 грн. пені, 223,77 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 9600,00 грн. упущеної вигоди, 5000,00 грн. моральної шкоди та розірвання договору №178/10-09 від 08.10.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2009р. порушено провадження у справі №21/333-09 та призначено справу до розгляду на 27.01.2010р.

В судовому засіданні 27.01.2010р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 24062,87 грн., з яких: 8250,00 грн. попередньої оплати за договором №178/10-09 від 08.10.2009р., 203,87 грн. пені за порушення строків поставки продукції, 1804,00 грн. пені за порушення строків повернення сум попередньої оплати, 9600,00 грн. упущеної вигоди та 4205,00 грн. моральної шкоди. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судових засіданнях 27.01.2010р., 03.02.2010р., 10.03.2010р. та 14.04.2010р. оголошувалась перерва до 03.02.2010р., 17.02.2010р., 22.03.2010р. та 16.04.2010р. відповідно.

17.02.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 17.02.2010р. та 22.03.2010р. розгляд даної справи відкладався на 10.03.2010р. та 14.04.2010р. відповідно.

09.03.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 21312,74 грн., з яких: 8250,00 грн. попередньої оплати за договором №178/10-09 від 08.10.2009р., 2706,00 грн. пені за порушення строків поставки продукції, 393,85 грн. пені за порушення строків повернення сум попередньої оплати, 305,25 грн. інфляційних втрат, 57,64 грн. 3% річних та 9600,00 грн. упущеної вигоди. Зазначені уточнення судом прийняті.

Відповідач позовні вимоги в частині повернення 8250,00 грн. попередньої оплати за договором №178/10-09 від 08.10.2009р. та стягнення 186, 47 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами визнає, в решті позовних вимог просить суд відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2009р. між ПП «Світпак»(далі-постачальник) та ТОВ «Автошина-сервіс» (далі-замовник) укладено договір постачання продукції №178/10-09 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 2.4, 3.2-3.2.2 та 10.4 Договору передбачено, що постачальник постачає і передає у власність замовника поліетиленову продукцію, згідно специфікації, що вказується в додаткових угодах на кожну окрему партію продукції, і оригінал-макетові, затверджуваному для кожної окремої партії продукції, які є невід'ємними додатками до даного договору.

Замовник зобов’язується приймати продукцію та проводити розрахунки за неї згідно умов даного договору.

Замовник зобов’язується затвердити оригінал-макет, скоректований постачальником, протягом 1 дня з моменту надання його постачальником.

Термін виготовлення продукції: протягом 20 робочих днів з моменту виконання умов, передбачених п. 2.1 і п. 3.2.1 даного договору.

Оплата продукції здійснюється в безготівковому порядку: передоплата 75% вартості продукції.

Сума, що залишилася, підлягає доплаті протягом 2 банківських днів з моменту готовності продукції в повному обсязі.

Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом календарного року або до повного виконання сторонами своїх обов’язків за даним договором.

08.10.2009р. відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000103 на суму 11000,00 грн. для оплати вартості пакетів n/е 700*2*150*1000 у кількості 5 000 шт. (далі-продукція), яку відповідач зобов’язувався виготовити та поставити позивачу згідно Договору.

На виконання п. 3.2.1 Договору, 12.10.2009р. позивачем перераховано відповідачу 8250,00 грн. у якості попередньої оплати, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з поточного рахунку позивача.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором належним чином не виконав, оплачений товар вчасно не виготовив та позивачу не передав.

Так, ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2010р. зобов’язано відповідача надати суду докази, що свідчать про належне виконання останнім своїх обов’язків за Договором в частині своєчасного виготовлення оплаченої продукції.

Натомість, відповідно до наданих письмових пояснень відповідача, останній не має можливості надати суду докази, що свідчать про виконання ним своїх обов’язків за Договором.

Оскільки позивачу товар поставлений не був, позивачем 07.12.2009р. було направлено відповідачу лист №071209, відповідно до якого у зв'язку з відсутністю поставки оплаченої продукції за Договором позивач вимагав повернення сплаченого авансу у розмірі 8250,00 грн.

Зазначений лист отримано відповідачем 08.12.2009р., що підтверджується підписом представника відповідача на листі.

Крім того, факт отримання відповідачем 08.12.2009р. листа №071209 підтверджується також і поясненнями представників сторін, наданими в судових засіданнях.

На вимогу відповідач не відповів, суму авансового платежу не повернув.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 8250,00 грн. попередньої оплати, сплаченої на виконання умов Договору.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, невиконання відповідачем свого обов’язку за Договором в частині виготовлення і поставки продукції, та пред’явлення 07.12.2009р. позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати породжує у відповідача обов’язок щодо повернення позивачу сплачених коштів у повному обсязі.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач оплачену продукцію не поставив, суму попередньої оплати не повернув, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8250,00 грн. попередньої оплати, сплаченої на виконання умов Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасного виготовлення замовленої продукції (20 робочих днів) позивач нарахував 2706,00 грн. пені за період з 06.11.2009р. по 09.03.2010р. на 11000 грн. (загальна сума Договору).

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 Договору за порушення термінів виконання зобов’язань, передбачених п. 2.4 Договору, постачальник сплачує замовникові пеню в розмірі 0,2% від суми Договору, за кожен день прострочення.

Приписами статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що пеня, як міра цивільно-правової відповідальності, застосовується виключно за прострочення виконання грошового зобов’язання. Зазначене положення є імперативним та не може бути змінено за волею сторін.

Викладена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2009р. у справі №12/1050.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2706,00 грн. пені за прострочення строків виготовлення продукції за Договором, оскільки вимога про стягнення пені, нарахованої за прострочення виконання негрошового зобов’язання, суперечить вимогам ст. 549 ЦК України.

У зв'язку з неповерненням відповідачем, за письмовою вимогою позивача, суми попередньої оплати, сплаченої на виконання Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 393,85 грн. пені, нарахованої за період: з 15.12.2009р. по 09.03.2010р. на 8250,00 грн. заборгованості.

Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнена саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Зазначена правова позиція викладена також і у роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (з подальшими змінами і доповненнями).

Втім, Договором відповідальність за порушення строків повернення попередньої оплати у вигляді пені та її розміри, не передбачені.

За таких обставин, оскільки, факту погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасного повернення постачальником сум попередньої оплати за Договором позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 393,85 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати за Договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Посилання ж позивача на п. 6.1 Договору, яким визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України, не спростовує факту відсутності погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасного повернення постачальником сум попередньої оплати за Договором.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 57,64 грн. 3% річних, нарахованих за період: з 15.12.2009р. по 09.03.2010р. на 8250,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, умовами Договору не передбачено строків повернення постачальником, у разі неналежного виконанням умов Договору, сум попередньої оплати, а вимога про повернення коштів позивачем була пред’явлена 07.12.2009р. листом №071209, отримана відповідачем 08.12.2009р., що підтверджується підписом представника відповідача на зазначеному листі, зобов’язання по поверненню попередньої оплати, сплаченої за Договором, відповідач мав виконати, у відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, до 16.12.2009р.

Таким чином, право на нарахування 3% річних (інфляційних втрат) з підстав ст. 625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання, у позивача, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, виникло лише з 16.12.2009р.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, а також період обрахунку, що зазначений позивачем, суд здійснював обрахунок 3% річних за період з 16.12.2009р. по 09.03.2010р. на 8250,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 56,96 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 57,64 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 56,96 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 305,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: з 01.01.2010р. по 28.09.2010р. на 8250,00 грн. заборгованості.

Оскільки, розмір інфляційних втрат, нарахованих позивачем за зазначений період, відповідає вимога вищезазначених норм Закону та є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 305,25 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за Договором, що унеможливило здійснення позивачем продажу свого товару загальною вартість 9600,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача 9600,00 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. по справі №6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Втім, позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено шкідливий результат такої поведінки відповідача, не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та майновою шкодою позивача, а також не надано суду належним та допустимих доказів, що підтверджуються вину відповідача.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 9600,00 грн. упущеної вигоди.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 623, 625, 662, 693, 712, Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 220, 230, 231,265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Світпак»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, 38, кв. 65, код ЄДРПОУ 33269309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошина-сервіс»(02098, м. Київ, пр. П. Тичини, 4, н/п. 102-А, код ЄДРПОУ 32204083) 8250 (вісім тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати, 56 (п’ятдесят шість) грн. 96 коп. 3% річних, 305 (триста п’ять) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 86 (вісімдесят шість) грн. 13 коп. державного мита та 84 (вісімдесят чотири) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    В.А. Ярема