Рішення № 9499338, 13.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" квітня 2010 р. Справа № 17/200-09/7-10

Розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Дирекції первинної мережі

До           Військова частина А 2860

Про стягнення 55 092,47 грн.

суддя

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Путієнко Є.В. –представник за довіреністю б/н від 21.07.2008року;

від відповідача: Фещенко В.О. –представник за довіреністю №14 від 13.01.2010року;

від третьої особи 1:Ніколаєв С.О.–представник за довіреністю №220/229/д від 16.03.2010року;

від третьої особи 2:Новіцька Л.О. –представник за довіреністю №14-28/35 від 23.03.2010року;

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №3201/06 від 30.07.2009року (вх. №5032 від 04.09.2009року) до Військової частини А-2860 (далі –відповідач) про стягнення 55092,47грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №320/8 від 01.04.2003року про надання послуг зв’язку по оплаті наданих послуг за період з серпня 2008року по липень 2009року, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість у сумі 50191,08грн. У зв’язку з простроченням відповідачем оплати вартості наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 50191,08грн., пені у розмірі 779,69грн., інфляційні збитки в сумі 3485,04грн. та 3% річних в розмірі 636,66грн., а всього 55092,47грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2009року позовну заяву №3201/06 від 30.07.2009року було повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2009року у справі №02-03/1811/17 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»на ухвалу господарського суду Київської області від 07.09.2009року задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 07.09.2009року скасовано. Матеріали справи направлено на розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2009року позовну заяву №3201/06 від 30.07.2009року прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №17/200-09 та призначено розгляд справи на 18.01.2010року.

12.01.2010року через загальний відділ господарського суду позивачем, у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України, була подана заява б/н від 25.12.2009року (вх. №148) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 66921,44грн., пені у розмірі 706,58грн., інфляційні збитки в сумі 3947,92грн. та 3% річних в розмірі 1198,76грн., а всього 72774,70грн. за період з 01.08.2008року по 30.11.2009року. Вказана заява була прийнята господарським судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010року розгляд справи відкладався на 22.02.2010року.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 19.02.2010року справа №17/200-09 передана на розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2010року справу №17/200-09 прийнято до провадження, присвоєно їй №17/200-09/7-10 та призначено розгляд справи на 16.03.2010року.

У зв’язку з залученням в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Міністерства оборони України та Головного управління Державного казначейства України в Київській області, розгляд справи №17/200-09/7-10 було відкладено на 13.04.2010року.

19.03.2010року до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 18.03.2010року (вх. №3120) про залучення додаткового відповідача Міністерства оборони України. В поданому клопотанні позивач посилається на ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»та п. 1.4 наказу Міністерства оборони України від 28.10.2006року №625 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних сил України».

Дослідивши доводи позивача, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення в якості додаткового відповідача Міністерства оборони України з наступних підстав.

Як суб’єкт господарювання, з часу реєстрації військова частина А-2860 мала право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Згідно цієї норми, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб і державі, військова частина, як суб’єкт господарської діяльності, несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина, як суб’єкт господарської діяльності, за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Однак, господарський суд звертає увагу позивача, що військова частина А-2860 є юридичною особою, не ліквідована та може бути позивачем і відповідачем в судах, вона є зобов’язаною стороною за договором №320/8 від 01.04.2003року на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку та самостійно відповідає за своїми договірними зобов’язаннями. Враховуючи вищевикладене, а також те, що ні позивачем, ні відповідачем не подано належних доказів недостатності коштів на рахунку військової частини А-2860, господарський суд вважає, що військова частина А-2860 є належним відповідачем у справі №17/200-09/7-10 та підстави для залучення в якості відповідача Міністерства оборони України відсутні. Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2010року у справі №9/100 та від 24.12.2009року у справі №8/30.

У судовому засіданні 13.04.2010року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 13.04.2010року заперечив проти розміру штрафних санкцій, та просить суд зменшити розмір пені у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Представник третьої особи 2, Головне управління Державного казначейства України в Київській області, у судовому засіданні 13.04.2010року подав письмові пояснення №14-33/13-131 від 12.04.2010року, які господарським судом оглянуті та залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.2010року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив:

01.04.2003року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»(виконавець за договором, позивач у справі) та військовою частиною А-2860 (споживач за договором, відповідач у справі) був укладений договір №320/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого споживач здав, а виконавець прийняв на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі (Додаток №1) засоби і споруди зв’язку згідно з паспортом (Додаток №2-10) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість технічного обслуговування засобів зв’язку споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв’язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Розрахунок вартості послуг наведений у Додатку 11 до даного договору.

У відповідності до ч. 2 п. 10.1. договору, він набуває чинності з 01.04.2003року і діє до 31.12.2003року.

Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про її припинення, дія договору вважається продовженою на кожний наступний рік на тих же умовах (п. 10.4. договору).

Жодною із сторін не надано суду доказів письмового звернення у відповідності до п. 10.4. договору, а відтак господарський суд дійшов до висновку, що договір був продовжений на тих же умовах та є чинним на час розгляду спору по суті.

Актом приймання-передачі засобів і споруд зв’язку на експлуатаційно-технічне обслуговування (Додаток №1 до договору) військова частина А-2860 здала, а ЦПМ-8 ДПМ ВАТ «Укртелеком»прийняло засоби зв’язку і споруди.

Господарським судом досліджено, що 01.03.2005року сторонами була підписана додаткова угода №1 про зміну і доповнення Договору №320/8 від 01.04.2003року, якою сторони згідно наказу ВАТ «Укртелеком»від 10.01.2005року №3 «Про затвердження тарифів на експлуатаційно-технічне (технічне) обслуговування споруд і технічних засобів телекомунікацій»дійшли згоди про те, що послуги зв’язку за договором №320/8 від 01.04.2003року надаються за цінами вищезазначеного наказу (п.1 угоди).

Відповідно до п. 2. угоди сторони замінили додаток №11 до договору №320/8 від 01.04.2003року додатком №11А. Всі посилання в тексті договору на додаток №11 замінили посиланням відповідно на додаток №11А.

Всі інші положення договору №320/8 від 01.04.2003року залишилися без змін.

Відповідно до Додатку 11А до договору №320/8 від 01.04.2003року вартість послуг була встановлена у розмірі 4103,53грн. за місяць.

20.04.2005року сторонами була підписана додаткова угода №3 про доповнення договору №320/8 від 01.04.2003року, якою згідно умов договору та наказів ВАТ «Укретелеком»від 22.09.04року №393 «Про затвердження Тарифів на додаткові послуги електрозв’язку, які надає філія «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»та від 23.02.2005року №63 «Про внесення доповнення до наказу ВАТ «Укртелеком»від 22.09.2004року №393»сторони дійшли згоди про те, що послуги зв’язку за договором №320/8 від 01.04.2003року надаються за цінами вищезазначених наказів.

Пунктом 2 угоди сторони додали до договору №320/8 від 01.04.2003року додаток №13А.

Всі інші положення договору №320/8 від 01.04.2003року залишилися без змін.

Відповідно до додатку №13А до договору вартість послуг за технічне обслуговування лінійних трактів і утворених в них простих групових трактів, організованих обладнанням аналогових систем передачі ємністю до 60 каналів встановлювалась 79,06грн. за місяць.

Як стверджує позивач, свої обов’язки щодо експлуатаційно-технічного обслуговування кабелів зв’язку ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»виконувало належним чином і у відповідності до умов договору №320/8 від 01.04.2003року. Однак, в порушення умов договору відповідач виконував свої обов’язки неналежним чином, а саме у період з 01.08.2008року по 30.11.2009року вартість наданих послуг відповідач в повному обсязі не сплачував, а тому за ним утворилась заборгованість у сумі 66921,44грн.

У зв’язку з виникненням у відповідача заборгованості по оплаті вартості наданих послуг позивач звертався до військової частини А-2860 з претензією №2825/06 від 06.07.2009року з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 50085,14грн. станом на 18.06.2009року. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, суму боргу не погасив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарським судом встановлено, що вартість наданих і неоплачених відповідачем послуг у сумі 66921,44грн. за період з серпня 2008року по листопад 2009року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків за експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку №2070 від 11.08.2008року, №2287 від 03.09.2008року, №2565 від 07.10.2008року, №2883 від 17.11.2008року, №3123 від 09.12.2008року, №44 від 12.01.2009року, №417 від 13.02.2009року, №585 від 12.03.2009 року, №916 від 14.04.2009року, №1133 від 13.05.2009року, №1395 від 10.06.2009року, №1681 від 13.07.2009року, №1985 від 14.08.2009року, №2199 від 11.09.2009року, №2543 від 13.10.2009року, №2762 від 16.11.2009року, які були направлені на адресу відповідача разом з відповідними актами виконаних робіт (на підтвердження відправлення вищезазначених документів за 2009рік позивачем надано описи вкладення у цінні листи). Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаним повноважними представниками сторін, починаючи з серпня 2008року і станом на 01.01.2009року по договору №320/8 від 01.04.2003року у відповідача перед позивачем встановлена заборгованість по оплаті вартості експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв’язку у розмірі 20912,95грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем розрахунки за отримані послуги зв’язку в період з 01.08.2008року по 30.11.2009року не проведені, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем за надане експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку за період з 01.08.2008року по 30.11.2009року становить 66921,44грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 66921,44грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що п. 3.5. договору сторони узгодили, що при невиконанні пункту 2.1.2. (в разі затримки оплати) споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 706,58грн. за період з 11.05.2009року по 31.10.2009року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо проведення розрахунку за отримані послуги позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 1198,76грн. та інфляційних збитків у сумі 3947,92грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних збитків, господарський суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 4805,78грн. (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань невірним. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 3947,92грн. інфляційних збитків, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині ВАТ «Укретелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»не подавало, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі –3947,92грн.

Дослідивши обставини справи, майновий стан сторін господарський суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру пені, враховуючи наступне.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Господарський суд, беручи до уваги усне клопотання відповідача та встановивши, що військова частина А-2860 є бюджетною установою, фінансується за рахунок видатків державного бюджету та те, що відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»як суб’єкт господарської діяльності, за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), вважає за доцільне зменшити розмір пені до 353,29грн.

За таких обставин позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у сумі 72421,41грн., з яких 66921,44грн. основний борг, 353,29грн. пеня, 3947,92грн. інфляційні збитки та 1198,76грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової частини А-2860 (08621, Київська область, Васильківський район, с. Данилівка, код ЄДРПОУ 08363908) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, код ЄДРПОУ 16479714) 66 921 (шістдесят шість тисяч дев’ятсот двадцять одну)грн.44коп. основного боргу, 353(триста п’ятдесят три)грн.29коп. пені, 3 947(три тисячі дев’ятсот сорок сім)грн.92коп. інфляційних збитків, 1198(одну тисячу сто дев’яносто вісім)грн.76коп. –3% річних та судові витрати: 724(сімсот двадцять чотири)грн.11коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири)грн.82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.                    В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В. М.

Дата підписання 19.04.2010року