Ухвала суду № 94990603, 15.02.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5412/19

Провадження № 1-кп/461/96/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2021 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді: Мисько Х.М.,

з участю секретарів: Волошин Ю.П., Книш М.І.,

прокурора: Грицишина В.С.,

особи, щодо якої надійшло клопотання: ОСОБА_1 ,

захисника: Костіва К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12019140050002494 від 07.06.2019 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старичі Яворівського р-ну Львівської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не одноразово судимимого, востаннє вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07.06.2019 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном на 2 роки 4 місяці,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадження Галицького районного суду м.Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019140050002494 від 07.06.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року у данному кримінальному провадженні призначено психіатричну експертизу ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 01.07.2020 року змінено порядок судового розгляду кримінального провадження та продовжено такий за правилами глави 39 КПК України.

Прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 Грицишин В.С. звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12019140050002494 від 07.06.2019 року відносно ОСОБА_1 .

У ході розгляду заявленого клопотання встановлено, що ОСОБА_1 , не усвідомлюючи значення своїх дій та не маючи можливості керувати ними, 25.03.2019 року, приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи неподалік будинку №27 по вул.Коцюбинського у м.Львові, придбав шляхом знахідки у сміттєвому контейнері обріз мисливської рушниці, який, відповідно до висновку експерта №5/280 від 16.07.2019 року, є гладкоствольною вогнепальною зброєю – обрізом, виготовленим саморобним способом з одноствольної мисливської рушниці 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 1952 року випуску, шляхом укорочування ствола до залишкової довжини 312 мм, справний, до проведення пострілів придатний та, без передбаченого законом дозволу, привласнив її і незаконно зберігав в приміщенні квартири по АДРЕСА_2 до 06.06.2019 року.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до результатів проведеної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 захворів на психічну хворобу, яка унеможливлює усвідомлення ним значення своїх дій та можливість керувати ними. Відтак, за своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив таке задоволити.

Захисник особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру – адвокат Костів К.Є. у судовому засіданні клопотання підтримав.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема:

- даними висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №5/280 від 16.07.2019 року, з якого вбачається, що надана мисливська рушниця, яка вилучена при огляді місця події від 06.06.2019 року є гладкоствольною вогнепальною зброєю – обрізом. Обріз виготовлений саморобним способом з одноствольної мисливської рушниці 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , 1952 року випуску, шляхом укорочування ствола до залишкової довжини 312 мм. Обріз справний, до проведення пострілів придатний;

- даними протоколу огляду місця події від 06.06.2019 року, яким зафіксовано що у квартирі АДРЕСА_3 знаходилась спортивна матерчата сумка чорного кольору, в якій виявлено предмет, схожий на мисливську рушницю довжиною близько 70 см із затертим маркуванням, яка, зі слів співвласника квартири ОСОБА_2 , належить ОСОБА_1 ;

- даними протоколу огляду предмету від 17.07.2019 року, згідно якого в спецпакеті «експертна служба» №3325057 знаходиться мисливська рушниця, яка є гладко ствольною вогнепальною зброєю – обрізом, виготовленою саморобним способом з одноствольної мисливської рушниці 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , 1952 року випуску.

Таким чином, вивчивши та дослідивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке виразилось у незаконному зберіганні та носінні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Відповідно до ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.

Згідно ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст.92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» м.Львів №28 від 11.03.2020 року ОСОБА_1 виявляє ознаки тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі дисоціативного розладу у розумово відсталої особи, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Питання, чи міг ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, може бути вирішене лише після проведення лікування при додатковій судово-психіатричній експертизі. Вказаний хворобливий розлад у ОСОБА_1 розгорнувся після поміщення під варту. До виходу з хворобливого стану ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. За своїм психічним станом ОСОБА_1 не здатний самостійно реалізовувати своє право на захист, не здатний правильно сприймати обставини, які мають значення по справі та давати по них відповідні покази.

Вказаний висновок не викликає у суду сумнівів про те, що особа страждає на психічну хворобу, яка зумовлює її неосудність і викликає потребу в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру, вказаних у висновку експерта.

При цьому, суд враховує дані про особу ОСОБА_1 , який на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру.

За змістом статті 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані обмеженої осудності злочини, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, зокрема, примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку (ч.3 ст.94 КПК України).

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст.96 КК ) - висновку судово-медичної експертизи.

Крім того, суд також враховує те, що невжиття відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру, може зумовити заподіяння неминучої шкоди останньому або іншим особам.

Відповідно до ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

З врахуванням викладеного, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

Враховуючи положення п.15 Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строку, на який ці заходи призначені.

Запобіжний захід особі, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 19, 92-94, 96, 96-1, 96-2 КК України, ст.ст. 100, 512, 513, 516, 392, 395 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старичі Яворівського р-ну Львівської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

Речовий доказ, а саме: мисливську рушницю, яка є гладко ствольною зброєю – обрізом 16 калібру моделі «ЗК» № НОМЕР_1 , 1952 року випуску – знищити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Галицький районний суд м.Львова з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Х.М. Мисько