Рішення № 9498947, 07.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 3/036-10          

          Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро", м. Київ

до           Комунального торгово-виробничого підприємства Білоцерківської міської ради "Фортеця", м. Біла Церква, Київська область

про           стягнення 8574,00 грн. та суми збитків,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро" (далі позивач) заявлено позов до Комунального торгово-виробничого підприємства Білоцерківської міської ради "Фортеця" (далі відповідач) про стягнення 8574,00 грн. заборгованості та суми збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати товару отриманого за видатковими накладними.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.10р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 10.03.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.10р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 24.03.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.10р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 07.04.10р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 25.01.10р., від 10.03.10р. та від 24.03.10р., що підтверджується залученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення №0103221986940, проте в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, суд,

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2009 року позивачем було поставлено відповідачу товар, що зокрема підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 14.04.09р. №РН-0000666 на суму 7884,00 грн., від 17.04.09р. №РН-0000703 на суму 900,00 грн., від 29.04.09р. №РН-0000779 на суму 4120,00 грн., від 19.05.09р. №РН-0000883 на суму 1650,00 грн., від 26.05.09р. №РН-0000918 на суму 1715,00 грн., від 05.06.09р. №РН-0000999 на суму 1533,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: від 14.04.09р. №РН-0000666 на суму 7884,00 грн., від 17.04.09р. №РН-0000703 на суму 900,00 грн., від 29.04.09р. №РН-0000779 на суму 4120,00 грн., від 19.05.09р. №РН-0000883 на суму 1650,00 грн., від 26.05.09р. №РН-0000918 на суму 1715,00 грн., від 05.06.09р. №РН-0000999 на суму 1533,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками; копіями довіреностей.

19.08.09р. між сторонами було складено акт звіряння розрахунків станом на 19.08.09р., з якого вбачається, що станом на 19.08.09р. за відповідачем рахувалась на користь позивача заборгованість в розмірі 12074,00 грн.

В період з 17.09.09р. по 29.10.09р. відповідач частково погасив заборгованість в сумі 3500,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

30.11.09р. ТОВ "Агро" направило на адресу Комунального торгово-виробничого підприємства Білоцерківської міської ради "Фортеця" претензію №1/2, в якій позивач просив відповідача до 14 грудня 2009 року сплатити борг в сумі 8574,00 грн. Вказана претензія відповідачем залишена без задоволення та належного реагування.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 8574,00 грн. –заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивач просить суд здійснити розрахунок суми збитків та стягнути їх з відповідача, проте, згадана вимога позивача не може бути задоволена з огляду на наступне:

          Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

          Приписи вказаної статті є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

          Отже, предметом доказування згаданої позовної вимоги є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

          Обов’язок доказування відповідно до п. 4 частини третьої ст.129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. В порушення вимог наведеної норми позивачем не надано доказів завдання йому шкоди чи понесення останнім збитків. При цьому, господарський суд звертає увагу позивача, що у господарського суду Київської області відсутні правові підстави для здійснення розрахунку суми збитків, як цього просить позивач.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8574,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити.

2.           Стягнути з Комунального торгово-виробничого підприємства Білоцерківської міської ради "Фортеця" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 48, код ЄДРПОУ 21684296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро" (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 14-Б, код ЄДРПОУ 31779974) – 8574 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні) 00 коп. боргу, 102 (сто дві гривні) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 А.В. Лопатін

Дата підписання: 12.04.10р.