Рішення № 9498778, 11.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2010 р. Справа № 22/016-09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон - Київ ЛТД», м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гнідин

про стягнення 122522,00 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники :

від Позивача: Вільямовський Ю.В., довіреність № 2 від 03 жовтня 2009 року,

від Відповідача: 1) ОСОБА_1, паспорт СМ № 591807 від 26 грудня 2003 року,

2) ОСОБА_3, адвокат, свідоцтво № НОМЕР_2

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьтовариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Київ ЛТД»(далі - Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 122522,00 грн. основного боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору поставки акумуляторів з умовою відстрочення платежу № 098/09 від 10 вересня 2009 року (далі Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 грудня 2009 року порушено провадження у справі № 22/016-09 та призначено її до розгляду на 22 грудня 2009 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 22 грудня 2009 року, 19 січня 2010 року, 02 лютого 2010 року, 23 лютого 2010 року розгляд справи відкладався відповідно на 19 січня 2010 року, 02 лютого 2010 року, 23 лютого 2010 року та 11 березня 2010 року.

У судовому засіданні 02 лютого 2010 року об 11:45 год. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 02 лютого 2010 року об 14:45 год.

В судовому засіданні 22 грудня 2009 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України представник Позивача подав заяву про збільшення позовних вимог № 1/18/12 від 18 грудня 2009 року, згідно якої заявляє до стягнення з Відповідача 122522,00 грн. основного боргу; 4679,33 грн. пені; 684,78 грн. 3% річних та 1347,74 грн. інфляційних втрат.

Через загальний відділ суду Відповідач подав відзив на позовну заяву б/н від 22 лютого 2010 року (вх. № суду 1996 від 23 лютого 2010 року ), в якому просить у задоволенні позову відмовити, з підстав того, що товар за Договором та по накладній № 429 від 14 вересня 2009 року Відповідач не отримував.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснюється у більш тривалий строк, ніж передбачено частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11 березня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки акумуляторів з умовою відстрочення платежу № 098/09 від 10 вересня 2009 року (далі - Договір), згідно умов якого Продавець (Позивач) зобовязався передати у власність Покупцеві (Відповідачу) акумулятори (надалі Товар) партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті, та по ціні, які вказуються в накладних, що є Додатками до цього Договору, з умовою відстрочення платежу, а Відповідач зобовязався сплатити за нього грошову суму та прийняти Товар на умовах цього Договору (пункт 1.1. Договору).

Як передбачено пунктом 3.2. Договору ціна Товару вказується в накладних.

Покупець повинен здійснити повну оплату партії Товару в термін 30 календарних днів включно з моменту отримання партії Товару, що підтверджується датою вказаною в накладній або Актом приймання-передачі (пункт 3.3.1. Договору).

Згідно пункту 3.7. Договору вид розрахунків безготівковий розрахунковий.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу продукцію, що підтверджується накладною № 429 від 14 вересня 2009 року на суму 122522,00 грн., підписаною сторонами та скріпленою їх печатками.

Як вбачається з довідки, виданої філією публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в м. Києві № 040-24/336 від 18 січня 2010 року, у період з 10 вересня 2009 року по 15 січня 2010 року надходжень від ОСОБА_1 на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Київ ЛТД»не відбувалось, що також підтверджується довідкою про суму заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Київ ЛТД»на 18 січня 2010 року вих. № 2, підписаною директором та головним бухгалтером Позивача.

Відповідач своїх договірних зобовязань в частині оплати товару своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 122522,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з листом вих. № 37 від 16 жовтня 2009 року з вимогою провести оплату за поставлений товар, який останнім залишено без відповіді та без задоволення.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг Відповідача перед Позивачем в сумі 122522,00 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 122522,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобовязань за Договором, Позивачем нараховано пеню за період з 15 жовтня 2009 року по 22 грудня 2009 року на 122522,00 грн. заборгованості за 68 днів прострочення платежу в сумі 4679,33 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 5.2. Договору встановили, що за порушення пункту 3.4. (зобовязання Відповідача щодо оплати Товару) цього Договору Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого Товару за кожен день прострочення оплати.

Враховуючи 30-денний термін оплати, встановлений пунктом 3.3.1. Договору, Відповідач за поставлений Товар зобовязався розрахуватись у строк до 14 жовтня 2009 року (включно).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки сума пені, за розрахунком Позивача, є арифметично вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 4679,33 грн. пені підлягає задоволенню.

Також, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 684,78 грн. 3% річних та 1347,74 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем з 15 жовтня 2009 року по 22 грудня 2009 року на 122522,00 грн. заборгованості за 68 днів прострочення платежу в сумі 684,78 грн.

Оскільки сума 3% річних, за розрахунком Позивача, є арифметично вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 684,78 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати Позивачем нараховані за період з 15 жовтня 2009 року по 22 грудня 2009 року на суму 122522,00 грн. заборгованості в розмірі 1347,74 грн.

Оскільки, сума інфляційних втрат за розрахунком суду за вищевказаний період становить 3553,14 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1347,74 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 122522,00 грн. основного боргу; 4679,55 грн. пені; 684,78 грн. 3% річних та 1347,74 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не спростованими, тому підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача, щодо фактичного не отримання товару та підписання Договору і накладної внаслідок шахрайських дій керівництва Позивача, судом до уваги не приймаються при вирішенні даного спору, як недоведені належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зокрема доказами оскарження Договору з вищезазначених підстав, а також спростовуються матеріалами справи, а саме належним чином оформленими документами (Договором поставки акумуляторів з умовою відстрочення платежу № 098/09 від 10 вересня 2009 року, накладною № 429 від 14 вересня 2009 року) та Постановою Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 14 грудня 2009 року.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08340, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Київ ЛТД»(02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 2, код 35995904) 122522,00 грн. (сто двадцять дві тисячі пятсот двадцять дві гривні) основного боргу; 4679,33 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят девять гривень тридцять три копійки) пені; 684,78 грн. (шістсот вісімдесят чотири гривні сімдесят вісім копійок) 3% річних; 1347,74 грн. (одну тисячу триста сорок сім гривень сімдесят чотири копійки) інфляційних втрат; 1293,22 грн. (одну тисячу двісті девяносто три гривні двадцять дві копійки) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Третьякова О.О.

Рішення підписане 12 квітня 2010 року.