Ухвала суду № 94987352, 18.02.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7942/20

Провадження № 2-з/202/14/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

18 лютого 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Піявського Е.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання недійсним рішення органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло, скасування запису про державну реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати недійсним рішення органу приватизації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/91-18 від 10.09.2018 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло серії № НОМЕР_1 , видане 10.09.2018 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 29532477 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2021 року було відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2021 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме заборонено відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо переоформлення права власності та відчуження нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

15 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 була подана заява про забезпечення позову, в якій вона просить заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиняти відчуження в примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) щодо нерухомого майна – квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - до розгляду справи по суті.

Заява позивача мотивована тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 її було визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2019 року зазначене заочне рішення було скасовано та в подальшому рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 у частині визнання її такою, що втратила право користування вказаною квартирою відмовлено. При цьому 13.12.2018 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради від 10.09.2018 року, було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що одноособова приватизація ОСОБА_2 спірної квартири порушує її права, зокрема право на приватизацію нею цього житла, право користування яким вона має.

Позивач зазначає, що на час постановлення судом ухвали про забезпечення її позову не було відомо про укладення відповідачем 1 грудня 2020 року договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики в розмірі 300000 грн. у строк до 07.12.2020 року (іпотекодержатель ОСОБА_3 ).

Позивач вважає, що існує реальна загроза, що поки вона оскаржує в суді рішення органу приватизації спірна квартира буде відчужена чи переоформлена на підставі договору іпотеки не лише відповідачем, а й іншими особами, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, позбавить її можливості захистити свої порушені права.

Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що дана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд з`ясовує наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач ставить питання про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних із реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборону внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відчуження в примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій) нерухомого майна – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд враховує, що предметом її позову є визнання недійсним рішення органу приватизації про передачу квартири у приватну власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виданого ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , скасування запису про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 .

Крім того, суд враховує, що між сторонами дійсно наявний тривалий спір щодо користування відповідачем цією квартирою. В своєму позові позивач оспорює приватизацію цього житла та право власності ОСОБА_2 на це майно, посилаючись на те, що рішення суду, яким її визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою, скасовано, отже, на її думку, вона також мала право на приватизацію цього житла поряд із відповідачем. При цьому суд звертає увагу, що в суді наявний спір щодо вселення позивача до спірної квартири. Незважаючи на наявний спір щодо цього житла, 1 грудня 2020 року ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за яким спірну квартиру передано в іпотеку ОСОБА_3 .

Зазначені обставини дають суду достатні підстави вважати наявною реальну загрозу відчуження та розпорядження спірною квартирою та зміни її власника до розгляду справи по суті, що суттєво ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

В свою чергу, вже застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо переоформлення права власності та відчуження спірної квартири, з огляду на виявлені зареєстровані інші речові права на це майно та реальну загрозу розпорядження спірною квартирою, можуть не забезпечити мету забезпечення.

Тож, враховуючи наявний між сторонами спір, реальну загрозу розпорядження та вибуття спірної квартири із власності відповідача до розгляду справи по суті, що унеможливить ефективних захист та поновлення порушених прав позивача, суд вважає можливим додатково застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації (реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією та перереєстрацією) речових прав на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд переконаний, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, оскільки між сторонами наявний спір щодо цієї квартири, позивачем оспорюється право власності відповідача на це житло з підстав порушення її права на отримання цього житла у власність нарівні з відповідачем і в разі якщо за результатами розгляду справи по суті суд дійде висновку про задоволення позову, то це може мати наслідком скасування права власності відповідача на спірне майно, а не вжиття заходів забезпечення позову і зміна власника спірного майна до розгляду справи унеможливить ефективний захист прав позивача, суттєво ускладнить поновлення її прав.

Суд вважає, що в даному випадку забезпеченням позову у вищевказаний спосіб не будуть порушенні права відповідача чи інтереси інших осіб, у тому числі іпотекодержателя, оскільки між сторонами наявний тривалий спір щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , будучи обізнаним про який, відповідач передав дану квартиру в іпотеку, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів та скасування права власності відповідача ОСОБА_2 на спірне майно, забезпечення позову носить тимчасовий характер і не позбавляє права користування квартирою.

Щодо заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відчуження в примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів тощо) нерухомого майно – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , то суд вважає, що в цій частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки сама по собі заборона вчинення реєстраційних дій щодо відчуження, оформлення, переоформлення, державної реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно є достатнім заходом забезпечення позову ОСОБА_1 . Суд вважає, що вимога позивача щодо заборони вчиняти відчуження спірного майна в порядку виконавчого провадження є необґрунтованою, оскільки ризик відчуження такого майна в примусовому порядку позивачем недоведений, крім того така заборона може порушити права інших осіб.

Частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відповідно до статті 154 ЦПК України, оскільки позивач постійно проживає в Україні, об`єктивних підстав вважати, що застосований судом спосіб забезпечення позову призведе до понесення відповідачем чи іншими особами додаткових витрат чи завдання збитків на даний час немає.

Керуючись ст. ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання недійсним рішення органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, скасування запису про державну реєстрацію права власності задовольнити частково.

Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації (реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією та перереєстрацією) речових прав на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Н.Ю. Марченко