Рішення № 94986264, 17.02.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1866/20

2/588/81/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2021 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Семенішина С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за дострокове розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

04.12.2020 АТ «Укрпошта» через свого директора представника ОСОБА_2 звернулося до суду із вищезазначеним позовом, який мотивований тим, що 01.08.2019 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомості №21-493 зі строком дії до 01.07.2022 про строкове платне користування нерухомістю, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , на другому поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 32,7 кв.м., для розміщення робочого місця приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу. На виконання п.2.1 вказаного договору сторонами 01.08.2019 було підписано акт приймання-передачі.

01.06.2020 відповідач надіслав позивачу листа за №66/01-06, в якому повідомив позивача про бажання достроково розірвати договір оренди.

На виконання п.3.11 договору оренди орендодавець 31.07.2020 виставив орендарю рахунок-фактуру на сплату штрафу про дострокове розірвання договору у розмірі 5767,10 грн. та того ж дня сторонами було підписано акт приймання-передачі майна та орендар визнав і зобов`язався сплатити вказану суму штрафу.

22.10.2020 позивач надіслав відповідачу листа про нагадування обов`язкової сплати останнім суми нарахованого штрафу та наголосив про необхідність її погашення.

Оскільки відповідач суму штрафу не сплатив, позивач, посилаючись на норми ст.ст.526,631 ЦК України звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на користь АТ «Укрпошта» штраф за дострокове розірвання договору №21-493 від 07.08.2019 у розмірі 5567,10 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Провадження за даним позовом було відкрите 17.12.2020 за ухвалою судді та призначено судовий розгляд на 12.01.2021 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с.22).

Відповідач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, 05.01.2021 надав відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, посилаючись на наступне.

Відповідач не заперечує факту укладання між ним та позивачем договору оренди нерухомості від 01.08.2019, відповідно до якого орендодавець у особі начальника центру управління майном та інфраструктурою Сумської дирекції АТ «Укрпошта» Макаренко Т.В. передав, а він прийняв у строкове платне користування нерухомість, що розташована на другому поверсі адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 32,7 кв.м. для розміщення робочого місця приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу. Строк дії договору був визначений із 01.08.2019 по 01.07.2022 включно. Раніше 12.04.2016 між сторонами укладався такий договір на це ж майно, який після закінчення терміну його дії припинився та йому було відмовлено у продовженні його дії чи укладенні нового договору. Так, дійсно відповідачем 01.06.2020 було направлено позивачу листа, у якому відповідач виявив бажання достроково припинити договір оренди з 01.08.2020 із об`єктивних причин. За час оренди температура в орендованому приміщенні у зимовий час складала 8-10 градусів тепла, про що він неодноразово повідомляв Сумську дирекцію АТ «Укрпошта» як листами, так і по телефону. Орендоване приміщення не мало автономного опалення, опалювалося централізовано та відповідач сплачував рахунки, виставлені йому за опалення приміщення. Також він просив позивача провести перевірку та ремонт приміщення для підтримання температурного режиму в межах санітарних норм, однак всі його звернення залишились без реагування. Саме відсутність належного теплопостачання і спонукало його до дострокового розірвання договору оренди. Крім того, власник орендованого позивачем майна самоусунувся від належного утримання місць загального користування та підсобних приміщень на другому поверсі, а саме не проводив ремонт каналізації, водопостачання, електропостачання, не замінювалися в коридорі лампи та зламані замки. Відповідач ремонтував все це за власні кошти, бо інакше використовувати орендоване приміщення за призначення було неможливо. Компенсувати його витрати за зарахувати їх в рахунок орендної плати позивач відмовлявся. Відповідач вважає, що умови договору є несправедливими, та такими, що ставлять його у значно гірше положення порівняно із орендодавцем.

Також відповідач не погоджується із законністю і правильністю нарахування йому суми штрафу, оскільки, по-перше: загальна сума договору не визначена самим договором, по-друге: наданий позивачем розрахунок не є належним доказом по справі, так як він не містить підпису позивача (його представника). Крім того, період оренди, за який ніби то відповідач повинен сплатити орендну плату у розмірі 2541 грн., закінчується 24.11.2022, в той же час як відповідно до позовної заяви, строк дії договору до 01.07.2022 включно, тобто невідомо на якій підставі позивач планує отримати від відповідача орендну плату та неустойку за 5 місяців поза межами дії договору. По-третє: орендна плата відповідно до умов договору складає 64,22 грн. за 1 кв.м., тобто за все приміщення 2100 грн. у місяць з урахуванням 20% ПДВ. При розрахунку штрафу позивачем також враховувалась місячна орендна плата у розмірі 2100 грн., 2310 гр., 2541 грн., тобто з урахуванням 20% ПДВ. Однак, справляння такого податку регулюється ст.ст.185,186 Податкового кодексу України, якою конкретно визначені об`єкти оподаткування.

Посилаючись на указане, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.51).

Відповідач у судовому засіданні 26.01.2021 показав, що він працює приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Протягом чотирьох років на підставі договору оренди він орендував приміщення у АТ «Укрпошта», що розташоване на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Орендну плату на інші платежі він сплачував справно, поки не почалися проблеми із опаленням, а саме температурний режим у приміщенні у зимовий період становив +8 градусів за Цельсієм. За власні кошти справляв електричну проводку, оскільки стара згоріла та за допомогою обігрівачів опалював орендоване приміщення. Із вказаними проблемами він звертався письмово до керівництва АТ «Укрпошта», а саме 24.11.2019, але його відсилали до Укртелекому, вказуючи, що вони опалюють це приміщення. Також його повідомили, що у разі дострокового розірвання договору оренди за його ініціативою, він повинен про це повідомити ї за 180 днів, відповідно до умов договору. До 01.06.2020 був продовжений термін дії договору оренди та він повинен був підтвердити заздалегідь погодження договору оренди та його діяльність була призупинена через неналежні умови у орендованому приміщенні та неможливість здійснювати нотаріальну діяльність. За два місяці, які відповідач не працював, йому було виставлено рахунок. Згодом він продовжив строк дії договору оренди, але йому потрібні були необхідні умови для роботи, а саме: встановлені металеві двері, прикручений до підлоги сейф. Однак йому не дозволяли прикручувати сейф до підлоги та через два тижні не продовжили строк дії договору. Він особисто їздив до директора АТ «Укрпошта» на прийом, але ОСОБА_3 не доповідача керівництву про реальний стан речей. Він не міг чекати, коли знову припинять діяльність його контори. Тому від 01.06.2020 написав листа позивачу про свої наміри достроково розірвати договір оренди приміщення із 01.08.2020, тобто за два місяці. Йому надіслали акт прийому-передачі майна та 31.07.2020 він був підписаний та й той день він звільнив приміщення. За той період він сплачував усі платежі, жодних претензій до нього з боку орендодавця не було, хоча при цьому йому не було створено належних умов для роботи. У орендованому ним приміщенні були холодні труби для опалення, але сам усунути цей недолік він не міг.

Із урахуванням заяви представника позивача, пояснень наданих відповідачем у судовому засіданні 26.01.2021 та його відзиву на позов, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Матеріалами справи установлено, що 01.08.2019 між Акціонерним товариством «Укрпошта» в особі начальника центру управління майном та інфраструктурою Сумської дирекції АТ «Укрпошта» Макаренко Тетяни Василівни та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомості №21-493, відповідно до якого останній взяв у строкове платне користування нерухомість у Акціонерного товариства «Укрпошта», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на другому поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 32,7 кв.м. для розміщення робочого місця приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу зі строком дії договору із 01.08.2019 по 01.07.2022 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що орендна плата за домовленістю сторін становить 2100 грн. за 32,7 кв.м. на місяць, в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата, зазначена у цьому пункті, включає в себе плату за користування земельною ділянкою та податок на майно, яку має сплачувати орендодавець, в розмірі, необхідному для забезпечення належного користування орендаря майном.

Відповідно до п.3.11 Договору у разі дострокового розірвання цього договору чи зменшення орендованої площі (зменшення об`єкта оренди) за ініціативою орендаря, останній сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми, на яку зменшується загальна сума договору не пізніше дати розірвання цього договору.

Підпунктом 11.4.2 пункту 11.4 Договору передбачено, що договір може бути достроково припинений орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 180 календарних днів до дати припинення.

Можливість розірвання договору оренди орендарем у разі незгоди зі зміною орендної плати за умови направлення орендодавцю письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати введення нового розміру орендної плати передбачена п.п.11.4.3 Договору (а.с.6-8).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.08.2019 Акціонерне товариство «Укрпошта» (Орендодавець) у особі начальника центру управління майном та інфраструктурою Сумської дирекції АТ «Укрпошта» Макаренко Тетяна Василівна передала, а ОСОБА_1 (Орендар) прийняв нерухомість, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на другому поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 32,7 кв.м. для розміщення робочого місця приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу. Сторони засвідчили, що об`єкт оренди знаходиться у технічно справному стані (а.с.9).

Згідно розрахунку орендної плати за використання нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , сторони погодили розмір орендної плати 64,22 грн. на 1 кв.м. та загальної орендованої площі 32,7 кв.м. 2100 грн. на місяць (а.с.9 на звороті).

Відповідач 01.06.2020 звернувся із листом №66/01-06 до Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта», у якому повідомив останнього про прийняте ним рішення припинити оренду приміщення з 01.08.2020 у зв`язку з недотриманням орендодавцем температурного режиму у зимовий період в орендованому приміщенні (а.с.10).

31.07.2020 згідно акту приймання-передавання (повернення) майна орендар ОСОБА_1 повернув, а орендодавець Акціонерне товариство «Укрпошта» (Орендодавець) в особі начальника центру управління майном та інфраструктурою Сумської дирекції АТ «Укрпошта» Макаренко Т.В. прийняла нерухомість, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на другому поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 32,7 кв.м., згідно умов договору оренди нерухомості від 01.08.2019 №21-493. Також п.3 вказаного акту приймання-передавання визначено, що орендар, тобто ОСОБА_1 на виконання вимог п.3.11 договору зобов`язується сплатити нараховану суму штрафу у розмірі 5777,10 грн. (а.с.12), яка була нарахована та відповідачу було виставлено рахунок-фактуру (а.с.11).

У зв`язку із несплатою відповідачем нарахованої суми штрафу АТ «Укрпошта» 22.10.2020 надіслало відповідачу претензію за №21-05/259 з проханням у десятиденний строк з дня отримання цієї претензії сплатити нараховану суму штрафу та попереджено, що у разі невиконання останнім вимог, вказане питання буде вирішуватися у судовому порядку (а.с.13) та надало уточнений розрахунок до договору, відповідно до якого сума штрафу складає 5567,10 грн. (а.с.14).

Відповідачем у заперечення позовних вимог надано копію договору оренди нерухомості від 13.04.2018 відповідно до якого ПАТ «Укрпошта в особі начальника центру управління нерухомим майном та інфраструктурою Сумської дирекції ПАТ «Укрпошта» Римарчука О.Д. передало, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування нерухомість, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на другому поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 29,7 кв.м. для розміщення робочого місця приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу зі строком дії до 20.06.2018 (а.с. 33-36).

Як вбачається, відповідач після закінчення 30.06.2018 терміну дії договору оренди приміщення площею 29,7 кв.м. 24.01.2019, 27.05.2019, 03.07.2019 звертався із письмовим зверненням до позивача про продовження або укладення нового договору оренди, а також з проханням провести перевірку температурного режиму орендованого ним приміщення та повідомив про тимчасове призупинення ним своєї діяльності з 02.07.2019 (а.с.37,38,39).

Також із аналогічними питаннями, а саме порушення температурного режиму орендованого ним приміщення та із проханням по даному факту провести перевірку відповідач звертався до позивача й 01.03.2018 та 26.03.2018 (а.с.40,41).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що вона працює помічником приватного нотаріуса Тростянецького районного нотаріального округу Гребіника О.Л. У орендованому ним приміщенні температурний режим у зимовий період міг становити +8-12 градусів за Цельсієм. Вони приходили зранку та своїми приладами вимірювали температуру приміщення. Так тривало кожного року, починаючи із 2016 року у період з листопада по березень. У орендованому приміщенні неможливо було зробити вологе прибирання, так як у їхньому санвузлі була відсутня вода та вони були змушені просити працівників з першого поверху включити стояк, який проходив через другий поверх. Хоча при цьому, сплату за воду відповідач вносив.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що він працював інженером з технічних питань АТ «Укрпошта» по серпень 2020 року. За умови оренди відповідачем приміщення у АТ «Укрпошта» сказати не може нічого, але він складав акт на невідповідність температурного режиму у орендованому відповідачем приміщенні, у якому показники температури становили +14-18 градусів за ОСОБА_6 , він фіксував ці показники та відсилав їх на Суми до управління. Вказані події відбувалися у період 2016-2018 р.р., у 2019 році свідка було переведено на іншу посаду.

Вирішуючи правомірність застосування штрафної санкції за дострокове розірвання договору суд також ураховує наступне.

Так, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06. 2020 у справі № 281/129/17 (провадження № 61-14661св19) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 203 ЦК України та вказано, що «під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах».

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18 (провадження №61-913св20) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України та вказано, що «свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення;

якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів;

якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту».

Згідно статті 546 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та у §2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме із порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору».

Таким чином, із урахуванням досліджених доказів у справі, а також того, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про неналежні умови, як то: неналежне опалення у зимовий період, як наслідок недотримання мінімального санітарного температурного режиму, неналежне слідкування за станом місць загального користування у будівлі, підсобних приміщень, систем електропостачання, водопостачання та водовідведення у орендованому відповідачем приміщенні, які утруднювали можливість використання орендованого приміщення за призначенням для здійснення відповідачем нотаріальної діяльності, а позивач ніяким чином не реагував на скарги та звернення відповідача як орендаря щодо вказаних обставин, суд вважає, що відповідач мав право відмовитись в односторонньому порядку від виконання умов договору оренди. У даному разі із боку відповідача відсутнє порушення ним зобов`язання.

У пункті 3.11 договору оренди фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору; отже цей пункт договору суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Отже, суд погоджується із позицією відповідача про безпідставність нарахуванням штрафних санкції за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

У зв`язку із цим суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача штрафу за дострокове розірвання договору у сумі 5567,10 грн. та відмовляє позивачу у задоволенні заявленої ним вимоги.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей ст.ст.12,13,259,264,265,279,354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за дострокове розірвання договору - відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Сумської дирекції (місцезнаходження: пл.Привокзальна, буд.5, м.Суми, 40003, ЄДРПОУ 22981300).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Линник