Рішення № 9498594, 01.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2010 р. Справа № 9/028-10          

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон»

До Фізичної особи-підприємця Курлюк Валентини Михайлівни

Про усунення перешкод у користуванні власністю

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Куколь В.В. (посв. № 612 від 20.01.1994 р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон»(позивач) до Фізичної особи-підприємця Курлюк Валентини Михайлівни (відповідач) про усунення перешкод у користуванні власністю.

Ухвалою суду від 08.02.2010р. порушено провадження у справі № 9/028-10 та призначено розгляд справи на 23.02.2010 р., зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 08.03.2010р. явка представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судове засідання 23.02.2010 р. представник позивача не з’явився, у зв’язку з чим ухвалою суду від 23.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 16.03.2010 р.

В судові засідання 16.03.2010 р. та 01.03.2010 р. представник відповідача не з’явився, не виконав вимоги ухвали суду від 08.02.2010 р., про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи кінцевий строк вирішення спору –08.04.2010 р.           

Представники сторін із заявою про продовження строків розгляду справи до суду не зверталися.

Оскільки, строк, встановлений статтею 69 ГПК України для вирішення спору, закінчувався і той факт, що справа № 9/028-10 двічі відкладалась у зв’язку з необхідністю витребування документів, а також невиконанням вимог ухвал суду представником відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

На сесії Семенівської сільської ради було прийняте рішення від 09.06.09 р. № 260-36-05 про переможця конкурсу з купівлі-продажу нежитлової будівлі (баня-магазин), що знаходиться в с. Семенівка, вул. Братів Греськів,3-а Баришівського району Київської області, яким стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Авітон»(позивач).

07 липня 2009 року між Громадою села Семенівка Баришівського району Київської області, в особі сільського Голови Семенівської сільської ради Фещенко Оксани Михайлівни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітон»(позивачем) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (договір), який посвідчено державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори Малиновською Н.В. та зареєстровано в реєстрі № 1-2729.

Відповідно до п. 1 договору, Громада села Семенівка Баришівського району Київської області зобов’язується передати у власність позивачу нежитлову будівлю (баню-магазин), що знаходиться в с. Семенівка, вул. Братів Греськів, 3-а Баришівського району Київської області, а позивач зобов’язується прийняти вищевказане майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Зазначена будівля належить Громаді села Семенівка Баришівського району Київської області на підставі свідоцтва про право власності, виданного Семенівською сільською радою 23.11.07 р. та зареєстрованого в Баришівському БТІ 23.11.07 р. за № 636.

Згідно з п.2 договору продаж цей вчинено за 100000,00 грн., з яких 7463,00 грн. позивач сплатив Громаді села Семенівка Баришівського району Київської області до підписання договору, а 92537,00 грн. зобов’язується перерахувати Громаді села Семенівка Баришівського району Київської області на розрахунковий рахунок.

Підставою виникнення права власності є державна реєстрація договору (п. 8 договору).

Позивач долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію витягу Баришівського бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 21142557 від 24.07.09 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого позивач є власником нежитлової будівлі (баня-магазин), що знаходиться в с. Семенівка, вул. Братів Греськів,3-а, Баришівського району Київської області.

Не погоджуючись з результатами конкурсу та вважаючи результати перемоги позивача на конкурсі незаконними, відповідач звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання протоколу засідання комісії з продажу та оренди комунальної власності територіальної громади “Про оголошення результатів конкурсу з продажу об'єкта комунальної власності будівлі “Баня-Магазин” по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка”, переможцем якого визнано товариство з обмеженою відповідальністю “АВІТОН”, та рішення Семенівської сільської ради № 260-36-05 від 09.06.2009 р. “Про затвердження результатів конкурсу з продажу будівлі “Баня-Магазин” по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка”недійсними, а також про визнання переможцем конкурсу з продажу об'єкта комунальної власності будівлі “Баня-Магазин” по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка ФОП Курлюк Валентину Михайлівну.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.09.09 р. у справі № 20/162-09 за позовом ФОП Курлюк Валентини Михайлівни до Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання результатів конкурсу недійсними провадження у справі в частині визнання недійсними протоколу засідання комісії з продажу та оренди комунальної власності територіальної громади “Про оголошення результатів конкурсу з продажу об'єкта комунальної власності будівлі “Баня-Магазин” по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка”, переможцем якого визнано товариство з обмеженою відповідальністю “АВІТОН”, та рішення Семенівської сільської ради № 260-36-05 від 09.06.2009 р. “Про затвердження результатів конкурсу з продажу будівлі “Баня-Магазин”по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка” припинено; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. у справі № 20/162-09 за апеляційною скаргою ФОП Курлюк Валентини Михайлівни рішення господарського суду Київської області від 29.09.09 р. у справі № 20/162-09 за позовом ФОП Курлюк Валентини Михайлівни до Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання результатів конкурсу недійсними скасовано в частині припинення провадження у справі в частині визнання недійсними протоколу засідання комісії з продажу та оренди комунальної власності територіальної громади “Про оголошення результатів конкурсу з продажу об'єкта комунальної власності будівлі “Баня-Магазин”по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка”, переможцем якого визнано товариство з обмеженою відповідальністю “АВІТОН”, та рішення Семенівської сільської ради № 260-36-05 від 09.06.2009 р. “Про затвердження результатів конкурсу з продажу будівлі “Баня-Магазин”по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка”; прийнято нове рішення по справі, яким в частині в частині визнання недійсними протоколу засідання комісії з продажу та оренди комунальної власності територіальної громади “Про оголошення результатів конкурсу з продажу об'єкта комунальної власності будівлі “Баня-Магазин”по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка”, переможцем якого визнано товариство з обмеженою відповідальністю “АВІТОН”, та рішення Семенівської сільської ради № 260-36-05 від 09.06.2009 р. “Про затвердження результатів конкурсу з продажу будівлі “Баня-Магазин”по вулиці Б. Греськів 3-а, в с. Семенівка” в позові відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 29.09.09 р. у справі № 20/162-09 залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначені положення ч. 2 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.09 р. у справі 9/208-09.

Таким чином, правомірність набуття позивачем права власності на нежитлову будівлю (баня-магазин), що знаходиться в с. Семенівка, вул. Братів Греськів,3-а, Баришівського району Київської області підтверджена рішенням господарського суду Київської області від 29.09.09 р. у справі № 20/162-09 та Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. у справі № 20/162-09.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою звернення позивача до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю є порушення суб’єктм підприємницької діяльності Курлюк Валентина Михайлівна (відповідач) права позивача на володіння та користування зазначеною будівлею, у зв’язку з відмовою відповідача добровільно звільнити спірне приміщення.

Факт зайняття та використання відповідачем спірного приміщення для торговельно-господарської діяльності підтверджується листом Семенівської сільської ради № 203 від 11.12.09 р., відповідно до якого Семенівська сільська рада зазначає, що спірне приміщення використовується відповідачем безпідставно, оскільки договір оренди з останнім не заключався і рішення щодо подальшого використання цього приміщеня сільською радою не приймалось.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здіснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 325 ЦК України).

Водночас відповідно до ч.1 ст. 321 України право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що відповідач своїми діями щодо відмови звільнення спірного приміщення порушує право володіння та користування власністю позивача.

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (ч. 1 ст. 397 ЦК України).

Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається з обставин справи, відповідач займає спірне приміщення без будь-яких правових підстав, про що свідчить відсутність договору оренди, рішення органу місцевого самоврядування чи іншого документу про надання спірного приміщення відповідачу з метою використання його для підприємницької діяльності, а тому відповідач вважається недобросовісним володільцем.

Статтею 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном (ст. 387 ЦК України).

Частиною 2 статті 399 ЦК України встановлено, що право володіння припиняється у разі відмови володільця від володіння майном, витребування майна від володільця власником майна або іншою особою та у разі знищення майна.

Згідно з ч. 1 ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 28.07.09 р. направив відповідачу претензію № 46 від 28.07.09 р. з вимогою усунути порушення права власності позивача та звільнити спірне приміщення, яка 04.08.09 р. була отримана відповідачем особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчені копії документів долучені до матеріалів справи).

За ствердженням позивача, станом на 01.04.2010 р. відповіді на претензію не надійшло; відповідач спірне приміщення не звільнив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання 16.03.2010 р. та 01.04.2010 р. не з’явився; вимоги ухвал суду від 08.02.2010 р., 23.02.2009 р. та 16.03.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, будь-яких документів, які регламентують зайняття та використання нежитлової будівлі (баня-магазин), що знаходиться в с. Семенівка, вул. Братів Греськів,3-а, Баришівського району Київської області або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, враховуючи правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно та відсутність будь-яких правовстановлюючих документів (договору оренди або рішення органу місцевого самоврядування) щодо зайняття відповідачем спірного приміщення, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Авітон»нежитловою будівлею (баня-магазин), що знаходиться в с. Семенівка, вул. Братів Греськів,3-а, Баришівського району Київської області та звільнити зазначене приміщення.

Позивачем також заявлена вимога про покладення на відповідача судових витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Між позивачем та адвокатом Куколь В.В. був укладений договір про юридичної допомоги б/н від 11.12.009, згідно з яким адвокат Куколь В.В. надасть позивачу юридичну допомогу, а позивач оплатить таку допомогу у розмірі 2000,00 грн..

Адвокат Куколь В.В. діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 612, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 20.01.1994.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 11.12.09 р., ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.10 р. у справі № 9/028-10 та цим рішенням.

Перелік послуг адвоката визначено актом приймання-передачі виконаних робіт від 11.12.09 р., до яких належать, зокрема, консультації,підбір та вивчення документів з виїздом до позивача за його місцезнаходженням та визначення способу захисту прав і інтересів позивач, складання позовної заяви та підготовка позовних матеріалів для звернення до Господарського суду Київської області, представництво інтересів позивача в Господарському суді Київської області в ході розгляду справи за позовом позивача до відповідача (особиста участь адвоката або уповноваженої ним особи в судових засіданнях тощо).

18.12.2009 позивачем було сплачено адвокату 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 235 від 18.12.2009.

Таким чином судові витрати позивача на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 386, 397, 399, 400 ЦК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Фізичну особу-підприємця Курлюк Валентину Михайлівну (07540, Київська область, Баришівський район, м. Березань, вул. Леніна, 118, кв. 66, Ідентифікаційний номер 2204310721) усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням (баня-магазин), розташованим за адресою: вул. Братів Греськів, с. Семенівка, ,3-а Баришівського району Київської області та звільнити зазначене приміщення.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Курлюк Валентину Михайлівну (07540, Київська область, Баришівський район, м. Березань, вул. Леніна, 118, кв. 66, Ідентифікаційний номер 2204310721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського,1, код ЄДРПОУ 33003312) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. послуг адвоката та судові витрати: державне мито в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко