Рішення № 94985324, 09.02.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3464/20

Провадження № 2/487/384/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09.02.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючий суддяНікітін Д.Г.,при секретаріОцабера М.С.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У другій половині червня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (тут і надалі за текстом – відповідач, Банк), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якого послався на те, що у квітні 2020 року йому стало відомо про відкриття Заводським ВДВС м. Миколаєва виконавчого провадження № 54316778. Також позивачем було з`ясовано, що підставою для відкриття зазначеного ВП був виконавчий напис за реєстровим № 2299, зроблений 22.03.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., на користь Банку щодо стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором № NKXRRX12810057 від 18.12.2007 у розмірі 20 665, 67 грн. та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису у сумі 3 000 грн.

Через те, що Банком порушений загальний строк позовної давності, оскільки стягнення за оспорюваним виконавчим написом становить більш ніж дев`ять років, а будь–які докази щодо встановлення іншого строку давності, в межах якого вчинено виконавчий напис, у відповідача та третьої особи відсутні.

А також через те, що позивачу до початку квітня 2020 року не було відомо про існування вказаного виконавчого напису, Банк не повідомляв про підготовку документів для звернення до приватного нотаріуса та не надавав розрахунків існуючої заборгованості. Крім того Банк не повідомив третю особу про відсутність факту безспірної заборгованості, з урахуванням того, що заборгованість стягувалась за кредитним договором № NKXRRX12810057 від 18.12.2007.

Саме тому, позивач просив визнати зазначений вище виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 21.07.2020 за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання по даній цивільній справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник позивача – адвокат Разумовський О.А. до підготовчого судового засідання не з`явився, проте скерував заяву, відповідно до тексту якої наполягав на задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог, також просив слухати справу у відсутність сторони позивача, на підставі наявних у справі письмових доказів. Проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення відповідного процесуального рішення (заочного) не заперечував.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подала заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Заводського ВДВС м. Миколаєва Південного МУ МЮ (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 280 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, також останній (відповідач) не з`явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи у справі, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі письмові матеріали (докази), судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № NKXRRX12810057, за умовами якого клієнт здійснює за допомогою карт операції по картрахункам, передбачені чинним законодавством України та у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжними картками, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно умов укладеного договору № NKXRRX12810057 від 18.12.2007, для виконання операцій, зазначених по тексту останнього, банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає клієнту платіжну картку. Також у цьому договорі прописано тип та вид картки (гривневий еквівалент), а також кредитний ліміт, процентна ставка на момент підписання цього договору та строк дії зазначеної карки. При цьому, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Станом на час розгляду справи, дані про те, що Банком направлялась на адресу ОСОБА_1 письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором № NKXRRX12810057 від 18 грудня 2007 року відсутні.

22 березня 2017 року за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинив виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2007 року, укладеним між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 23 665 грн., яка складається із: залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 029,61 грн., залишку заборгованості за відсотками у розмірі 45,09 грн., комісії у розмірі 297,99 грн., пені у розмірі 18 308,90 грн., штрафу у розмірі 984,08 грн. та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000 грн., а всього на загальну суму 23 665,67 грн. Строк, за який проводиться стягнення – дев`ять років два місяці десять днів, а саме з 18 грудня 2007 року по 28 лютого 2017 року.

Даний виконавчий напис був вчинений на підставі наданої ПАТ КБ «Приватбанк» копії договору № NKXRRX12810057 від 18.12.2007 та інших документів (розрахунку заборгованості за договором станом на 28.02.2017 тощо).

На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову ВП № 54316778 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (надалі за текстом – Закон), нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України /ч. 1 ст. 39 цього Закону/.

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі за текстом – Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія /п. 19 ст. 34 зазначеного вище Закону/.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 зазначеного вище Закону та Глава 16 розділу ІІ зазначеного вище Порядку.

Так, згідно зі ст. 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису /п. 1 та п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку/.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника–фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 (надалі за текстом – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису /положення ст. 88 Закону/.

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15-16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У справі, що переглядається, в обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначені у заяві про вчинення виконавчого напису, неправомірні. Зокрема, позивач не погоджувалася з розміром процентів за користування кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість, зі строком їх нарахування. Крім того, позивач вказує, що у порушення ст. 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Так, відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За такого суд вважає, що доводи позивача щодо неправильного розрахунку розміру процентів за користування кредитом, який був поданий ПАТ КБ «ПриватБанк» нотаріусу для вчинення виконавчого напису, заслуговують на увагу та є важливими.

Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 22 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2007 року, стягнення проводиться за дев`ять років два місяці десять днів, а саме з 18 грудня 2007 року по 28 лютого 2017 року.

Суд обґрунтовано вважає, що строк дії картки сплинув. Належних та беззаперечних доказів на спростування цього, а також на підтвердження того, що позивач звертався до банку із заявою про видачу нової картки чи про те, що така нова картка була йому видана, ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду не надав, що свідчить про їх відсутність.

Враховуючи те, що відповідно до умов договору від 18 грудня 2007 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки було установлено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, суд вважає, що строк дії цього договору № NKXRRX12810057 був припинений, однак з позивача за виконавчим написом було стягнуто заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору, що не узгоджується з висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах висновках: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Наостанок, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення /рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року/.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України та практику Верховного суду у спірних правовідносинах, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Позовні вимоги задоволено повністю, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840,80 грн..

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 76-81, 102, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 22 березня 2017 року за реєстровим № 2299, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKXRRX12810057 від 18 грудня 2007 року у розмірі 20 665, 67 грн. та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000 грн., а всього – у розмірі 23 665,67 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в розмірі – 840,80 грн.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»(адреса 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570).

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, оф. 9.

Третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),адреса: 54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, 1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г. Нікітін