Рішення № 94984819, 18.02.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/8848/20

2-а/465/208/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.

з участю секретаря судових засідань Беркій Т.М.,

представника позивача Бень Б.З.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19), Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа - інспектор УПП у Львівській області Куприянчик Володимир Володимирович (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19), про скасування постанови серії ДПО18 № 983824 від 18.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор УПП у Львівській області Куприянчик Володимир Володимирович про скасування постанови серії ДПО18 № 983824 від 18.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування своїх вимог вказав, що вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що 17.12.2020 року о 17 год. 40 хв. в м. Львові по вул. Пасічна, 25а, здійснив зупинку ближче трьох метрів між суцільною смугою та краєм проїзної частини, чим порушив п. 15.9.Д ПДР України. Вважає постанову незаконною та просить її скасувати, оскільки правопорушень він не вчиняв, постанова винесена бездоказово, ґрунтується на припущеннях та в порушення прав позивача. Окрім того, просить стягнути із відповідача судові витрати, орієнтований розрахунок яких на момент звернення до суду становить 9000 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.01.2021 року адміністративний позов залишено без руху із підстав несплати судового збору.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14.01.2020 року, після усунення позивачем вказаних недоліків позовної заяви, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано, однак надіслано на адресу суду клопотання, відповідно до якого остання заперечує щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу. Вказує, що розмір заявлених витрат є неспівмірним до даної справи та таким, що не відповідає істотним обставинам справи. Позовна заява подана за підписом позивача, що ставить під сумнів факт складання такої адвокатом. Відсутнє також підтвердження виконання зазначеної послуги. Позивачем також не надано договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт та жодного документу, який б підтверджував понесені витрати. Із урахуванням зазначеного, просить відмовити в задоволені позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та додатково вказав, що ОСОБА_1 17.12.2020 р. о 17 год. 40 хв. не міг вчинити адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у вину, адже за вчинення у цей же день та цю ж годину адміністративних правопорушень працівниками УПП у Львівській області складено адміністративні протоколи на ОСОБА_2 , який тим же транспортним засобом скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Стосовно позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу зазначив, що у відповідності до ст. 143 КАС України, просить вирішити таку шляхом ухвалення додаткового рішення суду із урахуванням поданих представником позивача доказів.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце такого.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 983824 від 18.12.2020 року ОСОБА_1 17.12.2020 року о 17 год. 40 хв. у м. Львові по вул. Пасічній, 25А, здійснив зупинку ближче трьох метрів між суцільною смугою та краєм проїзної частини, чим порушив п. 15.9.Д ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.122 КУпАП.

Ч.3 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п. 15.9.Д ПДР України зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.

Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені та відеозапису вчиненого адміністративного правопорушення суду не представлено, відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не додано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення. Крім цього, суд враховує доводи представника позивача про те, що згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винним за ч.3 ст.122 КУпАП у тому, що він, керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , 17.12.2020 р. о 17 год.40 хв. у м. Львові по вул. Пасічній, 25 А, порушив правила зупинки. Водночас, позивачем долучено до матеріалів справи копії протоколів про адміністративне правопорушення серії ААБ№105257, ААБ №105258 від 23.12.2020 р., складених працівниками УПП у Львівській області, з яких вбачається, що ОСОБА_2 , тобто іншій особі, який керував тим же автомобілем Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1 , інкриміновано вчинення 17.12.2020 р. о 17 год. 40 хв. у м. Львові по вул. Пасічній, 25 А, адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, а саме: вчинення дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця такої пригоди. Таким чином, одночасне вчинення різними особами в один і той же час різних адміністративних правопорушень, керуючи одним і тим же транспортним засобом, є взаємовиключними обставинами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, тому постанову серії ДПО18 № 983824 від 18.12.2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити справу про адміністративне правопорушення.

Разом із тим, стосовно позовної вимоги про визнання дій УПП у Львівській області щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП неправомірними суд зазначає, що згідно із ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, у даній категорії справ суд не уповноважений визнавати протиправними дії суб`єктів владних повноважень, якими прймалося рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. А тому, зазначена вище позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про відшкодування коштів на правову допомогу суд зазначає, що така буде вирішена у відповідності до ст. 143 КАС України шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19), Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа - інспектор УПП у Львівській області Куприянчик Володимир Володимирович (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19), про скасування постанови серії ДПО18 № 983824 від 18.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 983824 від 18.12.2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, - закрити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Перфецького,19).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646).

Третя особа: інспектор УПП у Львівській області Куприянчик Володимир Володимирович (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Cуддя Величко О.В.