Ухвала суду № 9498448, 06.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.тел. 230-31-77 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"06" квітня 2010 р. № 02-03/434/9

          Суддя Сокуренко Л.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»в особі Слов’янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»

До Відкритого акціонерного товариства «Клавдієвський дослідно-

експерементальний завод»

Про стягнення 2699994,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»в особі Слов’янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»до Відкритого акціонерного товариства «Клавдієвський дослідно-експерементальний завод»про стягнення 2699994,00 грн.

Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

В якості доказу сплати державного мита позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 18314 від 22.02.2010 р. на суму 25500,00 грн., в якому банком одержувача зазначено УДК в Шевченківському районі м. Києві, однак державне мито, відповідно до Листа Головного управління Державного казначейства України у Київській області № 06-27/1-198 від 12.02.2009 року «Щодо рахунків з обліку надходжень»сплачується до державного бюджету України за наступними реквізитами: р/р 31118095700001, одержувач - Київська область, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, банк одержувача ГУ УДК у Київській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095.

Викладене унеможливлює вважати платіжне доручення № 18314 від 22.02.2010 року належним доказом сплати державного мита у встановленому порядку.

Згідно з приписами п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, приписами п. 3-1 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

До позовної заяви додано платіжне доручення № 18315 від 22.02.2010 р. на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, в якому банком одержувача зазначено УДК в Шевченківському районі м. Києві, однак витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу відповідно до Листа Головного управління Державного казначейства України у Київській області № 06-27/1-198 від 12.02.2009 року «Щодо рахунків з обліку надходжень»сплачується до державного бюджету України за наступними реквізитами: р/р 31211259700001, банк одержувача ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач - Київська область.

Викладене унеможливлює вважати платіжне доручення № 18315 від 22.02.2010 року належним доказом сплати витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з приписами п. 10 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, довіреність № 10 від 07.04.2009 року, яка уповноважує представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»в особі Слов’янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»Скибу А.О. представляти інтереси в судах підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»в особі Слов’янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» В.В.Панасовським, а сама позовна заява підписана директором А.О.Скиба посадове становище якого не підтверджено належним документом згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України "Про мови в Українській РСР", провадження у господарських справах за участі сторін, які перебувають на території України, здійснюється українською мовою.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. N 10-рп/99 встановлено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Таким чином, суд звертає увагу позивача про необхідність написання позовної заяви, у відповідності до ст. 10 Конституції України, державною мовою.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

З урахуванням наведеного, керуючись п.п. 1, 4, 10, частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву повернути позивачу без розгляду.

2.Копію ухвали направити сторонам.

Суддя Л. В.Сокуренко