Ухвала суду № 94983738, 18.02.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

18.02.21 № 336/749/21

пр. № 1-кп/336/407/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Жупанової І.Б., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М, за участю прокурора Бречко І.І., потерпілої ОСОБА_1 , захисника обвинуваченої Рибалка О.Р., обвинуваченої ОСОБА_2 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2021 прокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 Безуглий Д.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м.Запоріжжя, обвинувальний акт складений відповідно до вимог процесуального закону, просив суд призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників судового провадження, підстав для прийняття іншого процесуального рішення не вбачає.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала думку прокурора.

Захисник обвинуваченої Рибалка О.Р. та обвинувачена ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні не хзаперечують проти призначення справи до судового розгляду.

При вирішенні питання про можливість призначення кримінального провадження до розгляду суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 314 КПК України за результатами проведення підготовчого судового засідання суд має право прийняти, в числі інших, рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Статтею 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Однією з основних засад кримінального провадження є законність, яка визначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Завданнями кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 6 ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Таким чином, для забезпечення належної правової процедури та надання можливості ефективного захисту від пред`явленого обвинувачення пред`явлене особі обвинувачення повинно бути детальним, повним, чітким та зрозумілим та містити у собі усі відомості щодо події кримінального правопорушення, виду та розміру шкоди, форми вини, мотиву та мети кримінального правопорушення, тощо.

Згідно з положеннями ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1)фактичних обставин кримінального правопорушення;

2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Важливим є виклад правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, бо правильне відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Обвинувальний акт зазначеним вимогам КПК України не відповідає.

Так, у відповідності до обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що 15 січня 2021 приблизно о 16 годині 15 хвилин, ОСОБА_2 маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою його реалізації, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, упевнившись у відсутності можливих свідків та очевидців, усвідомлюючи, що її дії носять таємний характер, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, через незачинені двері проникла до приміщення кватири АДРЕСА_1 , звідки в коридорі з полиці таємно скоїла крадіжку майна потерпілої ОСОБА_1 , а саме: жіночу сумку, чорного кольору із шкірозамінника, яка для потерпілої матеріальної шкоди не має, гаманець чорного кольору, із шкіри, який для потерпілої матеріальної шкоди не має, грошові кошти у сумі 26 гривень 50 копійок, банківську картку АТ «Приватбанк», з номером НОМЕР_1 . на ім`я ОСОБА_1 , на якій перебували грошові кошти в сумі 2077,00 гривень, банківську картку АТ "ОТП БАНК", з номером НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , на якій грошові кошти відсутні.

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 , зникла з місця вчинення злочину та за допомогою банківської картки АТ «Приватбанк», з номером НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 , здійснила покупку товарів на суму 2058 гривень 78 копійок.

Зазначеним діям ОСОБА_2 надана правова кваліфікація, як кримінальному правопорушенню (злочину), передбаченому ч.3 ст.185 КК України, а саме таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднане з проникненням у житло.

Разом з тим, з обвинувального акту випливає, що не всім фактичним обставинам, що були встановлені, викладені і відображені в формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті, надана правова кваліфікація.

Так, слідством встановлено, що ОСОБА_2 таємно заволоділа платіжними картками потерпілої ОСОБА_1 , шляхом використання якої вподальшому таємно заволоділа грошовими коштами з банківського рахунку ОСОБА_1 , а правова кваліфікація надана лише діям ОСОБА_2 щодо таємного заволодіння грошовими коштами та іншим майном.

Діям же ОСОБА_2 щодо викрадення платіжних карток органом слідства правової кваліфікації не надано, хоча в обвинувальному акті вони зазначпені, як встановлені слідством обставини.

Водночас сукупність норм до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вказує, що будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, що визнається документом, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо).

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що платіжна картка є різновидом офіційних документів, виходячи з чого, не може бути предметом кримінального правопорушення за ст. 185 КК України, натомість вказана банківська картка є офіційним документом, і відповідно предметом злочину передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, який викладено у постанові від 20 червня 2011 року, постанові Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 14 лютого 2019 року справа № 454/420/17 Провадження № 51-8227 км 18, згідно з якими за своїм юридичним значенням та функціональним призначенням платіжні картки, як платіжні інструменти засоби доступу до банківських рахунків, відповідають визначенню поняття «офіційний документ» і є різновидом офіційних документів.

Виходячи з викладеного, дії ОСОБА_2 з таємного викрадення платіжних карток також потребують правової кваліфікації, що є відмінною від кваліфікації дій по таємному викраденню іншого майна ОСОБА_3 , яка в обвинувальному акті в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не надана, а, відтак, обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у відповідності до якого обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зазначене перешкоджає суду призначити справу до судового розгляду, після чого будь які процесуальні дії щодо зміни обвинувачення прокурором в суді, чи кваліфікації цих дій судом призведуть або до погіршення становища обвинуваченої, або до порушення прав потерпілої.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, що, у свою чергу, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Керуючись ст. 314, 331, 392, 395 КПК України,—

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повернути прокурору Запорізької місцевої прокуратури №1, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів після її оголошення через суд, який її ухвалив.

Суддя І.Б.Жупанова