Рішення № 94979441, 16.02.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/10270/20

Провадження № 2/243/379/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«16» лютого 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Старовецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Олейникова Є.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:.

25.11.2020 р. до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкової М.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за результатом розгляду якої позивач просить: визнати виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрований в реєстрі під № 30316, про стягнення с ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Аланд», код заборгованості на суму 17029,85 грн., таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження ВП № 63510702 на виконання виконавчого напису №30316, виданого 08.09.2020 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ «Алан» в розмірі 17029,85 грн. Зазначає, що в постановах приватний виконавець виконавчого округу м. Києв Малкової М.В. вказує адресу : АДРЕСА_1 , однак ця адреса є вигаданою. Кредитних договорів з стягувачем він не укладав, йому не було надано документів на підтвердження розрахунків стягуваної з нього суми. Вважає що вимога відповідача до нього є безпідставною, а дії вказаного нотаріуса не відповідають приписам Постанови КМУ від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Позивач та його представник адвокат Колеснікова В.А. надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, зазначивши, що позов підтримують в повному обсязі (а.с. 5, 30).

Представник відповідача ТОВ «Аланд» у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 8412208805156 Причини неявки суду не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог позивача не надав(а.с.33,35).

Третя особа по справі - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у судове засідання не з`явився, жодних заяв чи клопотань суду не надавав, ухвалу про витребування доказів від 30 листопада 2020 року не виконав(а.с.31,34). 30 листопада 2020 р. судом постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення яке здійснюється з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрованого в реєстрі за номером 30316 від 08.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД»(а.с. 23-24).

Третя особа по справі - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкова М.В. у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, заперечень стосовно позовних вимог позивача не надала (а.с. 20,36).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а, відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (п.1 ст.16 ЦК України).

Пунктом 2 ст.432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з п. 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 3 спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 08 вересня 2020 року приватний нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис № 30316, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 заборгованість суму 15186,97 грн. На підставі виконавчого напису № 30316 від 08.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою Марією Вікторівною була винесена постанова 05.11.2020 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 № ВП 63510702.(а.с. 7)

На підставі виконавчого напису № 30316 від 08.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою Марією Вікторівною була винесена постанова 05.11.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди боржника ОСОБА_1 № ВП 63510702.(а.с. 9)

На підставі виконавчого напису № 30316 від 08.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою Марією Вікторівною була винесена постанова 05.11.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з боржника ОСОБА_1 № ВП 63510702.(а.с. 11)

На підставі виконавчого напису № 30316 від 08.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою Марією Вікторівною була винесена постанова 05.11.2020 року про зверення стягнення на заробітну плату , пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 № ВП 63510702.(а.с. 13)

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи,

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для

нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У зв`язку з викладеним, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі від 19 вересня 2018 року № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення по даній справі, суд приходить до висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Порядку щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання банком письмової вимоги до боржника, оскільки доказів отримання письмової вимоги боржником матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави стверджувати, що у боржника була об`єктивна можливість ознайомитися, в разі її наявності, із розміром заборгованості, а у разі необхідності його спростувати або усунути порушення умов кредитного договору.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення

від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “АЛАНД”, щодо стягнення з нього суми у розмірі 17029,85 грн. 00 коп. зазначені у виконавчому напису №30316 віданого 08.09.2020 року неправомірні та є спірними, обґрунтовуючи тим, що кредитних договорів з стягувачем він не укладав, йому не було надано документів на підтвердження розрахунків стягуваної з нього суми.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо наявності спору та взагалі наявності кредитного договору укладеного між нею та стягувачем, який був підставою вчинення нотаріусом виконавчого напису, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи, а тому суд приймає ці доводи та приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з ТОВ «ФК «Аланд» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду у розмірі 840,80 грн., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн.40 коп.

Керуючись статтями 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 , 281, 282 ЦПК України, статтями 626,629 ЦК України, статтями 1,11 Закону України « Про захист прав споживачів», статтями 87-89 Закону України « Про нотаріат»,Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою № 1172 від 29.06.1999 року,суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити .

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 30316 від 08 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, щодо стягнення з боржника

ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД», заборгованості у розмірі 17029 грн. 85 коп. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», код ЄДРПОУ: 42642578, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 14 офіс 301 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 840 грн.80 коп. , судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн.40 коп.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду В.І.Старовецький