Ухвала суду № 94978390, 18.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/15547/20

Провадження № 1-кп/638/797/21

18.02.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Запорожець Д. Д.

з участю прокурора – Моісеєнко О. В.

з участю представника потерпілої – Чуприної З. М.

з участю обвинуваченого – ОСОБА_1

з участю захисника обвинуваченого – Чакалова А. К.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо можливості призначення судового розгляду кримінального провадження №12013220480001902, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 187, частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова із Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12013220480001902 від 19.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 187, частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України.

Підготовче судове засідання по справі призначене на 18.02.2021 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 Моісеєнко О. В. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Чакалов А. К. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, водночас захисником заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , зокрема на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, оскільки на даний час відпали будь-які ризики, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи. Також запобіжний захід обирається уже втретє, з посиланням на одні й ті ж самі підстави, що свідчить про шаблонність та стереотипність обґрунтування прийняття вказаних рішень.

Суд, вислухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1, 2 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В обґрунтування застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже обвинувачений був оголошений у держаний розшук; незаконно впливати на потерпілих і свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого злочину та продовження своєї злочинної діяльності. Так, обвинувачений не має офіційного місця роботи та стабільного доходу; раніше притягувався до кримінальної відповідальності; у ОСОБА_1 відсутні стійкі соціальні зв`язки, так як він не одружений, осіб на утриманні не має; підозрюється у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, відповідальність за які встановлена у вигляді: за частиною 2 статті 146 Кримінального кодексу України – обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк; за частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України - позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна; за частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Підставою застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаних злочинів, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховує наступні обставини, передбачені статтею 178 КПК України: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 187, частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України; 2) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним; 3) наявність обґрунтованого повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу підозрюваного, наявні підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. Окрім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Стосовно доводів захисника обвинуваченого щодо пропуску прокурором встановленого законом строку на подання клопотання про продовження строків тримання під вартою суд зазначає наступне.

Згідно п.20.5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В той же час кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено таких наслідків в разі пропуску зазначеного строку як не розгляд питання щодо продовження тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи те, що обвинуваченому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України та частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України тобто кримінальних правопорушень – злочинів із погрозою застосування насильства, суд не визначає розмір застави.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 Моісеєнко О. В. в судовому засіданні зазначив, що на підставі обвинувального акту є можливість призначити судовий розгляд.

Представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Чуприна З. М. також зазначила, що на підставі обвинувального акту є можливість призначити судовий розгляд.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Чакалов А. К. заперечував проти призначення судового розгляду кримінального провадження, наголошуючи на тому, що обвинувальний акт слід повернути прокурору. В обґрунтування заявленого клопотання захисник вказав, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , незрозуміло в чому конкретно обвинувачується ОСОБА_1 , які саме дії він вчинив відносно ОСОБА_2 , чим саме погрожував чи застосовував відносно ОСОБА_2 , яка його участь у складі групи, які речі були у нього знайдені, який мотив, вина, мета, умисел. Обвинувальний акт не відповідає статусу офіційного документа, в реєстрі відсутня дата його складання як обов`язковий реквізит документа. Також захисником зазначено про те, що граничний строк досудового розслідування закінчився, а отже прокурором перевищено свої повноваження при складанні, підписанні та затвердженні обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника, просив суд повернути обвинувальний акт прокурору.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Так, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам статті 291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених частиною 3 статті 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

При цьому слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно частини 1 статті 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Відповідно до частини 2 статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Для суду обвинувальний акт є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).

Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає, адже на даній стадії, тобто на стадії підготовчого провадження, суд не може вдаватися до аналізу деталізації обставин вчинення кримінального правопорушення-злочину. З приводу тих недоліків, про які йде мова у клопотанні захисника обвинуваченого, суд вважає їх такими, що не перешкоджають призначенню судового розгляду, оскільки відповідно до статті 338 КПК України прокурор має можливість змінити правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення під час судового розгляду, якщо будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчинення якого обвинувачується особа.

Так, статтею 91 КПК України визначено, що доказуванню у кримінальному провадженні, підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження та інше.

За приписами частин 1, 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Частинами 1, 2 статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

На підставі викладеного суд вважає, що розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично поставить сторону захисту у нерівноправне положення, в порівнянні зі стороною обвинувачення, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, а також принципам верховенства права й неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів, закріпленим КПК України.

Викладення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення у вигляді, в якому воно було встановлено під час досудового розслідування, є правом слідчого, дізнавача, прокурора. В наданому до суду обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 наведені слідчим дані дають уявлення стосовно складу кримінального правопорушення.

Крім того, конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а отже не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання. Також, у підготовчому судовому засіданні не підлягають розгляду судом питання, безпосередньо пов`язані зі змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення, правової кваліфікації діяння, оскільки на цій стадії суд тільки встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, з метою з`ясування можливості призначення справи до судового розгляду, під час якого вже буде досліджуватися суть обвинувачення.

Отже, суд вважає обґрунтованою позицію прокурора щодо не розкриття стороною обвинувачення сутності доказів до початку судового розгляду кримінального провадження по суті.

Щодо зауважень захисника в частині невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам чинного законодавства України суд зазначає наступне.

Статтею 109 КПК України визначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Дослідивши доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування судом встановлено, що він містить номер та найменування процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування, а отже відповідає встановленим законом вимогам.

Відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей, на які посилається захисник, не свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону, а отже не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Таким чином, клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду. Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням виду правопорушення, слід проводити у відкритому судовому засіданні.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: потерпіла, її представник, обвинувачений, його захисник, прокурор, свідки.

Вирішуючи питання щодо кола осіб у учасників судового провадження, про виклик в судове засідання осіб для їх допиту, суд виходить з часу надходження матеріалів провадження до суду за клопотанням прокурора, забезпечення принципу змагальності сторін та їх рівності у наданні доказів згідно положень ст. 22 КПК України, а тому вважає за необхідне на даній стадії судового провадження задовольнити позиції прокурора, висловленій у відповідному списку.

З урахуванням викладеної думки суду, на даний час є недоцільним витребування будь-яких документів чи речей.

Сторони не позбавлені права заявити повторні клопотання щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей, зокрема, і під час безпосередньо судового розгляду згідно положень ст. 350 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-316, 334, 369 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Моісеєнко О. В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 17 квітня 2021 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Чакалова А. К. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Чакалова А. К. про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 187, частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 лютого 2021 року о 14 годині 15 хвилин.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, потерпілу, її представника, обвинуваченого, його захисника, а також осіб для допиту як свідків в частині погодженої позиції прокурора.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуючий: