Рішення № 9497738, 30.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2010 р. Справа № 9/042-10          

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова

компанія «Дженералі Гарант»

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський Міськбуд”

Про стягнення 3567,05 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача предст. Гайдуков Б.Б. (дов. № 3379-1/14 від 23.12.2009 р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський Міськбуд” (відповідач) про стягнення 3567,05 грн. витрат на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою від 22.02.2009 року порушено провадження у справі № 9/042-10 та призначено її до розгляду на 11.03.2010 року; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 22.02.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судове засідання 11.03.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 22.02.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв’язку з чим ухвалою суду від 11.03.2010 р. розгляд справи відкладено на 30.03.2010 р.

В судове засідання 30.03.2010 р. представник відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвали суду від 11.03.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

12.10.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»– страховиком (позивач) та Швиденко Дмитром Ігоровичем –страхувальником укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G- 0235257, об’єктом страхування якого є, зокрема, автомобіль «Opel Vectra» OZCF 69, державний реєстраційний номер АІ 2143 ВЕ.

07.04.2009 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Opel Vectra», державний реєстраційний номер АІ 2143 ВЕ, власником якого являється Швиденко Дмитро Ігорович та автомобіля «КАМАЗ 5410 д.н.з.», під керуванням Осіпова Сергія Вікторовича, державний реєстраційний номер 10-77 КХВ, власником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський Міськбуд”.

Про даний страховий випадок страхувальник повідомив позивача, що підтверджується заявою про страховий випадок від 08.04.2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування”, страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Задля виконання своїх договірних зобов’язань перед Страхувальником позивач для огляду та встановлення розміру матеріального збитку, нанесеного власнику застрахованого автомобіля, було запрошено Приватного підприємця Гайдук Павла Петровича, за послуги якого сплачено 280грн (двісті вісімдесят гривень 00 копійок), що підтверджується рахунком –фактурою № 209 від 21.04.2009р., актом здачі – прийняття робіт № 250 від 21 квітня 2009 року та платіжним дорученням № 2662 від 08 травня 2009р.

Згідно висновку № 250 автотоварознавчого дослідження від 28 квітня 2009 року, матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля OPEL VECTRA д.н.з. АІ 2143 ВЕ, що належить Швиденко Дмитру Ігоровичу, внаслідок ДТП, складає 3287,83грн (три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 83 копійки). Водночас, згідно згаданого ж висновку, коефіцієнт фізичного зносу складових вказаного автомобіля дорівнює 0,00 грн., проте згідно рахунку-фактури № 284304 від 22.04.2009р по ремонту пошкодженого автомобіля страхувальника, попередня вартість ремонту складає 3287,05 (три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 05 копійок).

Крім того, відповідно до акту виконаних робіт № 211195 від 20.05.2009р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок вищезгаданого ДТП автомобіля страхувальника складає 3287,05 грн (три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 05 копійок) .

Страхувальник - Швиденко Дмитро Ігорович просив суму страхового відшкодування з приводу вищезгаданого ДТП перерахувати для відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на філії “Авто центр на Столичному” АТ “Українська автомобільна корпорація”, що підтверджується заявою від 24.04.2009р.

На виконання своїх договірних зобо’вязань перед страхувальником позивач сплатив страхове відшкодування в сумі 3287,05грн. (три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 05 копійок) в рахунок відшкодування ремонту автомобіля на рахунок філії “Авто центр на Столичному” АТ “Українська автомобільна корпорація” що підтверджується платіжним дорученням № 2714 від 26 травня 2009 року.

          Позивачем відшкодовано матеріальний збиток страхувальнику за мінусом франшизи (0,0% страхової суми - відсутня), що передбачена полісом страхування №19 G –0235257 від 19.09.2008р., з терміном дії з 21.09.2008р. по 20.09.2009р., а саме 0,00грн., а також сплачено витрати на проведення авто товарознавчого дослідження у сумі 280,00грн., а саме: 3287,05 грн (сума збитку внаслідок ДТП) –0,00 грн. (франшиза) + 280,00 грн (витрати за авто товарознавче дослідження) = 3567,05 грн.

          Враховуючи викладене, загальний матеріальний збиток по цій події, що сплатив позивач становить 3567,05 грн. (три тисячі п’ятсот шістдесят сім гривень 05 копійок).

Відповідно до п. 2.1, 2.2.1 Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ № 19-1 від 25.03.1997р. (далі –Правила), страховий ризик - це ймовірне пошкодження, знищення або викрадення транспортного засобу Страхувальника. До страхових випадків відносяться, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 7.1.4. Правил передбачено, що при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Згідно з п. 9.1 Правил при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки, виключаючи упущену користь, витрати на оренду чи наймання іншого транспортного засобу, моральні збитки та інше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

          За ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

          Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

          Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

          Згідно ст.. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов”язків. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

          Відповідно до ст. 49 ГК України, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

          Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта абосуб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх нате підстав.

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ч. 1-3 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

          Відповідно до ч. 1-2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до ст.. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Отже, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування збитків у сумі 3567,05 в порядку регресу є обґрунтованою.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський Міськбуд»(юридична адреса: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна,45-а, код ЄДРПОУ 14352286) на користь Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія «Дженералі Гарант” (09117, Київська обл, м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги,12 код ЄДРПОУ 24879646) 3567 (три тисячі п’ятсот шістдесят сім) грн. 05 коп. збитків по виплаті страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко