Рішення № 9497275, 07.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/507.04.10 За позовом Малого приватного підприємства «Аріадна»

До Компанії «СКФ Євротрейд Акцієболаг»

Про стягнення неустойки в сумі 6668645, 55 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Галабала М.В. –по дов. №б/н від 16.03.2010р.

Шаран В.Н. –директор (наказ №1/1 від 07.02. 1991р.

Від відповідача Копейчиков М.В. –по дов. №б/н від 18.01.2010 р.

В судових засіданнях 03.03.2010р., 17.03.2010р., 29.03.2010р. оголошувались відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Малого приватного підприємства «Аріадна»про стягнення з Компанії «СКФ Євротрейд Акцієболаг»неустойки в сумі 6668645, 55 грн.

Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позову відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3810654, 60 грн. неустойки та 190532, 74 грн. збитків у зв’язку із пошкодженням речі ( приміщення).

Розглянувши дану заяву суд приходить до висновку, що заява про стягнення з відповідача збитків в сумі 3810654, 60 грн. судом не може бути прийнята до розгляду з огляду з наступного:

Позивач, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається із змісту п. 3.7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Зміна позивачем підстав і предмету позову відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», з подальшими змінами, може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Оскільки позивачем в поданій заяві про уточнення позовних вимог позивачем фактично заявлено нову позовну вимогу, отже одночасно змінено предмет та підставу позову, суд відмовляє в прийнятті зазначеної заяви.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №б/н від 11.09.2001р. не повернув позивачу орендовані приміщення по акту прийому –передачі, а тому відповідно до п. 8.6 договору оренди №12 від 25 січня 2008р. позивачем нарахована неустойка за весь час до звільнення відповідачем орендованих приміщень та підписання акту прийому –передачі орендованих приміщень.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що приміщення було ним звільнено, а позивач відмовився підписати акт прийому-передачі, що виключає відповідальність відповідача у вигляді неустойки.

В судовому засіданні 17.03.2010 року представником відповідача заявлене клопотання про покладення на позивача витрат на оплату послуг адвокатів в сумі 191760, 00 грн.

15.03.2001р. від представника позивача надійшло клопотання про призначення по даній справі судової експертизи на вирішення якої поставити наступні питання:

Чи відповідає стан приміщення площею 254 кв.м., розташованого на другому поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул.. Гайдара, 22 стану в якому воно було передано позивачем в оренду позивачу згідно акту приймання –передачі від 17.10.2001 р. з урахуванням нормального зносу?

Встановити перелік пошкоджень, завданих приміщенню станом на день проведення експертизи, з урахуванням нормального зносу?

Яка вартість проведення відновлювального ремонту для усунення шкоди, завданої вказаному приміщенню, крім звичайного зносу?

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку що дане клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Предметом спору по даній справі є стягнення неустойки за неповернення майна, а не відшкодування вартості відновлювального ремонту, який необхідно провести для усунення пошкоджень завданих приміщень діями відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

11.09.2001 року між Малим приватним підприємство «Аріадна»(далі позивач) та Представництвом Компанії «СКФ Євротрейд АБ»в Україні було укладено договір оренди нежитлових приміщень, згідно з яким позивачем передавались в оренду нежитлові приміщення 2-го поверху площею 253,8 кв. м по вул. Гайдара, 22, корпус «А».

Приміщення надавалось відповідачу тільки для розміщення постійного представництва орендаря в Україні (п.2 договору).

          17 жовтня 2001 року було підписано акт прийому-передачі в оренду другого поверху корпусу «А»загальною площею 254 кв. м за адресою: м. київ, вул.. Гайдара, 22, відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 11 вересня 2001 року.

          В подальшому сторонами також було укладено договір оренди нежитлових приміщень від 01.10.2004, договір оренди нежитлових приміщень від 30.12.2005, договір оренди нежитлових приміщень від 02.01.2007, договір оренди нежитлових приміщень №11 від 29.12.2007, договір оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008. Предметом всіх зазначених договорів було передання позивачем в оренду відповідачу нежитлових приміщень 2-го поверху площею 253,8 кв. м по вул. Гайдара, 22 корпус «А». Акти прийому-передачі до договорів не укладалися.

Останнім договором між сторонами щодо оренди вказаного приміщення був договір оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008 року.

Ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору №12 оренди нежитлових приміщень від 25 січня 2008р. договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 29 лютого 2008 року.

Відповідно до п.8.1 договору по закінченні строку договору або моменту достроково припинення, що настав внаслідок невиконання орендарем своїх обов’язку, орендар зобов’язаний передати орендодавцеві орендоване приміщення у тому стані, в якому він його одержав, крім звичайного зносу, до фактично оплаченого строку за актом прийому –передачі.

В судовому засіданні судом встановлено, що договір №12 оренди нежитлових приміщень від 25 січня 2008р. припинив свою дію 29 лютого 2008 року. Даний факт не заперечується сторонами.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов’язку Орендаря щодо повернення майна, а тому відповідно до п. до п. 8.6 договору оренди №12 від 25 січня 2008р. позивачем нарахована неустойка за період з 11.12.2008р. по 10.12.2009р. в сумі 3810654, 60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідачем, як доказ належного виконання п. 8 .1 договору в частині звільнення орендованих приміщень, надано акт прийому-передачі від 07.03.2008 року, від підпису якого позивач відмовився. В судовому засіданні представник позивача не заперечував того, що отримував пропозиції відповідача про укладення акту прийому-передачі та проект такого акту, але відмовився від підпису даного акту та відмовився приймати приміщення з огляду на відсутність згоди щодо відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної приміщенню.

Крім того, 03.03.2008р. відповідач направив на адресу позивача цінною бандероллю ключі від приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Гайдара, корпус «А», поверх 2, загальною площею 253, 8 кв.м. в кількості 26 шт. Від отримання даної бандеролі позивач відмовився.

07 березня 2008р. представниками відповідача за участю представників юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «науково –виробниче підприємство «Техніком», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС ІНФОРМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Пресс»був складений акт прийому –передачі приміщення, відповідно до якого відповідач на виконання договору оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008 р. передав позивачу нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, корпус «А», поверх 2, загальною площею 253,8 кв.м. В даному акті зазначено, що орендодавець безпідставно приміщення прийняти відмовився.

Судом при відмові в задоволенні позову приймається до уваги та обставина, що зобов’язання щодо повернення орендованого майна і складання відповідного акту, є за своєю сутністю зустрічними зобов’язаннями, порядок виконання яких встановлений ст. 538 Цивільного кодексу України –а саме, зобов’язання мають виконуватись сторонами одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Посилання позивача на правомірність його відмови прийняти приміщення з посиланням на ст. 529 Цивільного кодексу України, судом до уваги не приймаються, оскільки зобов’язання наймача в разі погіршення речі, переданої у найм (ст. 779 Цивільного кодексу України) та з повернення майна (ст. 785 Цивільного кодексу України) є різними зобов’язаннями, тому можуть виконуватися окремо одне від одного.

Договором оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008 також не встановлювався обов’язок виконання цих зобов’язань одночасно (п. 8.4).

Згідно з ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Враховуючи те, що позивачем не було направлено представника для приймання приміщення після закінчення дії договору оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008, і це виключало можливість складання двостороннього акту прийому-передачі, прострочення виконання зобов’язання з приймання приміщення допущено позивачем як кредитором у зобов’язанні.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем належним чином доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов’язання з повернення позивачу нежитлових приміщень 2-го поверху площею 253,8 кв. м по вул. Гайдара, 22, корпус «А», і за таких умов з нього не може бути стягнуто на користь позивача неустойку.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

При відмові в задоволенні позову судом приймається та обставини, що 01 березня 2008 року між Фізичною особою –підприємцем Сухин Яніною Іллівною та Представництвом «СКФ Євротрейд АБ» укладено договір піднайму нежитлового приміщення.

Відповідно до даного договору Фізична особа –підприємець Сухин Яніна Іллівна передала, а Представництву «СКФ Євротрейд АБ» прийняло за плату у тимчасове користування для розміщення власного офісу, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7Б (літера А), загальною площею 258,20 кв.м.

Факт отримання Представництвом «СКФ Євротрейд АБ» приміщення відповідно до договору від 01 березня 2008 року підтверджується актом прийому –передачі від 01 березня 2008 року.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про покладення, в разі відмови в задоволенні позову, на позивача витрат з оплати допомоги адвоката в розмірі 191760,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 31960,00 грн.

Клопотання мотивоване тим, що у зв’язку із пред’явленням до господарського суду позивачем зазначеного позову між відповідачем та Адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»був 04.01.2010р. укладений          договір №0438-269 про надання послуг адвокатів.

Відповідно до п. 1.1 даного договору відповідач доручає, а Юридична фірма приймає на себе обов’язок по наданню послуг адвоката та представництво інтересів відповідача в судах України у справі за позовом Малого приватного підприємства «Аріадна»про стягнення 6668645,55 грн. (справа №36/5 Господарського суду міста Києва).

01 березня 2010 року між відповідачем та Адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» була підписана додаткова угода до договору №0438-269 про надання послуг адвокатів від 04.01.2010р.

Відповідно до даної додаткової угоди вартість послуг адвокатів становить 191760,00 грн.

Факт отримання від відповідача Адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» грошових коштів в сумі 191760,00 грн. підтверджується виписками по особовому рахунку Адвокатського об’єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» за 12.02.2010р. та 24.03.2010р.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечує посилаючись на те, що представником відповідача не надано жодного доказу, які б підтвердили, що перераховані кошти є саме винагорода Адвокатського об’єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» за надання правової допомоги щодо ведення у господарському судді міста Києва саме судової справи №36/5.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об»єднань з наданням правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Представником відповідача в обґрунтування понесених витрат, пов’язаних з наданням відповідачу правової допомоги Адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»наданий договір №0438-269 про надання послуг адвокатів, укладений 04.01.2010р. між Адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»та Компанією «СКФ Євротрейд Акцієболаг».

Як вбачається із даного договору Компанія «СКФ Євротрейд Акцієболаг» доручила, а Адвокатське об’єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»прийняло на себе обов’язок по наданню послуг адвоката та представництво інтересів відповідача в судах України у справі за позовом Малого приватного підприємства «Аріадна» про стягнення 6668645,55 грн. (справа №36/5 Господарського суду міста Києва).

01 березня 2010 року між Компанією «СКФ Євротрейд Акцієболаг» та Адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» була підписана додаткова угода до договору №0438-269 про надання послуг адвокатів від 04.01.2010р.

Відповідно до даної додаткової угоди статтю 5 договору «Вартість послуг та порядок розрахунків»сторони доповнили п.п. 5.2- 5.6.

П. 5.2 визначена вартість послуг (гонорар) юридичної фірми, що надаються у відповідності з цим договором за представництво інтересів Компанії «СКФ Євротрейд Акцієболаг»в суді першої інстанції (господарському суді міста Києва) становить 191760,00 грн., в т.ч ПДВ -31960,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 додаткової угоди Компанія «СКФ Євротрейд Акцієболаг»сплачує суму, визначену в п.5.2 договору, до моменту винесення рішення у справі судом першої інстанції.

При розгляді справи судом встановлено, що на виконання договору №0438-269 від 04.01.2010р. Представництвом «СКФ Євротрейд Акцієболаг»здійснено перерахування коштів в сумі 191760,00 грн., які отримані Адвокатським об’єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери», що підтверджується виписками по особовому рахунку Адвокатського об’єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» за 12.02.2010р. та 24.03.2010р.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову позивача, тому витрати відповідача, пов’язані з оплатою послуг адвокатів з наданням правової допомоги щодо ведення справи №36/5 в Господарському суді міста Києва в сумі 191760,00 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача та підлягають перерахуванню на користь представництва «СКФ Євротрейд Акцієболаг» .

Заперечення позивача в частині відмови в стягненні з нього витрат відповідача, пов’язаних з оплатою ним послуг адвокатів з наданням правової допомоги щодо ведення справи №36/5 в Господарському суді міста Києва судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Судові витрати понесені позивачем по даній справі покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Аріадна»(м. Київ, вул.. Гайдара, 22, код ЄДРПОУ 14274729) на користь Представництва «СКФ Євротрейд Акцієболаг»(м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7б, офіс 44, код 20076005) 191760,00 грн витрат, пов’язаних з наданням послуг адвокатів.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.