Рішення № 9497265, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/2317.02.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія "Євроінвестбуд»

Про                              розірвання договору та стягнення 63398,92 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Скляр О.В.- предст. (дов. № 1 від 09.12.2008 р.)

Від відповідача          не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Євроінвестбуд»про розірвання договору № 14-09/07 від 14.09.2007 р. та стягнення грошових коштів у розмірі 63398,92 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №14-09/07 від 14.09.2007 р.

Ухвалою суду від 14.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/23 та призначено розгляд справи на 22.01.2010 р.

В судове засідання 22.01.2010 р. представники сторін не з'явились, вимог ухвали суду від 14.12.2009 р. не виконали, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 22.01.2010 р. розгляд справи відкладено на 17.02.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 17.02.2010 р. не з’явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Сторонами звірку взаємних розрахунків не здійснено, акт звірки суду не надано.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.02.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 14-09/07 про поставку металопродукції (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов’язувався поставити позивачеві металопродукцію, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити її.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що асортимент, номенклатура, загальна вартість, кількість, ціна за одиницю продукції, умови і строки поставки передбачаються у рахунках-фактурах або специфікаціях, що підписуються на окрему партію товару та є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються з відстроченням платежу на 5 днів після відвантаження товару.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що відповідач зобов’язаний направити позивачу письмове повідомлення про готовність продукції до вивозу, а позивач зобов’язаний забезпечити само вивіз (п.5.4. Договору).

11.10.2007 р. відповідачем надано позивачу рахунок –фактуру № СФ-0000012 на оплату 110 510,40 грн, який було оплачено позивачем.

Згідно видаткових накладних № РН-0000022 від 19.11.2007 р. та № РН-0000018 від 02.11.2007 р. відповідачем передано позивачу продукцію на загальну суму 98 375, 51 грн.

21.08.2008 р відповідачем надано позивачу для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000084 на суму 59 083,26 грн, який оплачено позивачем.

Згідно видаткової накладної № РН-0000042 від 27.08.2008 р. відповідачем передано позивачу продукцію на суму 2 517,20 грн.

Таким чином, позивачем оплачено, але відповідачем не передано позивачу продукцію на загальну суму 63 398,92 грн.

25.12.2008 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути переплату за недопоставлену продукцію, відповіді на яку не отримав.

31.03.2009 р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення надлишково сплачених коштів та пропозицією про розірвання Договору, відповіді на яку також не отримав.

Позивачем належним чином та у відповідності до вимог Договору виконав прийняті на себе зобов’язання по оплаті продукції, яка повинна бути поставлена йому відповідачем.

Відповідачем частково виконано зобов’язання щодо поставки продукції, оплата за яку здійснена позивачем.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 3 ст 612 ЦК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем здійснено оплату продукції, поставка якою відповідачем не проведена.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Статтею 188 ГК України встановлено загальний порядок укладення, зміни чи розірвання господарських договорів.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, такий порядок позивачем дотримано у відповідності до вимог чинного Господарського Кодексу України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір № 14-09/07 від 14.09.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія "Євроінвестбуд».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія "Євроінвестбуд»(02091, м. Київ, вул.Тростянецька, 5Б, кв.184, код 35315959, р/р 26003141051000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «ДАН»(03190, м. Київ, вул.Черняховського, 16/30, код 23242734, р/р 26004390117539 КРФ ВАТ «Хрещатик», МФО 300830) 63 398 (шістдесят три тисячі триста дев’яносто вісім) грн. 92 коп. основного боргу, 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 99 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко