Ухвала суду № 94971593, 16.02.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 214/8124/20

Провадження № 2/177/398/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021 м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої діями та бездіяльністю державних органів, -

ВСТАНОВИВ:

До Криворізького районного суду Дніпропетровської області 11.02.2021, згідно з розпорядженням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2021 № 6 про передачу справи до іншого суду, надійшла указана позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить стягнути:

- з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на свою користь матеріальну шкоду (упущену вигоду) у сумі, яка складається, з кількості засідань, помноженої на 233,60 грн (розмір судових витрат, пов`язаних з явкою до суду у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять за всі дні, коли він з`являвся до суду);

- з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у сумі 14400000,00 грн, що завдана протиправними діями відповідача, а також витрати держави в порядку регресу.

В обґрунтування позову вказував, що з 08.07.2020 у провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала справа № 214/4794/20. Під час чергового судового розгляду, на якому вирішувалося клопотання про застосування щодо нього, як підозрюваного у цій справі запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суддя ОСОБА_2 був упереджений, при цьому останнім грубо порушувалися вимоги КПК України щодо права на захист. З огляду на те, що діями відповідача ОСОБА_2 йому завдано матеріальну та моральну шкоду, він звернувся з указаним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

Як слідує з позовної заяви, до участі у справі, як відповідачів, залучено Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та суддю цього ж суду Ткаченка А.В.

Залучаючи до участі в справі зазначених учасників, позивач посилається на те, що суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Ткаченком А.В., порушено його права під час судового розгляду справи № 214/4794/20, що є наслідком завдання йому матеріальної та моральної шкоди, яка фактично доводить до повної зневіри в справедливий судовий розгляд справ суддею Ткаченко А.В.

Суд вважає, що необхідно відмовити у відкриті провадження в частині позовних вимог до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та судді цього ж суду Ткаченка А.В., з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, до юрисдикції загальних судів відносяться справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства, серед інших, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно з п. 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів, судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Тобто, якщо позивач вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, він має можливість оскаржити ухвалені у цих справах судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.

Щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має намір притягнути суд та суддю – відповідачів 2, 3, Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Положення «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства», стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 20.03.2019 у справі № 295/7631/17, від 21.08.2019 по справі № 761/35803/16-ц.

Керуючись п.1 ч.1 ст.186, 260-261 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої діями та бездіяльністю державних органів, у частині позовних вимог до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_2 .

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: