Рішення № 9497074, 02.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/60102.04.10 «2»квітня 2010 р.Справа № 14/601 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/601

за позовомДержавного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод"

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 388556,94 грн.

за участю представників сторін від позивача- Кривчун С.Я. від відповідача- Трембанчук А.А. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" (надалі –ДП ВО "Луганський верстатобудівний завод") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі –Держкомрезерв України) про стягнення 388556,94 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що ним зберігались матеріальні цінності за перший та другий квартали 2009 р. за договором про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10 від 25.11.2000 р., у зв’язку з чим позивачем понесені витрати на зберігання, які не відшкодовані відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.12.2009 р., зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. призначено у справі № 14/601 судову бухгалтерську (економічну) експертизу, провадження на час проведення експертизи зупинено.

16 березня 2010 р. до господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 14/601 без виконання ухвали господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. про призначення судової бухгалтерської (економічної) експертизи.

Поряд з цим, до господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі без проведення судової бухгалтерської (економічної) експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2010 р. поновлено провадження у справі № 14/601 , призначено розгляд справи на 02.04.2010 р.

У судовому засіданні 02.04.2010 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2000 р. між ДП ВО "Луганський верстатобудівний завод" (надалі –зберігач) та Державним агентством України по матеріальних резервах укладено договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10 (надалі –Договір).

Предметом Договору є забезпечення зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складських площадках зберігача.

Згідно Договору позивач зобов'язаний створювати необхідні умови і забезпечувати кількісне і якісне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; закладати на відповідальне зберігання матеріальні цінності мобілізаційного резерву в тій кількості, яка доведена йому встановленим порядком згідно з номенклатурою; надсилати відповідачу акти встановленої форми на закладку матеріальних цінностей в мобілізаційний резерв на відповідальне зберігання; відшкодовувати збитки і нестачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву понад норму природного збитку аналогічними матеріальними цінностями в 5-денний термін після виявлення нестачі або псування; проводити відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву тільки по нарядах відповідача; освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а також заміну їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснювати самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів; подавати щорічно відповідачу: станом на 1 січня звіт встановленої форми про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; на 1 липня матеріали перевірки наявності якісного стану, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (інвентаризація); затверджений зберігачем кошторис витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік відповідно до пункту 10.3 "Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України", затвердженого Міністерством фінансів 30.03.1996 р. № 111/03.

В свою чергу, відповідач зобов’язаний передати на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; відшкодовувати витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах асигнувань, передбачених на ці цілі в державному бюджеті України; оплачувати закладку (поставку) матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву за узгодженням з відповідачем регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладки (поставки); контролювати умови зберігання, кількісний і якісний стан матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Термін дії Договору відповідно до умов п. 7.1 Договору встановлений з моменту його підписання на весь термін зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного кодексу УРСР, главою 66 ЦК України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до Указу Президента України № 603 від 07.08.2001 р. правонаступником Державного агентства з управління матеріальним резервом є Державний комітет України з державного матеріального резерву. Таким чином, до останнього перейшли всі права та обов’язки Державного агентства з управління матеріальним резервом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 ЦК УРСР, ч. 3 ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно зі ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" (надалі –Порядок) передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 Договору вартість зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву визначається кошторисом, який може змінюватись лише за згодою сторін. Зберігач в 10-денний термін після закінчення кварталу звітує перед відповідачем про фактичні витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено та затверджено кошториси витрат на зберігання матеріальних цінностей за перший і другий квартали 2009 р., які підписані та скріплені печатками сторін.

Крім того, сторони погодили в додатковій угоді № 3 від 07.11.2009 р. до договору № 10 від 25.11.2000 р., яка підписана та скріплена печатками сторін, що річний розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису за перший та другий квартал 2009 р. становить 484543,36 грн., в тому числі ПДВ 80757,23 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У своєму позові позивач зазначає, що виконуючи взяте на себе за Договором зобов’язання щодо зберігання матеріальних цінностей, за рахунок власних коштів зберігав цінності мобілізаційного резерву, у зв’язку з чим понесло витрати на їх утримання та зберігання.

Так, на підтвердження виконання позивачем взятих на себе зобов’язань за Договором надані підписані та скріплені печатками сторін акт виконання робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДПВО "Луганський верстатобудівний завод" за перший квартал 2009 року на суму 162079,39 грн., акт виконання робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по ДПВО "Луганський верстатобудівний завод" за другий квартал 2009 року на суму 226477,55 грн.; погоджені та затверджені обома сторонами звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву на ДПВО "Луганський верстатобудівний завод" за перший квартал 2009 р. на суму 162079,39 грн., звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву на ДПВО "Луганський верстатобудівний завод" за другий квартал 2009 р. на суму 226477,55 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 29.12.2009 р. відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 388556,94 грн. Цей акт підписаний головним бухгалтером позивача та головним бухгалтером відповідача.

Підстав вважати, що Державний комітет України з державного матеріального резерву помилився при підписанні звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей, актів виконання робіт, акту звірки взаємних розрахунків у суду відсутні.

Позивачем було надіслано відповідачу разом із супровідним листом № 318/615 від 10.08.2009 р. рахунки: № 001113 на суму 162079,39 грн., № 001114 на суму 226477,55 грн., проте відповідачем не було оплачено виставлені рахунки.

Станом на момент подання позову та розгляду справи відповідач не оплатив понесені позивачем витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, доказів протилежного відповідач не надав.

Таким чином, досліджуючи матеріали справи, оцінюючи подані докази в їх сукупності, зокрема, первинні документи, кошториси витрат на зберігання матеріальних цінностей, звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей, акти виконаних робіт по зберіганню, довідки щодо споживання електроенергії, копії рахунків та платіжних доручень щодо сплати електроенергії за перший та другий квартали 2009 р., шифри щодо видів заробітної плати, розрахункові квитки щодо нарахування заробітної плати за перший та другий квартали 2009 р., судом встановлено, що позивачем понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за перший та другий квартал 2009 р. на загальну суму 388556,94 грн.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" про стягнення 388556,94 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за перший та другий квартали 2009 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" (91055, м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 1, код 14311005) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 388556,94 грн. витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 3885,56 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 06.04.2010 р.